Милевскому разрешили играть за Украину

РІШЕННЯ
Апеляційного комітету ФІФА
(у складі Рафаеля Сальгеро (Гватемала), голови; Джона Фарруджа (Мальта) і Тай Ніколаса (о-ви Кука)
на засіданні у Цюриху (штаб-квартира ФІФА) 25 червня 2004 р. щодо обговорення запиту про перегляд справи Артема Володимировича Мілевського (Україна) (рішення 040054 UKR ZH)
Стосовно:

Порушення положень ФІФА щодо правомочності виступати за команди асоціації Стаття 15 Правил, що регулюють застосування Статуту ФІФА

I.ФАКТИ

1. 18 березня 2004 р. голова Комітету ФІФА зі Статусу гравців ухвалив рішення про те, що запит, поданий Федерацією футболу України (надалі ФФУ) стосовно гравця Артема Мілевського повинен бути задоволений і в результаті зазначеному гравцеві повинно бути дозволено виступати за національну збірну цієї країни, що набуває чинності з дати повідомлення про рішення.

2. 26 квітня 2004 р. Апеляційний комітет ФІФА ухвалив, що гравець Артем Мілевський неправомочний виступати за Федерацію футболу України. Це рішення було повідомлено сторонам 11 травня 2004 р.

3. 20 травня 2004 р. ФФУ звернулася із запитом про перегляд. У мотивації і причинах цього запиту, що був підписаний гравцем і Олександром Бандурко, першим віце-президентом ФФУ йшлося про те, що:
- було обрано неадекватну процедуру слухання, з огляду на серйозність і складність сутності справи;
- аргументи, висунуті ФФУ, не були цілком прийняті до уваги;
- процедура проведення телефонної конференції була необґрунтованою, оскільки рішення було ухвалено 26 квітня 2004 р., а повідомлено сторонам тільки 11 травня 2004 р., отже, це не було терміновою справою;
- гравець утратив білоруське громадянство з моменту, коли він одержав громадянство України, отже, (з погляду рішення, що оскаржується) він не може грати ні за Україну, ні за Білорусь;
- отже, він позбавлений будь-якої кар'єри у футболі, що не може бути метою Статті 15 Правил, що регулюють застосування Статуту ФІФА (надалі Правила);
- рішенням Апеляційного комітету гравця було покарано довічною санкцією, що не відповідає принципам Чесної гри і ст.6 і 3 Європейської Конвенції з Прав людини;
- невірно стверджувати, що Стаття 15 Правил не відкрита для інтерпретації, оскільки будь-який процес застосування закону передбачає інтерпретацію як його невід'ємний компонент;
- Стаття 15 Правил гарантує гравцеві, котрий має більш як одне громадянство (або одержав нове громадянство як акт його волі, або на якого громадянство було покладено державним актом), право зробити другий вибір перед тим, як йому виповниться 21 рік, отже, навіть згідно зі Статтею 15 пар. 3 підпар.а Правил гравцеві повинно бути дозволено виступати за Україну;
- з урахуванням Додатка 1 відповіді на Апеляцію існує кілька можливостей інтерпретувати статтю 15 Правил;
- друга умова Статті 15 пар. 3 підпар.а Правил не застосовується до додаткових умов;
- з урахуванням Статті 15 пар. 3 підпар.b Правил справа повинна була бути вирішеною на користь гравця, оскільки цей пункт більш вузький, ніж підпункт а;
- дату, коли було подано заяву на отримання українського громадянства не можна ігнорувати, а слід вважати такою, що має відношення до сутності справи;
- правильність підходу ФФУ до Статті 15 Правил доводиться новими змінами до Статті 15, схваленими Конгресом ФІФА у Парижі 21 травня 2004 р.;
- Стаття 15 Правил не ставить за мету перешкоджати гравцям виступати за їхню країну, а радше контролювати неправильне використання міграції гравця шляхом опортуністичної або корумпованої натуралізації;
- ФІФА усвідомила, що в окремих випадках застосування повинно бути гнучким, а саме у випадках, коли суворе застосування Статті 15 пар.3 Правил може призвести до незадовільного результату;
- таким чином, новий виклад Статті 15 Правил точно визначає, що Виконавчий комітет ухвалює рішення щодо умов правомочності будь-якого гравця, що приймає нове громадянство і для якого пар. 3 цієї Статті не застосовується;
- це є тим правилом, що де-факто застосував голова Комітету ФІФА зі Статусу гравців;
- з урахуванням чинного нового формулювання Стаття 15 Правил чітко залишає місце для інтерпретації і повинна відразу ж застосовуватися до цієї справи, оскільки нормативно закріплює попередню практику, є більш сприятливою для гравця і рішення не є остаточним у зв’язку з тим, що ФФУ і гравець подали апеляцію.

