Защитник "Руха" Роман Гагун: "С друзьями из Донецка о ситуации, сложившейся на востоке Украины, не говорим"
Оборонець «Руху» Роман Гагун розповів про ранній переїзд в Донецьк.
– Змалку я марив виступами за «Темп». Прикро, що команда тоді грала лише у чемпіонаті області. Втім, навіть такий рівень тоді вважався чимось захмарним. Я завжди мріяв одягнути футболку «Темпу», виступати перед місцевими вболівальниками, своїми друзями, рідними та знайомими. Згодом я провів декілька матчів за цю команду в чемпіонаті області, але повноправним гравцем «Темпу» я не був.
– Згодом ти спробував свої сили у чемпіонаті Донецької області, перейшовши в «Олімпік-УОР». Які у тебе залишилися спогади з того періоду?
– Після завершення моїх виступів за «Пансіон», проводився збір своєрідної команди Хмельницької області для поїздки на турнір у Львові. Тоді я потрапив до цієї збірної і на цьому змаганні ми добре виступили. А ось тріумфатором турніру став саме «Олімпік-УОР». Тоді на мене звернув увагу тренер донецької команди і запросив на перегляд, надавши мені піврічний випробувальний термін. Зрештою, мені вдалося себе непогано проявити і я залишився в Донецьку.
– Складно було в такому молодому віці самому переїздити у абсолютно чуже для себе місто за сотні кілометрів від дому?
– Спершу було дуже складно. Як би це не звучало, у Донецьку я зіткнувся з мовним бар’єром. Все життя я розмовляю українською, а там всюди чутно лише російську мову, з якою я раніше зустрічався вкрай рідко. Моя адаптація там не була легкою. Вже з часом хлопці пригадували мій прихід і жартували, що перші півроку я взагалі майже не розмовляв (сміється).
– Тоді в донецькій команді розпочинали свій шлях багато гравців, які вже зробили собі ім’я в українському футболі: Володимир Доронін, Сергій Болбат, Олександр Філіпов, Євген Банада та багато інших…
– Справді, на той час в «Олімпік-УОР» була солідна команда. З усіма досі перебуваю в хороших стосунках. Перед матчами завжди перекидуємося кількома словами. Втім, найбільше я спілкуюсь з Філіповим. Ми постійно на зв'язку. Слідкую за його виступами у Бельгії та завжди бажаю йому лише успіхів.
– У бельгійській першості твій товариш отримує мало ігрового часу. Що він говорить з цього приводу?
– У «Сент-Трюйден» Олександра запрошував один тренер, після чого йому на зміну прийшов зовсім інший спеціаліст. Схоже, новий наставник не може знайти Філіпову місце в основному складі. У нього своє бачення на побудову команди. Втім, я вірю, що в мого приятеля все складеться чудово, адже він багато працює. Щодня Сашко плідно тренується, тож свій шанс він ще неодмінно отримає.
– Чи хотілося би тобі у майбутньому випробувати свої сили за кордоном? До прикладу, в тій же Бельгії…
– Це доволі цікавий досвід. Все ж, якби я мав таку можливість, то добряче подумав би, адже мені вже не 18 чи 20 років. Потрібно було б зважити всі «за» і «проти», порадитися зі сім'єю, а вже тоді приймати остаточне рішення.
– Чи залишилися в тебе друзі у Донецьку? Що вони кажуть про окупацію Росією міста?
– Звісно, я багато з ким до сих пір підтримую спілкування. Про ситуацію, яка склалася на сході України, ми не говоримо. Стараюсь не підіймати цю тему, адже із багатьма у нас можуть не збігатися погляди. Вважаю, що тема війни на Донбасі – болюча для всієї України. Тим паче, для людей, які все життя прожили на цій землі.
Фото - ФК «Рух»