"Динамо" невозможно было победить, а Зозуля стал жертвой неосведомленности". Сосио "Атлетико" об украинском скандале в Испании

"Футбол 24" представляє ексклюзивне інтерв'ю з сосіо мадридського Атлетіко Челє Брасеро, який розповідає про права офіційно зареєстрованих фанів клубу, підбиває підсумки неоднозначного сезону, а також аналізує неприємний інцидент Романа Зозулі.

– У Мадриді базуються дві великі команди – Реал та Атлетіко. Чому обрав менш іменитих "матрацників"?

– Через сім'ю. Батьки завжди уболівали за Атлетіко і прищепили мені любов до цього клубу. Якщо ти з дитинства за Атлетіко, то вже не можеш змінити свої симпатії.

– Пам'ятаєш, як ти став сосіо клубу? Як виглядає цей процес?

– Фактично, твою долю вирішують батьки (сміється). Коли ти ще зовсім дитина, вони роблять тебе сосіо тієї чи іншої команди. Подорослішавши, ти сам вирішуєш, що робити далі. Однак досить рідко трапляється, що хтось обирає інший шлях.

– Отже це можна назвати сімейною традицією?

– Звісно. Далі ти робиш сосіос власних дітей, і так продовжується з покоління у покоління.

– Чи міг би ти дати чітке визначення терміну "сосіо" в Іспанії?

– Тут є певні нюанси. Насправді, більшість іспанських сосіос – це власники сезонних абонементів. Такі собі клієнти певної компанії, у нашому випадку – футбольного клубу. За рахунок нас клуб розвиває власний бізнес. Для прикладу, є магазини, створені лише для сосіос. Я б назвав це бізнесом, заснованим на почуттях фанатів.

– Але ж ви маєте переваги чи привілеї порівняно з фанами, які не зареєстровані офіційно?

– Я б сказав, що головна наша перевага – це можливість відвідувати усі домашні матчі команди.

– Тобто, звичайний сосіо Атлетіко не може впливати на рішення клубу?

– Ні. Атлетіко – це комерційна структура. Сосіос майже нічого не вирішують та, фактично, не беруть участі в житті клубу, якщо ми говоримо суто про управління.

– Яку суму потрібно сплачувати щорічно, щоб бути офіційним сосіо клубу?

– Починаючи від 400 євро.

– Немало... А скільки у Атлетіко офіційно зареєстрованих фанів?

– Минулого року ми встановили рекорд – 125 тисяч. З них 57 тисяч є власниками сезонних абонементів.

– Починаючи з сезону 2017/2018, ви переїхали на новесенький ультрасучасний стадіон Ванда Метрополітано. Не сумуєте за легендарним Кальдероном?

– Зізнаюсь, що Ванда мені зовсім не подобається. Кальдерон був набагато кращим.

– Неочікувано, адже нову арену сильно хвалять. Вона прийматиме фінал нинішнього розіграшу ЛЧ...

– Там дуже погана акустика, трибуни розташовані далеко від поля. Крім цього, стадіон знаходиться за містом, куди не завжди зручно діставатись. На Кальдероні панувала особлива атмосфера.

– Чи є у прихильників Атлетіко якесь особливе місце, де вони святкують великі перемоги?

– Ми завжди гуртуємось біля фонтану Нептуна. До речі, на цю тему є одна курйозна історія. Найперше ми зібрались на площі Сібелес, щоб відсвяткувати перемогу над Атлетіком з Більбао у фіналі Кубка Короля-1985. Через рік туди пішли фанати збірної Іспанії, щоб відзначити потрапляння команди на ЧС-1986. А ще через рік Мадрид виграв лігу, і його прихильники також попрямували на Сібелес. Після цього ми були змушені змінити локацію. Вони осквернили наше місце. Воно стало проклятим для нас.

– З яким клубом фанати Атлетіко перебувають у дружніх стосунках?

– Гадаю, що з жодним (сміється). Погано ми ладнаємо з багатьма, але добре – з жодним. Хоча, можливо, Кадіс. Мені подобається цей клуб.

– Про найбільш ненависну вами команду годі й запитувати...

– О так, тут не може бути двох думок...

– Окей. А якого футболіста Реала прихильники Атлетіко просто не переносять?

– Серхіо Рамос. Він – погана людина. Грає дуже брудно та поводиться, як свиня.

– Але ви вмієте віддавати належне суперникам. Свого часу уболівальники Атлетіко стоячи аплодували Мессі, який оформив хет-трик на Кальдероні...

– Ми визнаємо велич таких футболістів, як Лео. Але, якби він грав за Реал, цього б не сталось.

– Мессі зараз №1?

– Безумовно. Він – найкращий гравець світу з великою різницею.

– А як щодо Роналду? Це один з найбільших кривдників Атлетіко...

– Кріштіану – також хороший гравець, але не настільки. Попри те, що Роналду проводив махінації з податками, його силу не можна заперечувати (сміється).

– Іспанська преса називає нинішній склад Атлетіко, можливо, найкращим в історії. Погоджуєшся з цією думкою?

– У нас, дійсно, дуже хороший склад, але він занадто короткий, щоб серйозно боротися за трофеї. Основна обойма налічує 18-19 гравців, тоді як Барса чи Реал мають 22-23 футболісти.

