Дмитрий КЛЕЦ: "Карпаты" - великий клуб. Будем бороться до конца"

Напередодні львівського дербі у суботу капітан «зелено-білих» Дмитро Кльоц отримав спеціальну футболку на честь ювілейного матчу в УПЛ. У коментарі Інформаційному центру ФК «Карпати» футболіст пригадав свій перший поєдинок на найвищому рівні та зізнався, яка гра була найбільш пам’ятною для нього.

– Дмитре, які враження залишилися після львівського дербі?
– Зустріч була цікавою: команди створювали моменти і могли забивати загалом більше, ніж два голи. Про це вже всі казали, але я не можу не повторити – присутність вболівальників на трибунах суттєво додала б драйву, усім було би цікавіше. В будь-якому разі, дербі вдалося. «Карпати» могли перемагати і водночас поступатися. Ми заробили лише одне очко, тому маємо в наступних поєдинках перемагати і наздоганяти ті команди, які розташовані неподалік нас, щоб зберегти прописку в УПЛ.

– Дербі запам’яталося кількома помилками: Андро Гіоргадзе втратив м’яч поруч із воротами, що призвело до пропущеного голу. Єгор Назарина не раз демонстрував свої залізні нерви, однак у двобої з ПФК «Львів» не реалізував пенальті.
– Ми є колективом і повинні підтримувати одне одного. Андро, Єгор, як і кожен з футболістів «Карпат» хотів зіграти якнайкраще в кожному епізоді. Це футбол, таке трапляється. Ніхто не докоряв хлопцям. Ми маємо згуртуватися і боротися далі.

– Попереду в «зелено-білих» ще дев’ять турів. Часу на порятунок достатньо?
– Команда змагатиметься до кінця. Дуже прикро, що ми зараз думаємо не про серйозні завдання, а про збереження місця у Прем’єр-лізі. «Карпати» – це великий клуб, я всім серцем переживаю за цю команду. Переконаний, що кожен з нас зробить все можливе і допоможе команді зберегти прописку.

– У минулому турі ти провів свій 100-й поєдинок в елітному дивізіоні за «Карпати». Знав заздалегідь про те, що ця гра буде особливою?
– Так, хоча не можу сказати, що дуже уважно стежу за особистою статистикою. Приємно, що клуб вручив мені символічну футболку, а партнери привітали з ювілеєм. У 23 роки я зіграв 100 матчів у рідній команді – це велике футбольне щастя. «Карпати» виховали мене і дали мені все, що я маю. Щиро дякую усім, хто допомагав мені на цьому шляху, а також вдячний вболівальникам за постійну підтримку.

– Це була довга дистанція, яка подарувала тобі чимало особливих моментів. Який з них є найбільш пам’ятним?
– Виділю нещодавню зустріч з «Волинню», коли у битві на виліт «Карпати» тріумфували. Гра в Луцьку була дуже емоційною, обидві команди показали якісний футбол, а мені ще й вдалося відзначитися забитим голом. Зараз у нас схоже завдання – ми маємо залишитися в УПЛ.

– В елітному дивізіоні ти дебютував у 18-річному віці. Що відчував тоді?
– То було виїзне протистояння з донецьким «Металургом», яке розпочалося дуже несподівано, адже ми пропустили вже на другій хвилині. Наш тренер Ігор Йовічевіч готував до дебюту мене та Мар’яна Шведа ще на зборах. Та все одно я сильно переживав і спочатку не особливо розумів, куди потрапив. З часом ми заспокоїлися, а Ігор Пластун зрівняв рахунок. Після матчу відчував себе щасливим, адже отримав багато повідомлень з привітаннями. Цю мить завжди приємно згадувати – такі моменти закарбовуються у пам’яті назавжди.