Геннадий ОРБУ: "Когда идешь по Донецку - сердце болит"

Колишній півзахисник «Шахтаря» і збірної України Геннадій Орбу дав інтерв'ю порталу «Футбол24».

Про те, як літак «Шахтаря» зійшов зі смуги: Пригадую, летіли через Київ в Ізраїль на збори – перші при тренері Прокопенку. У Жулянах літак зійшов зі смуги і застряг у снігу. Ніхто не зрозумів, що сталося. Глянули в ілюмінатор, а там – пожежники, автомобілі "швидкої". Фух, добре, що все обійшлося. Ми навіть не встигли злякатися.

Про те, чи ображався на нього Йожеф Сабо, який очолював збірну України: Це все в минулому. Коли я навчався на тренерських курсах, ми із Сабо нормально спілкувалися. Скажу більше: вважаю Йожефа Йожефовича одним із найкращих тренерів українського футболу. Він відкрив багатьох знаменитих футболістів, один із яких збірну України зараз тренує. Фантастична кар'єра Шевченка – величезна заслуга Сабо.

Про те, який матч за збірну України йому запам'ятався найбільше: Запам'яталися лише два матчі: перший і останній (Усміхається). Дебютував я проти збірної Естонії, коли мене Сабо викликав. А останній матч зіграв проти Вірменії. Після цього Йожеф Йожефович вже не запрошував. Хороша атмосфера тоді була у збірній. Хлопці з Шахтаря, Динамо, Дніпра, Чорноморця прекрасно ладнали. А те, що результати були не найкращі – можливо, бракувало досвіду.

Про те, як Ахметов подзвонив йому і запропонував повернутися в команду: Сидів вдома. Дзвонить телефон. Піднімаю слухавку, а там – Рінат Леонідович. Якщо чесно, я його спочатку не впізнав. Ахметов запросив мене повернутися у клуб. Це якраз той період, коли Шахтар програв Аустрії з рахунком 1:5, а Невіо Скала пішов у відставку. Виконувачем обов'язки головного тренера став Валерій Яремченко. А я, Леонов, Ковальов, Плоскина, Малишев, Чередник зайнялися селекційною роботою. Таким чином остаточно повісив бутси на цвях, адже така пропозиція надходить тільки один раз у житті.

Про те, як болить його серце за Донецьк: За Шахтар я почав вболівати, починаючи із 1978 року, у 8-річному віці. Звісно, що цей клуб у моєму серці. Я відіграв за цю команду чимало, потім тренував, був скаутом. Тому те, що зараз відбувається зі стадіоном "Шахтар", вже не кажучи про "Донбас Арену", мене засмучує. Моє серце болить. Хочеться якомога скоріше туди повернутися і потішити наших вболівальників не по телевізору, а вживу. Мрію одягнути футболку Шахтаря і з трибуни донецького стадіону стежити за цим святом життя.

Я часто буваю в Донецьку. Люблю пішки прогулятися цим містом. Тим паче, там залишилось багато знайомих. І от коли йдеш Донецьком – серце також болить.