Игорь КОВАЛЕВИЧ: "Шахтер" предлагал за Бидненко больше, но я выбрал "Динамо"

Трансфер капітана "Борисфена" до київського "Динамо" став основною подією футбольного грудня в Україні. Навіть у Борисполі він викликав неоднозначну реакцію. Це підтверджує й президент бориспільського клубу Ігор КОВАЛЕВИЧ.

- Я завжди казав, що "Борисфен" з Бідненком і без нього - дві різні команди. Зважаючи на це, перехід нашого капітана до "Динамо" став істотною втратою для колективу. Проте водночас я дуже радий за Руслана, бо про таку пропозицію, напевно, мріє кожний вітчизняний футболіст.

- Якби не наполегливість керівництва столичного гранда, то Руслан поїхав би за рубіж? Наприклад, до німецького "Вердера"?

- Скажу чесно: ні, залишився б на Батьківщині… Користуючись нагодою, вибачаюся перед керівництвом донецького "Шахтаря", яке зробило нам конкретну і, зізнаюся, матеріально більш вигідну пропозицію, до того ж, раніше, ніж "Динамо". Я дуже вдячний нашим грандам за те, що вони одностайні в бажанні зберегти талановиту футбольну молодь для національного чемпіонату. Так уже було з Пуканичем і Гусєвим, а тепер - з Бідненком… Я схилявся до цього варіанту з самого початку, та й Руслан був не проти, щоб залишитися в Україні ще на рік-другий, хоча німецький "Вердер" і австрійська "Аустрія" виявилися доволі наполегливими. І все-таки головна дилема була такою: або "Динамо", або "Шахтар".

- Але чому все-таки "Динамо"?

- Це неважко зрозуміти всім, хто народився і виріс у Києві чи поблизу нього. У київського симпатика футболу любов до "Динамо" з'являється разом з материнським молоком… Я й нині захоплююся клубом, який з дитинства обожнював, майже не пропускаю домашніх матчів за його участю, часто спеціально і за свої кошти вибираюся до інших міст і країн, аби стати свідком виїзних поєдинків киян. Гадаю, подібні почуття до "Динамо" має й Руслан. У всякому разі, він не приховував задоволення, поставивши підпис під угодою. А я скажу відверто: підтримуючи вибір футболіста, я, насамперед, думав про його, а не про свої інтереси.

- Радієте за свого вихованця?

- Неабияк і щиро. Бідненко по-справжньому честолюбний спортсмен, який прагне штурмувати турнірні вершини. Тому й бажаю йому талану, бо решти хлопцеві й так не бракує: він умілий, врівноважений і наполегливий. І ще. Руслан просто порядна людина. У нього, як і в усіх борисфенівців, особливо складною була минула осінь. Він, як і всі, невчасно отримував зароблене, проте терпів, бо знав, що важко всім, і президентові, в першу чергу. Я його запитав: "Руслане, ти ж також міг написати заяву до ПФЛ?" Він подумав, і каже: "Міг". - "Але ж не написав?" - "Ні, не написав"… Бідненко - справжній професіонал: він працював і вірив, що все буде гаразд, якщо... сумлінно працюватимеш.

- Добре, але що буде з "Борисфеном" без Бідненка?

- Буде надзвичайно важко… Вірю, що Олександр Рябоконь з підопічними вистоять навесні, продовжать прописку серед еліти. А там і зміна підросте, змужніють Андрій Деркач з ровесниками, і за кілька років оновлений "Борисфен" на штурм нових вершин поведе Деркач або Максим Трусевич, або Олексій Тимченко чи хтось інший. Футбол, як і життя, стагнації не визнає. А поки що ми зичимо своєму найобдарованішому вихованцеві всього найкращого в найкращому вітчизняному клубі.