Николай ЮРЧЕНКО: "Как-то Саленко опоздал на базу "Динамо" - несколько километров гнался за незнакомцем"
Інтерв'ю Любомира Кузьмяка із колишнім хавбеком київського Динамо, Прикарпаття та інших клубів, який викликався у національну збірну України - Миколою Юрченко.
Про перехiд в "Динамо"
– Я до сьогоднішнього дня не все знаю про той трансфер. З нашого "Прикарпаття" багато гравців переїжджали до Києва: крім мене ще Хомин, Волосянко. Пригадую, я травмувався і залишився вдома, а тут дзвінок від Ярека Думанського: "За тобою приїхали з київського "Динамо".
Я вирішив, що він "травить". Але потім Думанський повторює цю фразу і я розумію, що все серйозно. Приїхав до мене додому Олександр Чубаров, адміністратор "Динамо", і розповів все, як є. Мовляв, є зацікавленість і мене чекають у Києві. Наприкінці 1990-го я приїхав до столиці, познайомився з Анатолієм Пузачем і Володимиром Веремєєвим, а потім підписав контракт.
Мені було 24 – сам розквіт футболіста. Я не був молодим хлопцем, мав певний досвід, а ще знав Олега Лужного. З адаптацією не було жодних проблем. З плеяди ветеранів залишилися лише Павло Яковенко, який відновлювався після травми, а також Іван Яремчук. Добродушні і порядні люди.
Про Саленко та Юрана
– Жодної зірковості, все в межах розумного. Вони могли собі дозволити зайвого, але я не помічав цього за ними.Олег любив літати на автомобілі. Пригадую, як він купив собі "дев’ятку" чорну. Ті футболісти, які не мали машин – їздили на автобусі. Решта приїжджали на базу на власних автомобілях. Якось чекали Саленка 20 хвилин – запізнився на базу. Коли приїхав таки, то запитуємо, що сталося. Виявляється, його хтось перед базою обігнав, тому він ще кілька кілометрів гнався за незнайомцем, щоб обігнати його. Наздогнав, розвернувся і тільки тоді поїхав на базу (посміхається).
