"Дело Милевского": официальный вердикт ФИФА

Виписка із факсу ФІФА стосовно клопотання про надання Артему Володимировичу Мілевському права виступати за збірну команду іншої країни.

„Голова Комітету ФІФА зі статусу гравців спочатку зробив посилання на зміст ст. 15 парагр. 3 (а) Правил, що регулюють застосування Статуту ФІФА, і підкреслив, що відповідне положення містить чіткий і докладний перелік об'єктивних і обов'язкових попередніх умов, яких повинен дотримуватися гравець, котрий бажає скористатися своїм правом змінити команду асоціації.

У цьому контексті голова підкреслив, що якщо строго дотримуватися застосування вищезазначеної ст.15 парагр.3 (а), то гравець Мілевський не мав би права змінювати команду асоціації з огляду на те, що він до свого першого виступу в офіційних змаганнях за збірну команду Білорусі не мав білоруського, а також українського громадянства.

Однак після ретельного вивчення наявної документації голова відповідним чином розглянув конкретні обставини, пов'язані з цією справою, аби гарантувати, що рішення не призведе до невідповідного і недоречного результату.

Отже голова спочатку врахував, що з огляду на двосторонню конвенцію, підписану між Білоруссю й Україною щодо зміни громадянства громадян їхніх країн, яка набула чинності з квітня 2000 року, гравець Мілевський, отримавши українське громадянство, втратив білоруське громадянство і, таким чином, можливість будь-коли представляти знову цю країну у футбольних змаганнях.

Голова взяв до уваги особливості країн, які були частиною колишнього Радянського Союзу, а також той факт, що на той час гравець Мілевський не мав ні українського, ні білоруського громадянства, а був скоріше громадянином СРСР.

Вивчивши цю справу, голова вважає, що, хоча гравець Мілевський одержав білоруське громадянство внаслідок розпаду Радянського Союзу, він так само міг би стати громадянином будь-якої держави з числа тих, що входили до складу СРСР. Оскільки ситуація щодо громадян колишніх держав Радянського Союзу має таку особливість, голова прийшов до висновку, що зазначена справа заслуговує більш ретельного вивчення.

Із документів, що входять в досьє, голова врахував той факт, що батьки гравця Мілевського подали клопотання про зміну громадянства свого сина до Департаменту із питань громадянства в Адміністрації Президента України ще в травні 2000 року. Це передувало першому виступові гравця Мілевського за юнацьку збірну команду (U-16) Білорусі, що відбувся 28 вересня 2000 року.

Уся процедура отримання нового громадянства тривала майже два роки, перш ніж зазначеному гравцеві 22 березня 2002 року було надано українське громадянство. Якби процедура проходила швидше, гравцеві не довелося б зіштовхнутися із перешкодою, що має місце на даний момент. Отже, гравець не повинен страждати через таку ситуацію.

На підставі цих міркувань, голова прийшов до думки, що є досить моментів, які виправдують позитивний розгляд клопотання гравця Мілевського і Федерації футболу України про зміну команди асоціації.

З огляду на це голова Комітету ФІФА зі Статусу гравців ухвалив рішення про те, що клопотання Федерації футболу України і гравця Артема Володимировича Мілевського можуть бути задоволені і, таким чином, гравцеві дозволено представляти національну збірну команду України з моменту повідомлення про це рішення”.

Цюрих, 18 березня 2004 року Урс Лінсі, генеральний секретар ФІФА