4. 27 травня 2004 р. Федерації футболу Білорусі було запропоновано висловити позицію, і в їхній відповіді від 2 червня 2004 р. йдеться про те, що:
- процедура слухання була абсолютно корректною;
- рішення Апеляційного комітету є офіційною інтерпретацією Статті 15 Правил;
- гравець правомочний виступати за національну команду Білорусі і є громадянином Республіки Білорусь;
- батько гравця щасливий з приводу рішення, ухваленого Апеляційним комітетом ФІФА;
- початок процесу натуралізації не має відношення до справи;
- Статтю 15 Правил не було істотно змінено;

5. 25 червня 2004 р. Апеляційний комітет ФІФА ухвалив таке рішення.

II. ЗАКОН

1. Запит про перегляд – це неформальний засіб юридичного захисту, у відношенні якого орган, що ухвалює рішення, може вирішити, буде він заслуханий, чи ні, поки рішення не стало остаточним і обов'язковим. Оскільки рішення, ухвалене Апеляційним комітетом ФІФА 26 квітня 2004 р., не стало остаточним і обов'язковим на момент, коли ФФУ звернулася з запитом, та з урахуванням зміни Статті 15 пар.1 Правил, Апеляційний комітет ФІФА ухвалює рішення заслухати запит про перегляд.

2. Апеляційний комітет ФІФА підкреслює, що він не повинен втручатися в інтерпретацію законів стосовно громадянства двох країн - України і Білорусі; такі питання повинні вирішуватися цивільною владою обох країн. Отже, аргументи, надані обома сторонами в цьому зв'язку, не взято до уваги в рішенні.

3. Інші аргументи, висунуті сторонами, були вже враховані в рішенні Апеляційного комітету ФІФА від 26 квітня 2004 р., але через ситуацію, що склалася, та з урахуванням зміни Статті 15 пар.1 Правил Апеляційний комітет повертається до окремих пунктів рішення, однак тільки до тих пунктів, що впливають на запит про перегляд.

4. Аргументи, висунуті ФФУ стосовно процедури, цілком відхилено. Апеляційний комітет ФІФА здатен розглядати і складні справи в режимі телефонної конференції, оскільки кожен член володіє всіма необхідними документами. Після ретельного вивчення файлу члени займають незалежну позицію. З огляду на терміновість питання обрана процедура була абсолютно адекватною. Оскільки рішення повинно було бути перекладеним і направленим Голові для затвердження і підписання, до моменту повідомлення сторін може пройти навіть 3 тижні.

5. Аргументи, висунуті ФФУ стосовно зміни Статті 15 пар.1 Правил, стали причиною для Апеляційного комітету заслухати запит про перегляд. У зв’язку з цим Апеляційний комітет ФІФА підкреслює такі моменти:

5.1. Рішення голови Комітету зі статусу гравців стверджувало, що, якщо суворо застосовувати букву закону, гравець Мілевський не може бути правомочним змінити асоціацію. Апеляційний комітет ФІФА акцентує, що це є абсолютно вірним. Стаття 15 пар.3 підпар.а Правил справді містить чіткий і безпомилковий перелік об'єктивних і обов'язкових критеріїв, яким гравець, котрий бажає скористатися своїм правом змінити команду асоціації, повинен відповідати. Ніколи українська федерація не заявляла, або, що найважливіше, не доводила, що гравець мав два громадянства до матчів, у яких він виступав за білоруську національну команду. Навпаки, вони визнавали, що гравець не одержав українського громадянства до 22 березня 2002 р. Голова Комітету зі статусу гравців розглянув певні обставини, що супроводжують цю справу, дозволяючи гравцеві Мілевському змінити асоціацію.