– Як фанати сприйняли трансфер Морати, який раніше клявся у любові до Мадрида?

– Особисто я не вважаю його хорошим форвардом. Він обійшовся нам занадто дорого. Мені взагалі не подобаються футболісти, які виступали в Мадриді, а потім переходять до нас. Можливо, якщо б він був класним нападником, на це можна було б закрити очі, я б підтримував його попри велику злість. Але у його випаду все дуже погано: Альваро – кепський гравець, та ще й з Мадрида.

– Чи міг Атлетіко втримати Лукаса Ернандеса, який почав фантастично прогресувати на позиції центрального захисника?

– У нас не було шансів. Лукас сам хотів піти. Йому пропонували новий контракт на покращених умовах, але він відмовився. Думаю, що справа в грошах. Баварія просто дала більше.

– Його брат Тео також не дуже красиво покинув клуб...

– Тео був зрадником, він перейшов в Реал. Якщо відверто, то вони обоє не дуже розумні люди. До слова, їхній батько Франсуа вже тривалий час перебуває у розшуку через домашнє насильство. Сумніваюсь, що в такій сім'ї їх можна було виховати краще.

– Минулого літа команду ледь не покинув один з ідолів "інчади" Антуан Грізманн. Як ти ставишся до його документалки "Рішення"?

– Це було щось абсолютно нове, мені сподобалось. Але я б хотів, щоб він не тягнув так довго з рішенням. Зрештою, Грізманн вчинив правильно, обравши Атлетіко.

– Барса неймовірно лютувала через Піке, який виступив продюсером фільму...

– Піке – це бізнесмен. Він заробляє на всьому, у тому числі на продюсерських компаніях. Однак, наскільки мені відомо, вони з Грізманном перебувають у дружніх стосунках.

– Зараз Грізманна знову сватають у Барселону. Пробачив би йому такий трансфер?

– Я не думаю, що він піде. Кожного дня нас покидають Корреа, Годін, Хіменес, Коста, Родріго, Грізманн... Якщо вірити новинам, то завтра на поле доведеться виходити на мені.

– Чи правильно вчинив клуб, підвищивши зарплату французу до рекордних для себе 23-х млн євро? Хіба не в цьому причина обмеженого кадрового потенціалу команди?

– Скільки зараз коштує форвард світового класу? Правильно, не менше 100 млн євро. Ми б просто не знайшли когось кращого, якби не прийняли його умови. Навіть кепський Мората обійшовся нам у 60 млн. Вважаю, що зарплата Грізманна не надто вже й висока.

– Луїс Арагонес чи Дієго Сімеоне?

– Це як обирати між батьком та матір'ю (сміється).

– "Чоло" повинен залишитись навіть попри сезон без трофеїв?

– Він має залишитись тут назавжди. Барселоні програв не Сімеоне, у них просто набагато краща команда.

– Чи обіняв би ти титул чемпіона Іспанії-2014 на перемогу у фіналі Ліги чемпіонів?

– Так, без сумніву.

– Яка поразка була більш болючою – Лісабон чи Мілан?

– Мілан. Ми виглядали краще, але програли. Суддівство також зіграло величезну роль, адже нам забили з офсайду.

– Челе, ти пам'ятаєш, кому ви програли у фіналі Кубка володарів кубків 1986-го?

– Я зрозумів суть питання (сміється). Пам'ятаю ту гру. Вже тоді я пильно стежив за усіма матчами Атлетіко. Динамо було надзвичайною командою, за яку виступали багато гравців збірної СРСР. Вони були набагато сильнішими за нас. В Іспанії досі пам'ятають Блохіна та Лобановського. Ми пам'ятаємо той поєдинок, як гру, яку неможливо було виграти.

– Андрій Лунін провів фантастичний поєдинок на Ванда Метрополітано, захищаючи ворота Леганеса. Вважаєш, що він зможе заграти у Реалі?

– Лунін – хороший голкіпер, але йому не вистачає досвіду. Він повинен багато працювати. Реал завжди купує молодих та перспективних гравців. Поки він не готовий, щоб бути воротарем Мадрида, але його потенціал дозволяє грати у Ла Лізі за трохи слабші команди.

– Ти, напевно, чув про ситуацію Романа Зозулі, якого ваш політик звинуватив у нацизмі. Як могло дійти до такого абсурду?

– Почну з того, що мені не подобається політика в спорті. Спочатку фанати Райо звинуватили його у нацизмі, далі була Сельта... Ліві його ніколи не приймуть.

– Зозуля всього лише допомагає українській армії...

– Знаю, але тут ці речі сильно перекручуються. Я розумію, що він – не нацист. Зараз ми говоримо про необізнаність. Ультрас – це не ті люди, які схильні роздумувати та аналізувати. Можливо, хтось їм просто підкинув ідею, не вникаючи у суть. Скоріш за все, так і було. Вони щось чують, а потім інтерпретують на власну манеру. Крім цього, завжди хочеться сенсацій, а правдиві історії слабо продаються.

Я б хотів, щоб Зозуля перейшов у Кадіс (сміється). Це симпатична команда.... Але там – також ліві. Могла б виникнути проблема. Ця історія продовжується через необізнаність.