"На ФИФА нужно и дальше давить, чтобы Россию исключили из организации": нардеп Гончаренко о Буче, футболе и Ракицком в сборной

(Публикуется на языке оригинала)

Народний депутат України від партії «ЄС» Олексій Гончаренко дав інтерв’ю Fanday.net.

— Олексію, ви були у Бучі, Гостомелі, Ірпені. Розкажіть, які жахіття ви побачили там після виходу рашистських військ?

— Я побачив там те, від чого здригнувся увесь світ. Я особисто бачив до 50-ти вбитих людей на вулицях, в машинах. Бачив братську могилу біля Бучанської церкви, в ній близько 20-ти тіл. Але найстрашніше я побачив на трасі Київ-Житомир. Там просто на дорозі стояли десятки розстріляних машин із загиблими людьми. В одному із автомобілів знаходилось згоріле тіло дитини років семи. Це абсолютний жах.

— З вами був Жан Беленюк. Як олімпійський чемпіон реагував на побачене?

— З Жаном ми були тільки частину часу в Бучі. Він був шокований побаченими звірствами російської армії, як і ми всі.

— Якщо брати час до війни, чи очікували ви повномасштабного вторгнення Росії?

— Я очікував провокації та можливий наступ на Донбасі. У нас війна з Росією триває вже вісім років, але зізнаюсь, я не очікував широкомасштабної агресії з бомбардуванням усіх міст. Я вважав, що це лише шантаж з боку Путіна, але він виявився повністю божевільним.

— Як ви дізнались про початок війни?

— Сам я із Одеси, але на той час був у Києві на сесії. Зранку 24 лютого мені зателефонувала дружина і сказала, що чує вибухи. Почалось!

— Ваша перша реакція?

— Скажу чесно, після 22 лютого я вже очікував нападу Росії. Після виступу Путіна про так звані «ДНР» і «ЛНР» стало зрозуміло — щось назріває. Все одно реакція була: і обурення, і нерозуміння, як взагалі таке може статись у ХХІ сторіччі. Але дуже швидко це пройшло. Ми знали, що нам робити. Відразу зібрались у Верховній раді та ввели військовий стан.

— Яка зараз обстановка в Одесі?

— В Одесі я не був майже тиждень. Слава богу, немає боїв навколо міста, але Одесу теж бомблять. Очевидно, що для Путіна — Одеса є однією з найважливіших цілей. Битву за Київ він вже програв, а якщо спробує прорватись до Одеси, то остаточно програє.

— Ви казали, що не очікували, що Путін настільки божевільний. Як вважаєте ця людина може використати ядерну зброю у війні з Україною?

— Чесно кажучи, тепер я думаю, що може бути абсолютно все.

— Чому Європа та США не дають нам важку зброю для боротьби з агресором?

— Мені здається, на початку війни, вони просто не вірили, що ми втримаємося і тому давали нам здебільшого партизанську зброю. Але зараз, коли вони зрозуміли, що ми даємо відсіч, почали давати і важку зброю. Зараз для нас головне отримати ПВО для закриття неба. З цим іде скрутнувато. Але думаю та сподіваюсь, що ми їх дотиснемо. Я теж до цього максимально долучаюсь: по парламентській лінії, через ЗМІ.

— Як оціните дії президента Зеленського під час війни?

— Я вважаю, під час війни немає президента, а є верховний головнокомандуючий. А дії верховного головнокомандуючого, без якихось крайніх обставин, я можу тільки підтримувати. Крайні обставини — це зрада, а її я не бачу. Тому все інше я буду максимально підтримувати. Хоча до початку війни я був в опозиції до нього [Зеленського] і після завершення війни я знову буду в опозиції. На час війни нам треба об’єднуватись, бо тільки разом ми можемо перемогти.

— Багато хто перед сном дивиться Арестовича в якості заспокійливого. Йому можна вірити?

— Він представляє офіційну позицію держави від офісу президента, тому йому можна вірити. Але скажу, судячи по собі, а я теж активний на інформаційному фронті. В перші дні нам було надважливо підтримати дух людей, бо тоді багато хто зневірився та боявся. Тоді було абсолютно нормальним деякі перебільшення наших успіхів. А зараз дуже важливо казати максимально правдиві речі. Люди мають знати реальні речі, шапкозакидання вже може бути шкідливим.

— Ви завжди на зв’язку з підписниками, знаходитесь у різноманітних місцях, де тільки пройшли бойові дії. Як ви все встигаєте?

— Зараз той момент, коли кожен повинен зробити внесок в перемогу. Я намагаюсь так і робити. Наші хлопці на бойових позиціях встигають всюди. Я беру з них приклад. В перші дні війни я також доєднався до тероборони: стояв на блокпостах, брав участь в допоміжних місіях, коли ворог вже вривався в Київ. Вже потім я вирішив займатись тим, що я точно вмію і де я буду більш корисним.

