Александр ГОРШКОВ: "Остался горький привкус от невыполненного задания"

Незважаючи на те, що збірна України провалила відбірковий цикл, є приємні моменти, про котрі можна і треба згадати. Один із них - дебют в її складі 33-річного Олександра Горшкова. Цей футболіст не просто вийшов на поле, а вже з перших хвилин довів, що гідний грати на рівні національної команди. Надовго запам'ятаємо його гол у ворота іспанців на останніх хвилинах дебютного матчу в Києві, забитий м'яч у ворота вірменів у Львові, але, перш за все, - той настрій, з яким виходив Олександр на поле в складі збірної України. Як свідчить статистика, Горшкова жодного разу не замінювали, він бився з першої до останньої хвилини.

Поспілкуватись із білявим напівоборонцем українців мені довелося в Санкт-Петербурзі, куди він приїхав на вихідний наступного дня після календарного матчу своєї теперішньої команди з "Аланією". На прохання нашого кореспондента в Росії зустрітися одразу ж відповів згодою. "А, ви з "Українського футболу"? Без проблем, тільки якщо можна - недовго".

- Що можете сказати про останні два матчі?

- Напевно, залишився гіркий присмак від того, що не виконали завдання - посісти друге місце і потрапити до плей-офф. Матч із Північною Ірландією - суцільне розчарування, а зустріч з Іспанією трохи підсолодила пігулку, адже ми провели один з найкращих матчів збірної України в цьому циклі.

- Справді, вірили в те, що команді до снаги посісти друге місце після афінської поразки у червні?

- Вважаю, що все було в наших руках. Мусили перемагати збірні Північної Ірландії та Іспанії. На жаль, зробити цього не вдалося.

- Як психологічно вплинула ситуація, пов'язана з обговоренням питання про головного тренера?

- Я взагалі особливо не звертав на це уваги. Адже перебував у Росії, і питання щодо головного тренера мене не стосувалось. За інших відповідати не беруся.

- Як вважаєте, чому ігри видались невдалими для нашої збірної - стосовно результату?

- У Донецьку ми не скористалися перевагою, котрою володіли. Напевно, не вистачило майстерності, аби реалізувати бодай один момент. Потім, переконаний, було б набагато простіше. Але результат тиснув на нас, час ішов, і поспіх, прагнення - забити якнайшвидше перешкодило досягти бажаного.

- Яким був тактичний варіант в іспанській зустрічі? Стримати наступ суперника?

- Зрозуміло, що грати з іспанцями у відкритий футбол - авантюрно. Тому ми могли зустрічати суперника в центрі поля, діяти надійно в обороні і шукати нагоди для небезпечних контратак. У принципі, мали достатньо можливостей для цього.

- Чи можна порівняти збірну Іспанії, котра протистояла українцям у київському поєдинку, і нинішню?

- Ні. Я б не шукав якихось відмінностей. Вони практично завжди володіють ініціативою, грають низом частіше, ніж на "другому поверсі".

- Як ставитесь до того, що домашній матч збірна України провела в Донецьку? Чи здивувало те, що не було аншлагу?

- Навіть не знаю. З одного боку, стадіон був практично заповнений, але, схоже, після невдалої гри з румунами вболівальники не дуже вірили у збірну. Адже той матч був справді дуже невдалим, і уболівальники розчарувались. Хоча під час зустрічі з Північною Ірландією підтримували нас завзято.

- Вам довелося грати за збірну на всіх стадіонах України. Де вболівали найпалкіше?

- Звичайно, найбільше запам'ятався Київ. Адже ту кількість глядачів, котрі прийшли на матч, не можна порівняти з тим, що вміщують інші стадіони. Якщо розподілити активність підтримки по містах, то я б назвав так: Київ, Львів, Донецьк.

- Цього року ви дебютували у збірній України. Вам особисто це пішло на користь? Не шкодуєте, що у підсумку зробили свій вибір на користь збірної України?

- Про це не може бути й мови. Я дуже багато взяв для себе. Було приємно відчути ту атмосферу, бути у ній дійовою особою. Коли ти виходиш грати проти збірної іншої країни, лунають гімни, і на тебе дивиться вся країна, відчуття, які охоплюють при цьому, не передати. Дуже щасливий, що побачив це все на власні очі і взяв у цьому участь.

- Що можете сказати про колектив, в якому довелося працювати?

- Хлопці мені дуже сподобалися. Серед футболістів є такі, які грають за кордоном, - було про що поговорити. Тому враження якнайкращі.

- Як відомо, ви довго роздумували - виступати за збірну чи ні. Що у підсумку змусило сказати вас "так"?

- Бажання грати, спробувати себе на такому рівні і, якщо це під силу, - допомогти збірній.

- Але ви усвідомлюєте, що вам 33 роки, і, можливо, цей цикл буде для вас останнім?

- Я не зациклювався на цьому. Треба приїжджати на той матч, на який тебе викликають, і виходити з бажанням грати.

- У майбутньому сподіває-тесь ще вийти на поле у складі збірної України?

- Не думаю про це. Зараз така ситуація, що треба налаштовуватись на чемпіонат Росії і думати про свою команду. У збірної ж - цикл завершився.

Вадим ФЕДОТОВ.
(Влас. кор. "Українського футболу"). Санкт-Петербург.