Иван ФЕДЫК: "Реальных моментов в игре с "Динамо" так и не создали. Киевляне грамотно защищались"

Головний тренер «Руху» підбив підсумки виступів команди у першому колі УПЛ.

– Іване Зіноновичу, підсумовуючи перше коло, яку оцінку ви б поставили своїм підопічним?

– Я думаю, що тут оцінку треба ставити всім нам, не лише футболістам. Гадаю, ми могли зіграти це коло набагато краще. Нам завадило багато різних факторів, але про них зараз не варто говорити. Взимку треба трішки підсилити склад і входити у друге коло впевненіше. Тішить, що деякі компоненти у грі нам вже вдаються. Єдине, треба покращувати турнірне становище.

– З огляду на відсутність часу перед стартом в УПЛ, як команда перебудовувалася з Першої ліги до Прем’єр-ліги?

– Матч з «Ворсклою» треба розглядати окремо. У Першій лізі лише завершився чемпіонат, як через 9 днів вже треба було грати проти «Ворскли». У багатьох футболістів тоді завершувались контракти. Продовжували їх по-різному: хтось перед самою грою, хтось – за день до матчу. Деякі гравці та й команда загалом були морально неготовими до поєдинку у Полтаві.

– У тому історичному для «Руху» матчі, який, тим не менше, завершився поразкою, забивали два дебютанти команди. Валерія Федорчука до того знали всі. А коли забив Ігор Бойчук, здалось, що це той гравець, на якого теж розраховуватиме тренерський штаб. Чому в наступних матчах так мало залучали його до матчів?

– Я б не сказав, що ми його не залучали. Ігор виходив на заміну у грі з «Шахтарем» і долучився до здобуття підсумкового результату. У нас у команді є чимало гравців, на яких ми покладали надії, але вони не стали ключовими виконавцями. Справа в тім, що у команді на кожній позиції є конкуренція. Хлопці повинні себе проявляти, аби вигравати її. В першу чергу, я говорю про тих, які не молоді і перспективні, а вже готові, сформовані футболісти. Моя думка: якщо тобі за 25, ти маєш приходити і грати! Без адаптації! Як це, до прикладу, зробив Валерій Федорчук чи Роман Гагун. Останній, до речі, у своїй колишній команді грав за схемою з трьома захисниками, але це не стало для нього проблемою. Вважаю, він впорався зі своїми обов’язками на полі, закривши цю проблемну для нас позицію. Так має грати досвідчений футболіст, який, переходячи в інший клуб, усвідомлює, що на нього покладають надії – як керівництво, тренерський склад, так і партнери по команді.

– Опісля була гра з «Колосом». Перший домашній поєдинок в еліті, новий стадіон, передматчеві перформенси… Очікування від цього матчу були великі, але команда знову не досягнула бажаного результату. В чому причина?

– Ми швидко пропустили перший гол. Крім того, нам забили з офсайду. Весь антураж довкола гри десь тиснув на деяких футболістів, які не продемонстрували свій справжній рівень. Той факт, що команду на поле супроводжували лицарі і король Данило, повинен був допомогти, підбадьорити, але вийшло так, що цей тягар відповідальності десь дався взнаки. У другому таймі, вважаю, зіграли непогано. Забили гол, але цього виявилось недостатньо, аби заробити хоча б одне очко.

– Після двох поразок у грі перед грою з «Шахтарем» тільки й мова йшла серед уболівальників, скільки голів гірники заб’ють «Руху». Але у поєдинку проти чинного чемпіона України «жовто-чорні» показали себе в усій красі. Завдяки чому вдалось тоді зіграти внічию?

– В першу чергу, завдяки високій організації гри в обороні і самовіддачі. Досі переконаний, що у тому матчі мусіли брати три очки. Ми не дали «Шахтарю» створити багато моментів біля наших воріт, по перерві забили першими, майже весь другий тайм грали у більшості. Вважаю, в таких матчах треба витискувати максимум.

