Дмитрий МИХАЙЛЕНКО: "Живу на базе "Днепра-1". Работы хватает"

Наставник «Дніпра-1» Дмитро Михайленко — людина, в якої на першому, другому й третьому місцях — футбол.

— Я живу на базі клубу, — починає розмову Дмитро Станіславович.— Тобто постійно перебуває в робочому процесі, заглиблений у нього. Бачу тут щодня наших футболістів: більшість гравців «Дніпра-1» — місцеві, тобто вони мешкають у місті й мають змогу приїжджати на базу. Також тут регулярно бачуся з представниками свого тренерського штабу. Роботи вистачає — наприклад, постійно переглядаю наші матчі, намагаюся зрозуміти, що треба вдосконалити.

— Наставник «Олімпіка» розповідає, що він переглядає навіть тренування!

— Кожен тренер хоче покращити свою команду. У нас фактично кожне тренування будується по-різному, тому я зосередився на перегляді ігор.

— Як часто спілкуєтеся з іногородніми підопічними?

— У нас, повторюю, майже всі місцеві. Зараз за межами Дніпра тільки Коркішко, Шаповал, Сніжко... Спілкуюся з усіма — щонайменше, раз на тиждень. Зокрема, проводимо відео-конференції.

— Що скажете про травмованих? Їм сьогодні особливо складно...

— Цуріков уже тренувався в основній групі ще перед останнім матчем до паузи. У Шаповала було ушкодження, він тренується сам удома, йде на поправку. Сваток теж уже тренується, сподіваюся, вже скоро він подолає всі труднощі.

— Колись карантин відмінять. Той же тренер «Олімпіка» сказав: якщо футболісти виконують індивідуальний план підготовки на 70% — буде добре. Отже, в якому стані буде «Дніпро-1»?

— З одного боку, я не дуже переживаю, бо майже всіх підопічних регулярно бачу на базі. З другого, чітко усвідомлюю: десь на 50% буде втрата ігрового тонусу — цього не уникнути. В будь-якому разі, сподіваємося на професіоналізм гравців.

— Опитані футболісти кажуть, що до першого після перерви матчу треба готуватися 7-10 днів. Ігор Климовський наполягає на трьох тижнях. Ви до чого схиляєтеся?

— Більше до тренерського бачення. Гравцям здається, що вони легко приведуть себе до потрібних кондицій. Мені ж очевидно, що два тижні треба для підготування кондицій і ще два-три матчі, щоби показати потрібний рівень гри.

— Чи спостерігаєте за єдиним на сьогодні футбольним чемпіонатом— білоруським?

— Ні. Справа в тому, що я дивлюся футбол не для естетичної насолоди, а з практичним інтересом. За час карантину, наприклад, переглянув кілька ігор «Баварії» часів Гвардіоли й «Тоттенхема» епохи Почеттіно. Якщо я дивлюся футбол, то хочу від побаченого взяти щось для себе — наприклад, як покращити культуру пресингу. У нашому клубі є люди, які переглядають ігри з іншими цілями — припустімо, для того, щоби оцінити того чи іншого виконавця.

— Очевидно, що Ви цілком занурені у футбол. Не боїтеся «згоріти на роботі», не вважаєте, що треба відволікатися?

— Та я відволікаюсь! Ось недавно був День народження Кравченка... А ще читаю книги, дивлюся фільми, слухаю музику, навчаюся завдяки підкастам... А ще в мене двоє дітей, які потребують уваги...