— Вас зараз називають більше блогером, а не депутатом. Вам це приємно чи навпаки?

— Це нормально. В мене більше 500 тисяч підписників тільки в Ютубі, а якщо додати інші соцмережі, то буде більше мільйона. Я пишаюсь тим, що я блогер.

— Ви є футбольним вболівальником. Розкажіть, кого із футболістів зустрічали під час війни?

— Буквально три дні тому мені було потрібно їхати по справах у Києві. Я вийшов на вулицю і зібрався викликати таксі. Але поруч зупинилась машина. За кермом був колишній гравець Дніпра та збірної України Віталій Мандзюк. Він мене підвіз, ми поговорили. Віталій налаштований дуже патріотично, займається волонтерством у Києві і сказав, що нікуди звідси не збирається їхати.

— Хто вас загалом вразив із українських футбольних постатей під час війни?

— Сьогодні побачив на фотографії, що Ігор Бєланов вступив в тероборону. Хоча раніше я б не назвав його абсолютно проукраїнським.

— Раніше він взагалі хизувався дружбою з Шойгу.

— Так. Але тепер він в теробороні. Йому 61 рік. Приємно, що хоч пізно, але він зрозумів свою помилку.

— А хто розчарував із футбольних людей?

— Звичайно, Тимощук. Це сумна історія. Я Анатолія не знаю особисто і мені важко зрозуміти його мотиви, але здається, він просто продався. Інакше не знаю, як це сформулювати. Гроші вирішили все. Я впевнений, що тепер дорога в Україну йому повністю закрита.

— Давайте поговоримо про наш футбол. Чи реально дограти чемпіонат та Кубок України?

— Не бачу, як це можна зробити у військовий час. За кордоном? Я вважаю, це буде не правильно. Треба дочекатись нашої перемоги.

— Ваша думка щодо дозволу Динамо та Шахтарю виїхати закордон для проведення благодійних матчів?

— Я думаю, що це нормально. Я взагалі вважаю, що спортсмени, діячі культури, музиканти мають їхати. Вони є амбасадорами України на міжнародному рівні.

— Виходить, якщо прецедент створено, то можна давати дозвіл і іншим командам виїжджати?

— Якщо ми маємо на увазі спортсменів достатньо серйозного рівня, то не тільки можна, а й треба давати їм дозвіл представляти Україну на міжнародному рівні.

— А як зрозуміти, де починається серйозний рівень? Для всіх клубів УПЛ можна так зробити?

— Так, для всіх клубів УПЛ.

— А клуби Першої ліги?

— Перша ліга вже під питанням. Думаю, скоріше, ні. Все ж таки це має бути певним виключенням, тільки для тих, хто дійсно зможе представити країну на високому рівні.

— Чи не буде в такому разі дисбалансу, що інші спортсмени будуть дивитись на тих, хто виїхав, і думати, чим ми гірші?

— Думаю, масово, ні. Завжди знайдеться хтось незадоволений. Але якщо всім дозволяти, то ми так можемо дійти і до любительських клубів. Це теж неправильно.

— Що скажете про збірну України на чемпіонаті світу?

— Моя думка, що ФІФА, у вигляді виключення, повинна нам дати пряму путівку на чемпіонат світу.

— Якщо нам доведеться грати стикові матчі, як думаєте, Ракицький вже заслужив пробачення та виклику до збірної?

— Не впевнений. З його сторони це був дуже правильний крок (розірвання контракту із Зенітом та виїзд із Росії, — прим. А.П.). Але збірна є збірна. Вважаю, що йому треба ще довести право бути в національній команді. Все ж таки він довгий час грав у Росії, хоча в нас вже була війна.

— Ви неодноразово закликали міжнародні організації дискваліфікувати Росію. Чи можливо добитися абсолютної ізоляції Росії у спортивний сфері?

— Я вважаю, що можливо і однозначно треба! Має бути прийняте відповідне рішення на міжнародному рівні, от і все. Як країна-агресор, Росія не має права ніде виступати.

— ФІФА побоялась виключити росіян зі своєї організації.

— Я вважаю, це неправильно. Нам потрібно надалі тиснути і добиватися максимально жорстких рішень.

— Що Україна має для цього робити?

— Потрібно вести інформаційну кампанію. Сьогодні у всьому цивілізованому світі суспільна думка на нашому боці. Нам потрібно максимально це використати.

— Коли ми переможемо і що для цього потрібно?

— Я абсолютно впевнений, що ми переможемо, але не можу сказати коли. Якщо я буду називати якісь дати — це буде гаданням на кавовій гущі. Наша перемога залежить від великої кількості факторів, в тому числі від психічного стану Путіна та його оточення. А це складно передбачити.

Я би порадив читачам Fanday не чекати, що війна закінчиться завтра, а будувати своє життя сьогодні, виходячи з того, що це може тривати певний час.