– Після гри з «Шахтарем» один з експертів передматчевої студії назвав ваші слова про те, що «Рух» мав перемагати гірників, дещо зухвалими…

– Вони не були зухвалими з огляду на ту ситуацію, яка складалась на полі. Я впевнений, якби перед грою сказали, що буде нічия, багато хто радів би цьому. Але гра складалась так, що ми були зобов’язані брати три очки. Наприкінці матчу момент був у Кондракова, але він не забив. Не бачу нічого зухвалого в тому, що шкодую про нереалізовані шанси своєї команди. Якби перемогли, це неодмінно дало б нам позитивний імпульс в наступних поєдинках. Але як би не було, нічия з «Шахтарем» теж дуже достойний результат. Після гри у роздягальню зайшов президент, привітав команду. Звісно, це дуже важливий аспект. Ми рухаємось у одному напрямку. Ми всі разом радіємо, коли здобуваємо результат, і разом переживаємо, коли щось не вдається. Але моя думка: не варто радіти, коли здобуваєш нічию. Треба радіти перемогам. Привчати себе до того, що нічийний результат – особливо, якщо це домашня гра – не можна сприймати у позитив.

– Чому у двох матчах проти «Десни» – у чемпіонаті та Кубку – не вдалося здобути бажаного результату? Невже гравці чернігівської команди настільки переважали нас за класом?

– «Десна» – це та команда, яка має два рівноцінних склади. Ми на той час потерпали від коронавірусу. Буває так, що хвороба б’є одразу по усій команді, як, до прикладу, це сталось у «Дніпрі-1» і «Маріуполі». А в нас вийшло так, що перед кожною грою стабільно випадали по 3-4 футболісти основи. У командах, які мають довгу лаву запасних, це проявляється не так болісно. А в нас практично вся лінія випадала - якщо не захисники, то нападники.

– На кожне дербі гравці налаштовуються по-особливому. Але у грі зі «Львовом» склалось враження, що саме «Рух» став більшим подразником і саме суперник виходив на цей матч більш вмотивованим…

– Ми враховували цей момент. Але знову ж таки підійшли до гри з кадровими втратами, хоча це не є виправданням. Але факт залишається фактом: ми грали не у свій футбол. Налаштовувались на те, що буде багато боротьби, почали грати довгими передачами і десь це зіграло на користь «Львова». У перерві ми зробили певні корективи, але вже були змушені грати у меншості. Гру зіпсувало незрозуміле вилучення нашого гравця. Вважаю, червоної там не мало бути, максимум, гірчичник. За такого перебігу подій можна вважати, що ми заробили одне очко в дербі. Загалом же цю гру в актив занести не можу. Так, ми вистояли, хлопці – молодці, бо не дали забити супернику, який мав чисельну перевагу, але вдома треба лише перемагати.

– Наскільки важко було протистояти київському «Динамо», якому у підсумку поступились 0:2?

– До забитого гола «Динамо» біля наших воріт практично нічого не створило. Припустились помилки на лівому фланзі і Циганков дуже грамотно вчинив у тому моменті, віддавши на Да Пену… Після того могли красиво оборонятись, але намагались у другому таймі все таки зрівняти рахунок. Передумови були, але реальних нагод у тій грі ми так і не створили. Кияни грамотно захищались і неозброєним оком було видно ще до матчу, як вони налаштовувались на нас. Шкода, що нас тоді не могли підтримати глядачі на стадіоні. У Львові дуже класно вболівають.

– Під вашим керівництвом команда старається грати у короткий і середній пас, швидко переходити від оборони в атаку. Це той стиль гри, які вам найбільше імпонує?

– Я б не сказав, що ми так граємо у кожній грі. Ми з тренерським штабом завжди щось міняємо, щось додаємо. Але загалом це справді той стиль, який ми намагаємось привити команді.

– Чи не здається вам, що якби команда грала в більш захисний футбол, то зараз мала би більше залікових пунктів у своєму активі?

