Николай НЕСЕНЮК: "Смотреть Денисова - себя не уважать, а Леоненко это никто"

– Ще одна ваша цитата, датована 2016 роком: "Нехай Шахтар їде грати в Донецьк, вам же так погано було в Україні". Її ви супроводили висновком, що Шахтар – це неукраїнський проект. Чому?

– Ви бачили фінал Кубка України? Ви бачили, у яких футболках вийшли гравці Динамо? Гравці Динамо вийшли у футболках з написом "Наші воїни – наші герої". Гравці Шахтаря ці футболки не вдягнули. Ось вам відповідь на ваше запитання. Всі все бачили. Я не буду більше нічого говорити. Нехай вони пояснюють, хто вони після цього. Не підтримують нашу армію, не підтримують наших героїв, не підтримують людей, які насправді захищають Україну. Можливо, там є небайдужі гравці або працівники клубу, проте – така політика.

– Тобто, у Шахтарі залишилися українофоби навіть попри те, що Мармазов вже давно не очолює прес-службу клубу?

– Я б так питання не ставив. Гравці Шахтаря можуть робити все, що завгодно. Це питання їхньої совісті. Жити у Києві і зневажати країну – що поганого вам ця країна зробила? Вважаю, це просто аморально, бо люди, у яких є совість, повинні щодня дякувати воїнам, які щодня ризикують своїм життям на фронті.

– До речі, з Мармазовим ви були знайомі особисто?

– Так. Свого часу ми були у досить хороших стосунках. Років 10 тому в Донецьку він подарував мені книгу про Шахтар, а я йому у відповідь – книгу про Динамо. Пригадую ще один цікавий епізод. Якось я запитав у Мармазова: "Чому у вас все – російською мовою? Це ж чемпіонат України". І він якось так подивився на мене… Я тоді не звернув на це увагу. Не міг навіть припустити, що він так ненавидить Україну.

– Зараз ви б подали йому руку?

– Я думаю, це неможливо.

– У теперішньому Шахтарі є люди, яким би ви аналогічно не подали руки?

– Так питання не стоїть. Я взагалі дотримуюся думки – що краще ти знаєш футболістів, то важче з ними працювати. Ти в курсі, чим він дихає, що у нього в сім'ї тощо – і ти перестаєш бути об'єктивним. Я розумію, що це імідж, що це цікаво знати – у кого яка жінка, які діти, улюблена страва, місце відпочинку і так далі. Мені ж вони цікаві лише як гравці, як професіонали футболу.

З футболістами Шахтаря я не знайомий. Зате знайомий із багатьма працівниками ТК "Футбол". З ними абсолютно нормальні відносини – не вони визначають політику, але змушені виконувати свою роботу. Причому роблять це, як професіонали.

– Віктор Леоненко. Тричі найкращий футболіст України у складі Динамо вже не перший рік жорстко критикує рідний клуб, зайнявши протилежну позицію…

– А ви впевнені, що у нього колись була ця позиція? Повертаюся до того, що тільки-но сказав. Одна справа – гра на футбольному полі, а інша – прекрасний футболіст може бути дуже поганою людиною. Я знаю багатьох чудових гравців, які зіпсувалися за межами поля.

У 90-х Віктор був прекрасним футболістом. Лише коли з'явився Шевченко, всі забули, хто такий Леоненко. Як коментатор, експерт – він мені взагалі нецікавий. Він – ніхто. Я можу дискутувати із журналістом – погоджуватись або ні. Але не з Леоненком. Бо якщо на мене одягнути халат, це ще не означатиме, що я став лікарем. На деякі телепрограми запрошують жінок, щоб вони сиділи і демонстрували, які у неї гарні ноги і зачіска. Приблизно така ж ситуація з Леоненком – він не експерт.

– Часто дивитеся ефіри "Великого футболу"?

– Коли немає альтернативи і мені потрібно подивитися якийсь футбол, я, звичайно ж, дивлюся ТК "Футбол". Так само я дивлюся і випуски футбольних новин. Щодо аналітичних програм, то ми живемо в таку епоху, коли хтось щось скаже, і це одразу з'явиться в інтернеті. Тож я заходжу і читаю. А дивитися, вибачте, на Денисова, – це себе не поважати. Мені що, немає чим зайнятися? Як нормальна людина може це дивитися? Тим паче, коли є YouTube. Я люблю подивитися огляди матчів, дізнатися, що нового у футбольному світі, послухати думку авторитетних людей. Програма "Великий футбол" мені нецікава.

– Юрій Вернидуб назвав ТК Футбол рупором Шахтаря, навіть провівши паралелі із Геббельсом…

– Усі знають, хто власник цього телеканалу. Це фактично клубний телеканал – так його і потрібно сприймати, от і все. А що ви хочете, аби вони були об'єктивними? Може вони у приватному житті щось нормальнее говорять, але тут – на роботі. Очевидні речі, обговорювати які – те ж саме, що стверджувати: небо – згори, а земля – знизу. Вважаю, що так не повинно бути, коли телеканали, які належать власнику одного клубу, мають монополію на показ матчів національної команди. Це – конфлікт інтересів. Клубні матчі – одне, ігри збірної України – інше. Вони повинні транслюватися на державному телеканалі. Принаймні так є в усій цивілізованій Європі.

– Вірите у єдиний телевізійний пул, враховуючи усе вищесказане?

– Ви вважаєте, якщо з’явиться єдиний мовник, побільшає охочих дивитися матч між Олімпіком і Сталлю? Якщо до нас у будь-яке місто приїде Манчестер Юнайтед, це буде видовищем. Видовище – продається. У нас немає видовища. 90 відсотків матчів проходять при порожніх трибунах – вони нецікаві для глядачів. То яка різниця, хто їх показуватиме?