Николай НЕСЕНЮК: "В нормальной стране тренер, не выполнивший задачу, должен сам подать в отставку"

Николай Несенюк

Учора футбольна збірна України провела останній матч у кваліфікаційному турнірі Кубку світу-2018. В Києві наша команда поступилася команді Хорватії – 0:2.
Погляд на матч від Миколи Несенюка.

По-різному поводилися керівники хорватської та української футбольних федерацій напередодні останнього матчу у групі. Попередні результати були однакові - і у нас, і у них було по 17 очок. Хорвати вважали це катастрофою і за два дні до гри змінили тренера національної команди. Наші навпаки - були усім задоволені. Особливо тим, що терміново залучили до збірної бразильця із "Шахтаря". Але була проблема - бразилець, якого кличуть Марлосом, грає у "Шахтарі" правого атакувального півзахисника, а ця позиція у збірній зайнята Ярмоленком - найкращим футболістом України останніх років, який провів за збірну у цьому циклі шість м'ячів, ледь не половину усіх, забитих командою.

Та чого не зробиш заради бразильця, який, за словами нашого тренера "принял наш язык и культуру". Отож, перед вирішальним матчем Ярмоленка зігнали із його позиції і відправили у центр нападу. Ви бачили команду, якій треба вигравати, і яка виходить на поле без жодного нападника? Окрім Іспанії на Євро-2012, я таких команд не пригадую.

Наслідок - Ярмоленку у грі із Хорватією не було кому віддавати, коли він опинявся на фланзі. А коли він був у центрі, не було кому віддавати з його флангу. Не міг же він сам подавати і сам прибігати на цю подачу? За всіх чеснот Андрія навіть йому це поки що не до снаги.

Самого Ярмоленка посунули заради середніх здібностей бразильця.

Нам потрібна така національна команда? А хто нас запитує?

Що робить тренер, чия команда програє і має відігратися? Наш тренер Шевченко після пропущеного м'яча зрозумів, що діла не буде і випустив Коваленка, чия безпомічність вже навіть не смішить. Ось, власне, і все. Хорвати забили другий м'яч і, коли б дуже хотіли, забили би і третій. А українці у другому таймі не створили біля чужих воріт практично нічого.А що хорвати? Вони нічого не вигадували. Отримавши м'яча, вони або закидали його уперед на Манджукича, який з перших хвилин грав центрфорварда, або віддавали на фланг, звідки йшла подача на того ж Манджукича, на допомогу якому прибігав Крамарич та інші гравці групи атаки. Точно так само вони грали з нами навесні у Загребі. Поки у наших були сили і хорвати не пресингували, українці трималися, а коли наші втомилися. а хорвати побігли, одна із подач знайшла Крамарича, і гра була зроблена.

Запитаєте, а що Марлос, з яким так носилися перед грою? А нічого. Зіграв у свою силу, як у "Шахтарі", нічого не зіпсував, але й нічого геніального не створив. Побігав і спокійно пішов з поля, коли його таки замінили.

Чи могло бути краще? Те, що у хорватів клас гравців збірної вищий, знають навіть школярі. І виграти у них можна було лише зігравши на межі своїх можливостей. Межа у наших гравців досить скромна. І якби наші хлопці програли без допомоги бразильця - ніхто би не здивувався. Та чи насправді усі найсильніші українці були на полі у цій грі? Чи правильно була обрана для них тактика гри? Результат показує - що ні? А хто винен?

У нормальних людей у поразках винен тренер. Саме тому хорвати замінили наставника своєї збірної після поразки від турків та нічиєї із фінами. У нас тренер винним бути не може. Тому що цей тренер - Шевченко. У нормальній країні тренер, чия збірна не виконала завдання, мав би сам подати заяву на звільнення, а федерація потім думала би, чи задовольняти її, чи ні.

У нашій країні все інакше. Наш тренер не соромиться поразки - він ледь не пишається нею.

Після гри Шевченко спочатку нарікав на низький клас гравців, яких сам зібрав до національної команди. А за хвилину по тому заявив, що "бачить у команді перспективу". Яку саме? Я запитав у нього після гри, чи задоволений він Марлосом і чи не збирається залучити до національної команди інших іноземців? Відповідь була ствердною. Тож очікуємо, що найближчим часом ще кілька іноземних гравців "Шахтаря" самі за власною волею захочуть стати українцями і, звичайно ж, одразу потраплять до збірної команди тренера Шевченка.

Тому усім молодим кандидатам до збірної, якщо їхні прізвища не Коваленко чи Зінченко, можна розслабитися. Якщо самого Ярмоленка посунули заради середніх здібностей бразильця, то їм і поготів нема на що сподіватися.

Нам потрібна така національна команда? А хто нас запитує?