– Наразі ми граємо у той футбол, який у нас найкраще виходить. Захисний футбол теж треба награвати. Не можна один матч грати від оборони, бити м’ячі в аут, а наступний – щосили атакувати. У команді має бути відповідний підбір футболістів під той чи інший стиль гри. Знаю, що президенту імпонує атакувальний футбол. Ми час від часу спілкуємося з Григорієм Петровичем. Він будує Академію і хоче виховувати футболістів. І ми граємо у той футбол, який допоможе їм всебічно розвиватись. А наша мета – зробити так, аби красивий футбол ще й приносив результат.

– Гру проти «Зорі» зламали два вилучення. Наскільки виправданими були червоні картки Гагуна і Мартинюка?

– Вважаю, що вони були необов’язкові. Удесятьох ми нічого не дали створили «Зорі» у першому таймі. Суперник грав суто на атаку, але ми добре оборонялись. Свій момент забити мав Бойчук, у луганців стовідсоткових моментів я не пригадую. Ми грали на виїзді та ще й удев’ятьох - за таких умов здобути результат було дуже складно.

– Багато хто здивувався, що при рахунку 0:3 та ще й у меншості ви випустили 16-річного Герету на ворота…

– Нічого дивного у цьому не бачу. Ми постійно даємо молодим футболістам можливість проявити себе. Рахунок 0:3, а відтак, гра була, як-то кажуть, закрита, і я випустив Герету, аби він відчув атмосферу Прем’єр-ліги. Мені було важливо подивитись на нього, оцінити його можливості та бажання грати на такому рівні. Ми довіряємо молодим, тому й випускали на поле Литвиненка, Притулу, Руніча… Наш тренерський штаб тісно співпрацює з командами U-21 та U-19. Адже результат це не єдина наша мета. У нас дуже багато талановитої молоді, місцевих хлопців, яким ми хочемо надати шанс. І лише від них залежить, використають вони його чи ні. У молодіжних командах «Руху» достатньо гравців з великим потенціалом.

– Чи має право тренер, клуб якого бореться за виживання, експериментувати і залучати до матчів молодь?

– Гадаю, у деяких матчах це можна робити спокійно. Все залежить від гри і ситуації на полі.

– Ще у першому колі «Рух» перемагав «Минай» і продемонстрував одну з кращих ігор цього року. Вже в УПЛ команди зустрілися знову, але гра небезпечними моментами не потішила…

– Справді, моментів у матчі не було. Треба зважати, що в Ужгороді було важке поле. Та й по підбору футболістів «Минай» кадринально змінився. Залишились Пиняшко, Нурієв, з досвідчених – Ткачук, Голодюк, ще воротар Попович, решта – нові виконавці. «Минай» змінився, «Минай» став сильнішим, ніж був у Першій лізі. А в нас тоді через дискваліфікацію пропускали гру Мартинюк, Гагун і Мисик. Ще кілька гравців захворіли на коронавірус. Такі втрати були для нас проблематичними. Тим не менше, ми здобули виїзну нічию. А на виїзді і один зароблений пункт є хорошим результатом.

– Матчі «Руху» з «Інгульцем» були принциповими ще з часів виступів у Першій лізі. Так, як складалась гра для нашої команди, можна сказати, що тут ми два очки втратили?

– Так, 100%. Ми втратили два очки як у матчі з «Інгульцем», так і в матчі з «Маріуполем». То були дві виграшні гри. З «Інгульцем» відпустили, з «Маріуполем» – не дотисли. Не вистачає нам поки досвіду у деяких моментах. Туди ж можна віднести і поєдинок проти «Олександрії». Граючи на виїзді, вважаю, мали брати свої три очки.

– Налаштовували своїх підопічних перед грою з «Олександрією», що в цьому матчі важливо не програти боротьбу?

– Так, ми половину тренувального тижня присвятили верховій боротьбі і силовій підготовці. Футболісти правильно зіграли у багатьох моментах, нам лишень гол забити не вистачило.

– Наскільки велику роль приділяєте стандартним положенням у тренувальному процесі?