5.2. Переглядаючи елементи, що мають відношення справи, Апеляційний комітет ФІФА підкреслює, що це справді складна справа. Гравцеві буде створена перешкода в тому, щоб грати за країну, де він мешкає і яка є йому близькою. Зважаючи на аргументи, висунуті головою Комітету зі статусу гравців, Апеляційний комітет ФІФА підкреслює, що у зазначеній конкретній справі було б адекватніше бути менш упередженими і більший акцент зробити на гуманітарних елементах справи, ніж у рішенні від 26 квітня 2004 р., з таких причин:
- Апеляційний комітет ФІФА урівноважив суворе застосування букви закону з рішенням, що служить змісту і меті статті. Зміст і ціль статті були спрямовані тільки на запобігання протизаконним діям. Аргументи, представлені головою Комітету зі статусу гравців у справі, підкреслили цю ідею. З урахуванням особливостей країн і волі гравця, рішення, що дотримується букви закону, поставило би під загрозу майбутнє і долю такого молодого гравця, котрий оголосив про свою волю виступати тільки за Україну. У зв’язку з цим дозвіл гравцеві змінити асоціацію не є зловживанням, а є відповідним практичним і функціональним рішенням.
- Згідно Статті 2 підпар.а Статуту ФІФА, цілями ФІФА, серед інших є поліпшення і розвиток футболу у світлі гуманітарних цінностей;
- Згідно Статті 4 пар.1 підпар.b Статуту ФІФА, ФІФА підтримує дружні відносини в суспільстві в ім'я гуманітарних цілей;
- Зважаючи на посилання голови Комітету зі статусу гравців на минуле двох країн, Апеляційний комітет ФІФА переглянув екстраординарні обставини цієї справи.
- Приймаючи до перегляду факт того, що батьки гравця звернулися з проханням про зміну громадянства їхнім сином до Адміністрації Президента України, Управління з питань громадянства, вже в травні 2000 р., і зважаючи на те, що це відповідало сьогоднішньому бажанню гравця, було б важко не дозволити гравцеві змінити асоціацію. Особливо приймаючи до перегляду той факт, що процедура тривала майже два роки.

6. Аргументи, представлені ФФУ стосовно інтерпретації Статті 15 пар.3 підп.b, не вплинули ані на рішення голови Комітету ФІФА зі Статусу гравців, ані на рішення Апеляційного комітету ФІФА, оскільки ця справа підпадає тільки під дію Статті 15 пар. 3 підп.а Правил. Громадянство України не було покладено на гравця, а стало результатом його власної волі. За цих обставин Стаття 15 пар.3 підп.b Правил не застосовується. Навіть якщо сказати, що громадянство Білорусі було покладено на нього, це не може впливати на зміну правомочності виступати за національну команду України, а тільки за колишній Радянський Союз. Як наслідок, аргументи, представлені ФФУ, повинні бути цілком відхилені.

7. З огляду на вищезазначене Апеляційний комітет ФІФА погоджується з запитом про перегляд; гравцеві Артему Мілевському дозволяється представляти українську національну команду з моменту повідомлення про це рішення. Однак гравцеві не дозволяється виступати у турнірах, що зараз тривають і в яких він уже виступав за білоруську національну команду (Стаття 15, пар.3 підп.а Правил).
8. Згідно з положеннями Статті 112 пар.4 Дисциплінарного кодексу ФІФА, орган, що ухвалює рішення щодо сутності питання, вирішує щодо розподілу витрат. Суми визначаються головою. У цій справі голова вважає, що жодна із сторін не повинна сплачувати витрати.
III. РІШЕННЯ

1. Запит про перегляд прийнято.

2. Апеляційний комітет постановляє, що гравець Артем Мілевський правомочний виступати за ФФУ.

3. Гравцеві Артему Мілевському не дозволяється виступати в турнірах, що зараз тривають і в яких він уже виступав за білоруську національну команду.

4. Сторонам не виставляються витрати до сплати.

Юридична дія
Це рішення може бути оскаржене в Спортивному арбітражному суді КАС у Лозанні (Стаття 60 Статуту ФІФА). ФІФА

Підпис
Рафаель Сальгеро
Голова Апеляційного комітету ФІФА