Андрей ЯРМОЛЕНКО: "Когда играл в "Динамо", всегда говорил себе: "Если я перееду в Европу, это будет замечательно. Если нет, то это тоже нормально"

Андрій Ярмоленко приєднався до дортмундської Боруссії за 25 мільйонів євро в 2017 році, але зараз він виступає за Вест Гем. В інтерв’ю Transfermarkt форвард розповідає про причини відносно пізнього переходу з київського Динамо у провідний європейський клуб, попередні пропозиції англійських клубів та свого кумира Андрія Шевченка:

- Чесно кажучи, я ніколи про це не думав. Мені насправді все одно, хто перший, другий чи третій. Найважливіше виступати на полі, щоби вболівальники та керівництво клубу оцінювали мене як футболіста, а не виходячи з ціни, яку заплатили. Крім того, мені важко робити ці порівняння. Це інший час. Якби Шевченко все ще грав, він, швидше за все, коштував би 100-150 мільйонів євро.

- Коли я був маленьким хлопчиком, він був моїм кумиром. Багато в чому я хотів бути схожим на нього. Мені пощастило в кар’єрі грати з ним у київському Динамо та збірній України, а зараз він є моїм тренером у збірній. Я можу сказати про нього лише позитивні речі. Всім відомо, що він був найкращим гравцем і що грав у найкращих командах. Статистика розповідає решту історії. Прогрес та результати показують, що збірна рухається в правильному напрямку. Він все ще відносно молодий тренер, але вже досягає хороших результатів. Мені подобається працювати з ним.

- Я знаю, як важко було Тимощуку зіграти стільки матчів. Він дуже багато працював для цього. Я це дуже добре пам’ятаю, коли він ще грав, він жартував, що його наздожене лише один гравець –Ярмоленко. Я йому тоді сказав: «Як тільки зіграю 143 гри, я покину національну збірну». Я ніколи не хотів його наздоганяти; він чудовий гравець і цілком заслуговує бути на першому місці. І чесно кажучи, я ніколи не ставив перед собою таких цілей; для мене не важливо мати більше матчів за збірну, ніж у Тимощука.

- Статистика мене насправді не цікавить. Я хочу допомогти своїм товаришам по команді і грати до тих пір, поки можу допомогти своїй команді. Як тільки я помічу, що є кращі гравці, ніж я, тоді буде пора покинути національну збірну.

- Я завжди хотів грати в Англії, це була моя мрія. Але були труднощі. З одного боку, я не хотів залишати київське Динамо вільним агентом – клуб повинен був заробити гроші з мого трансферу. Динамо багато значить для мене і досі. Раніше були пропозиції від англійських клубів, але наш президент ніколи не міг домовитись про суму трансферу. Потім надійшла пропозиція з Боруссії Дортмунд, і це вдалося. Усі сторони змогли домовитись про ціну. Ось так я прибув до Німеччини, і в Дортмунді була чудова команда.

- З одного боку, потрібно було багато часу, щоби виграти чемпіонат з київським Динамо, і це завжди було моєю головною метою. Я хотів цього досягти, перш ніж вирушити до Європи. З іншого боку, зроблені пропозиції були недостатньо хорошими для нашого президента Ігоря Суркіса. Він сказав, що я коштую більше. Я зрозумів, що це частина футболу, це бізнес. Тому рішення для мене було нормальним. Я дуже поважаю президента киян. Я також дуже любив грати за Динамо. Я завжди мріяв грати за цей клуб. Тому я завжди казав собі: «Якщо я переїду до Європи, це буде чудово. Якщо ні, то це теж нормально». Найважливішим було задоволення від гри.

- Англійський футбол відрізняється він німецького. У мене були хороші і погані етапи тут, в Англії. Крім того, у мене була жахлива травма (розрив ахілла), я був поза грою десять місяців. Але таке трапляється у футболі. Немає гарантій, що травми тебе оминуть. Але мені подобається бути у Вест Гемі.

- Одне, зокрема, цікаве: Є багато ігор, в яких немає фаворитів. Коли озирнешся на результати, майже не буває вікенду без великого сюрпризу. Навіть аутсайдер може перемогти один із найкращих клубів. В Англії багато хороших гравців, це футбол на найвищому рівні: це швидкість, інтенсивність і фізика. Тут нелегко грати.