– Стандарт – це у першу чергу хороша подача. Вже ближче до завершення першого кола приділили цьому аспекту ще більшу увагу. Це дало свої плоди в наступних матчах з «Олімпіком» та «Дніпром-1». Гравці знають, що їм робити під час виконання стандартів, лишень не вистачало подачі. У грі з «Минаєм» всі подачі летіли воротарю в руки, у матчі проти «Олександрії» теж не виходило.

– Як правило, стандарти в команді в останніх матчах доручали виконувати Максиму Білому – одному з найвищих гравців «Руху», який міг би поборотись за верховий мяч у штрафному майданчику. Чому ж все таки зупинились на кандидатурі Максима?

– Тому що він добре подає. Ми свідомо пожертвували гравцем в атаці заради того, щоб отримати хорошу подачу.

– У поєдинку з «Олімпіком» теж начебто контролювали м’яч і немало атакували, тим не менше, рахунок був невтішний…

– Матч з «Олімпіком» – це в першу чергу хороша гра суперника в атаці і провальна гра всієї нашої лінії оборони. Всі чотири наші захисники начебто робили все правильно, але один не дограв у одному епізоді, інший – у іншому… Гру пропускали Стаменковіч, Мартинюк і Кухаревич. Варіантів для маневру не було жодних. Це три осьові футболісти, які відіграють важливу роль у своїх ланках. Захисник, опорник і нападник.

– Заключний поєдинок у 2020-му році своїм результатом вселив у вболівальників віру і оптимізм на майбутнє. «Рух» переміг «Дніпро-1», при чому дуже впевнено. Все, що накопичились за 12-ть турів, вдалось втілити в одному матчі?

– Матч з «Дніпром-1» – це один з небагатьох, в якому ми зіграли тим складом, який хотіли бачити на полі. Майже усі повернулись після коронавірусу, на заміну була змога випускати вже не молодь, а більш досвідчених гравців. Звісно, швидкий гол нам десь допоміг. Гнули свою лінію, показали хорошу гру, відтак, перемогли. За показниками це один з кращих наших матчів у першому колі.

– Ви один з наймолодших тренерів в УПЛ. Наскільки цей фактор відсутності досвіду на такому рівні дається взнаки?

– Я до цього спокійно ставлюсь. Не думаю, що це якась проблема.

– Після матчів спите добре чи аналізуєте гру?

– Добре поспати зараз нечасто вдається. Це ще у червні почалось… (Сміється).

– Наскільки важко чи легко молодому тренеру сприймати критику уболівальників, яка впродовж сезону була спрямована на вашу адресу?

– Молодому тренеру, мабуть, було би витримати тиск і критику. Мені неважко. Я на неї не зважаю. Сприймаю критику керівництва та людей, які розуміють процеси, що відбуваються всередині клубу.

– Впровдовж сезону колеги-журналісти через ваш вік порівнювали вас зі ще одним молодим наставником – Юліаном Нагельсманном. Вам імпонує це?

– Мені не дуже подобаються порівняння. Кожна людина іде своїм шляхом. Порівняння з кимось є недоречними. Тим паче, якщо порівнюють з людиною, яка вже багато чого досягла.

– Зимова пора – дуже відповідальний період. У цей час команди доукомплектовуються. Чи чекати великих змін у «Русі»?

– Великих змін не буде. Будуть точкові підсилення. Селекційна служба вже займається пошуком. Також будемо покладати надії на гравців молодіжної та юніорської команд, у яких ми віримо.

– Чиє слово буде остаточним у такому випадку – ваше чи селекційної служби?

– У будь-якому випадку моє слово буде вагомим при виборі та запрошенні нового футболіста у команду.

– Що скажете про Кухаревича? У нього впродовж першого кола ви теж вірили, випускали на поле, хоч він і забив лише в останньому матчі. Які перспективи бачите у ньому?

– Я не ставив його у склад лише тому, що він молодий і перспективний. Своє місце у стартовому складі Микола заслужив роботою на тренуванні, бо працював краще, ніж інший нападник. Гадаю, його чекає хороше майбутнє.

– На чому саме будете акцентувати роботу команди під час тренувальних зборів?

– Акцент будемо робити на покращенні нашої результативності. Щоб вже у першому матчі досягати позитивного результату.