"Александрия" сыграла вничью с "Сент-Этьеном" в Лиге Европы

І кольори форми суперника, й атмосфера на стадіоні, напевно, нагадували «Олександрії» про перший виїзний млинець Ліги Європи, який у Вольфсбурзі вийшов глевким.

І знову гості пропустили першими. Зважаючи ж на досить значну ігрову перевагу, яку «Сент-Етьєн» мав на початку гри, могло здатися, що одним голом у ворота Паньківа справа не обмежиться.

Іще можна було прогнозувати, що неприємності прийдуть до гостей через лівий фланг їхньої оборони, де Норден і Юссуф змушували Мірошниченка працювати в поті чола. Однак саме Юссуф задав напрям першої результативної атаки, виконавши довжелезну діагональ на Амуму. Той елегантно приборкав м’яч і відпасував на Габріела, котрий на швидкості вривався до карного майданчика. Номінальний лівий захисник повівся як справжній форвард, не залишивши Паньківу жодних шансів могутнім ударом лівою в дальній кут.

Бразильцеві так сподобалося вражати ціль, що невдовзі він записав до свого пасиву автогол. Сітало, якому адресував свій простріл Третяков, настільки кумедно промазав по м’ячу, що Габріел, можливо, просто вирішив показати – як такими моментами треба розпоряджатися.

Гол виглядав не зовсім логічним. Але підопічні Шарана ще до перерви прагнули довести не випадковість свого успіху. Так, французи більше володіли м’ячем, іноді своїми атаками викликаючи в суперників серйозне хвилювання. Але й українська команда моменти створювала. Як, скажімо, на 35-й хвилині, коли Сітало, поборовшись із опікуном, вивів на удар Ковальця. Той, на жаль, з меж карного майданчика пробив прямо в руки голкіперу.

Якщо в техніці олександрійцям годі й було сперечатися з клубом елітного французького дивізіону, то в атлетизмі, вмінні дотримуватися тактичних настанов тренерів і особливо в характері наш бронзовий призер прагнув не поступитися. А другий тайм, як і в протистоянні з «Вольфсбургом», обіцяв перетворитися для гостей на іспит саме в цих «предметах».

Щодо тактики, «Сент-Етьєн», як і раніше, домінуючи, володіючи територією, зиску з того довго не міг вичавити. Ба більше – ризикував наразитися на контратаку. На 69-й хвилині підключення до наступу Лучкевича ледь не призвело до ще одного автогола.

А ось сейв Паньківа, трапившись невдовзі, змусив згадувати, коли ж востаннє перед цим наш воротар рятував свою команду: по-справжньому гольових шансів французи практично не мали. За винятком хіба що удару головою Амуми, коли м’яч пролетів вище поперечини. Та пострілу Будабуза в уже компенсований час, коли блискуче зіграв Паньків.

Отже, наші земляки провели ще один гідний матч на європейській арені, попрацювавши на поповнення української скарбнички та збагатившись неоціненним досвідом.

СЕНТ-ЕТЬЄН – ОЛЕКСАНДРІЯ 1:1 (Габріел Сілва, 8 – Габріел Сілва, 14, автогол)

Сент-Етьєн: Рюфф’є, Дебюші, Саліба, Колодзейчак, Габріел Сілва, Юссуф, М’Віла, Аолу (Будебуз, 46), Норден (Абі, 63), Амума, Берич (Буанга, 74).

Олександрія: Паньків, Пашаєв, Дубра, Бухал, Мірошниченко, Лучкевич (Шастал, 80), Гречишкін, Банада, Ковалець (Довгий, 83), Третяков (Бабогло, 90+3), Сітало.

Арбітр – Ескос (Норвегія).
Попередження: Габріел Сілва (49) – Мірошниченко (40), Шастал (90+3).