Руслан БИДНЕНКО: "Едем за главным призом"

Серед динамівських придбань у міжсезонні єдиним українським футболістом є Руслан Бідненко. Колишній півоборонець бориспільського "Борисфену" був справжнім лідером своєї колишньої команди. Він постійно заряджений на боротьбу і своєю невтомністю заводив партнерів. Відчувається, що саме за бійцівські якості Руслан опинився у таборі чемпіонів України.

- Руслане, як сприйняли у гранді появу новачка?

- Прийом виявився гостинним. Скажу відверто, навіть і не очікував на подібне. Стосунки рівні абсолютно з усіма. Мені це дуже подобається.

- Перші враження від тренувань у київському "Динамо".

- Навантаження у будь-якому клубі вищої ліги цілком пристойні. Можливо, у таборі динамівців вони дещо напруженіші, проте я на собі це не дуже відчуваю. Намагаюся виконувати усі завдання тренерів. І поки що це вдається.

- Немає гіркого присмаку від того, що тебе разом із гравцями другої команди відправляють на Кубок Співдружності?

- Зовсім навпаки. Мені кортить "засвітитися" саме у Москві. Продемонструвати всі свої здібності і якості якнайкраще. А потім уже боротися за місце у складі головної команди.

- Навіть не відштовхує той факт, що ти нібито новачок у клубі, а на турнірі у Москві гратимеш у команді, в якій уже можеш вважатися "ветераном"?

- Зовсім ні, адже в цій команді будуть і досвідченіші футболісти - Хацкевич, Рева, Мелащенко, Онищенко. Та й взагалі нині, у міжсезоння, в "Динамо" не існує першої та другої команд - тривають збори і від кожного футболіста залежить, в якій із команд він опиниться навесні.

- Напевно, не може бути сумнівів, що на килим "Олімпійського" виходитимеш у когорті перших одинадцяти?

- Звичайно, розраховую на подібне. Втім, декілька останніх днів не брав участі у тренуваннях. Тому остаточне слово за тренерським штабом, якому доведеться вирішувати головне завдання на цей турнір. А для динамівських команд зовсім не суттєво, як вони укомплектовані, це завжди максимум. До Москви ми їдемо за Кубком Співдружності.

- Про суперників по груповому турніру щось знаєш?

- Якщо відверто, то майже нічого. Головним є те, що нашій команді будь-який опонент до снаги.

- І все ж повернімося до твого переходу. Чемпіон України виявився наполегливішим у твоєму придбанні. Якби не було запрошення від "Динамо", то пристав би на пропозицію "Шахтаря"?

- Я мав достатньо велику кількість пропозицій, у тому числі, від німецького "Вердера", низки грецьких клубів. Але хотів залишитися на Батьківщині. Можливо, опинився б у таборі гірників, але тільки через відсутність зацікавленості у моїх послугах киян.

- На тебе також мали види і з боку київського клубу - "Арсеналу". Що там не склалося?

- Керівники клубів не змогли дійти згоди у фінансових питаннях. Зі мною ж вони майже домовилися і мене цілком влаштовували умови контракту.

- Отже, Руслане, тепер ти гравець "Динамо" впродовж наступних п`яти років. Цей термін контракту - обопільне бажання?

- Цілком природно. Як би там не було, а будь-який виконавець потребує певного часу, щоб призвичаїтися до стилю команди, адаптуватися серед партнерів. І ти можеш одразу й не заграти в новому клубі навіть на тому рівні, який демонстрував у попередній команді. Це - футбольне життя. Але й воно поступово налагоджується з плином часу. Я готовий до таких зигзагів долі і робитиму все від мене залежне, щоб якомога швидше довести тренерському штабові "Динамо" свою корисність і стати одним із лідерів клубу.

Олександр Євенко, газета "Український футбол"
(печатается на языке оригинала)