"Украинцев называли "хохлами", а мы их - "москалями". Экс-динамовец - о выступлениях в России

Юрій Грицина, півзахисник київського Динамо і збірної України початку 90-х, пригадав свої виступи у Росії.

– Ви пограли за 7 російських клубів. Де було найкраще?

– Уралан Еліста (1996-97 роки, - Футбол 24). Команда виходила у Вищу лігу. Я провів там два роки – вони були чудовими у професіональному плані, в плані підготовки та всіх інших сенсах. Зранку приходили, увечері поверталися – цілий день працювали.

– А в якому російському клубі було найгірше? Можливо, десь недоплатили?

– Був такий етап у Чорноморці з Новоросійська (2002 рік, - Футбол 24). Я прийшов у перерві чемпіонату разом із Колею Волосянком. Команда рвалася у Вищу лігу, багато досвідчених, вікових гравців – Терьохін, Призетко, Безсмертний…

Не знаю, навіщо мене запрошували, бо в підсумку я так і не грав. За все друге коло випустили тільки раз – та й те, мабуть, лише на 5 хвилин. Звісно, недоплатили також. Ось такий у мене був невдалий період.

– Наприкінці 90-х збірні України та Росії двічі зіграли у відборі до Євро-2000. Віталій Самойлов, що виступав тоді за Балтику, розповідав, якою трагедією став гол Шевченка для місцевих футболістів. Ви у той момент перебували у саратовському Соколі. Що можете пригадати?

– Маєте на увазі, чи не зіпсувалися наші стосунки? У мене завжди були хороші відносини, які збереглися до сьогодні. Не можу сказати, що нас десь недолюблювали. У Саратові я провів прекрасний час. Тим паче, які ж люди були в команді! П’ятницький, Лебедь, Коновалов, Стогов, Жабко, Окрошидзе та багато інших – усі з досвідом.

Існувала доброзичлива атмосфера, все робилося з гумором. Звичайно, українців називали "хохлами", а ми їх – "москалями". У Соколі це все мало жартівливу форму. Не знаю, як там було у Віталіка. Можливо, він потрапив у якусь специфічну команду.

От де я відчував недоброзичливість – це у Латвії, місто Лієпая. Вони там гостро реагують на приїжджих росіян і українців. Пріоритет надається тільки своїм – латвійцям. Коли виходили у місто – повинні розмовляти лише латвійською мовою, і все. Російську забороняли.