Владимир ЕЗЕРСКИЙ: "Сборной Украины не хватило времени"

В лютому цього року Володимира Єзерського призначили головним тренером збірної України U-19, яка вже у березні мала грати в еліт-раунді Євро-2017. Чому було вирішено не продовжувати контракт з Володимиром Циткіним, який вів цю команду з 15-річного віку, це — тема окремої розмови. Але Єзерському банально не вистачило часу, аби увійти в курс справи та якісно підготуватися до офіційних матчів.

Тим не менш, після матчів в Голландії він отримав пропозицію очолити нову юнацьку збірну України U-15, з якою в квітні вже провів один тренувальний збір та спаринг з Шахтарем U-15. Після цього тренер відповів на запитання проекту Золотий Талант.

— Який досвід для себе вдалося отримати в еліт-раунді?

— Звичайно, як для мене, так і для хлопців турнір дав багато інформації. Порівняли свої сили, зрозуміли, на якому етапі знаходимося, над чим потрібно працювати. Команду я приймав у підготовчий період — це всі знають. І в мене цейтнот по часу був. Я не зміг провірити основних гравців на зборі в Ізраїлі проти місцевої збірної. Знайомився з деякими хлопцями вже напередодні старту плей-офф.

Під час гри в бойових умовах зрозумів, на якому рівні суперники і на якому рівні ми. В мене не було можливості хоча б зіграти одну, дві гри бойовим складом. Я б зробив ротацію, бо зрозумів би ще до офіційних матчів, до яких аспектів не дотягуємо.

Вже під час збору два гравці, на яких розраховував, — Шкіндер і Смирний — отримали травми, шість гравців на картках були. Стартували ми непогано, граючи проти достатньо серйозного суперника — Греції. Другий тайм провели в меншості, перемогли 2:0, але велике навантаження впало на гравців, а вже через день була відповідальна гра проти Голландії.

До того ж два гравці не змогли прийняти участь у матчі проти Голландії — Якимець і Луньов. Гідно протистояли такому грізному супернику до 80-ї хвилини. Але симпатії, мабуть, були до господарів, і у наші ворота призначили 11-метровий.

Це вплинуло на те, що проти Фінляндії хлопці фізично і психологічно були подавлені. До них, за виключенням останніх 10 хвилин проти Голландії і першого тайму проти Фінляндії, у мене немає питань. З фінами були індивідуальні помилки, але ми контролювали гру, намагалися грати першим номером і, на жаль, через технічні помилки деяких гравців пропустили перший м’яч. Хоча була повна ігрова перевага, 17—18 ударів проти семи. Але футбол тим і цікавий, що маєш перевагу, але не завжди складається.

— Різниця у класі між командами та гравцями відчувалася?

— Ми відзначили, що у Греції і Голландії є група 18-річних гравців, які основні в своїх клубах. На Клюйверта великі надії пов’язують в Аяксі, плюс ще є ряд гравців. У фінів були легіонери з Англії. Наш чемпіонат омолодився, але насправді мало 18-річних футболістів грають в основних складах команд.

І цей досвід, який був в суперників, дозволив їм застосувати агресивний футбол. Я очікував від голландців більш комбінаційних дій, але всі команди грали прагматично, на результат. Основною була гра з Голландією. Втримай ми нічию — впевнений, що в останній зустрічі зіграли б вдало.

Ми намагалися грати у футбол. Можу подякувати хлопцям за відношення, але розумію — якби трохи більше часу було, могли б більш гідно виступити.

— Але ж у нас не все погано з кадрами?

— Я побачив декілька чоловік — потенційних кандидатів в національну збірну. Якщо в клубах, де вони виступають, їм будуть довіряти, дадуть відчути дорослий футбол, то вони будуть прогресувати. Я задіяв п’ять чоловік 1999-го року, трохи молодших. Вони набралися міжнародного досвіду, і ця група у команді Олександра Петракова, ймовірно, буде складати кістяк у наступному циклі. Деякі позиції у складі я б підсилив. Але це стало зрозуміло вже під час турніру, коли я нарешті побачив увесь наш потенціал.

— Олександр Головко вже питав про футболістів, яких можна порадити в молодіжку?

— У нас було зібрання, кожен тренер відчитався про свою роботу. Я дав максимальну інформацію про гравців, які вже перейшли під патронат молодіжної збірної. Юнацький етап у них закінчився. Там є талановиті футболісти, але потрібно щоб вони грали у клубах.

— Тепер — новий виклик. Нова збірна, хлопці 2002 року народження. Поїздки, телефонні дзвінки. Наскільки складно було збирати перший склад?

— Після еліт-раунду мені довірили тренувати збірну U-15, за що я дуже вдячний керівництву. В мене практично рік є до відбіркових матчів чемпіонату Європи. Є час знайомитися з гравцями, аналізувати, їздити і дивитися.

Спаринг проти Шахтаря на базі гравців Динамо, а також представників клубів західного регіону дає можливість порівняти, на якому рівні фізичному, тактичному, психологічному футболісти. Після гри є певна вже інформація.

— В Шахтарі також багато кандидатів до збірної. І Динамо і Шахтар на Зимовому Кубку ДЮФЛУ перегравали старших — команди 2001 року народження, вийшли до фінального турніру...

— Звичайно, є здібні гравці і у Шахтаря. З Дніпра цього разу викликав менше гравців, хочу подивитися в чемпіонаті ДЮФЛУ їх матч з Динамо. В мене є певна інформація. Цього разу перевірив одну групу, порівняв їх. Будемо вести, аналізувати і дивитися. На спаринги з Чехію наприкінці травня будемо намагатися викликати всіх найсильніших.

Але 15 років — вік такий, що сьогодні він — лідер, а проходить три, чотири місяці, і все губиться десь. Хоча найбільш велика проблема — це розбаланс в тактичному плані. В кожному клубі по-різному підходять. Іноді приходять футболісти, даєш базові вправи, а вони не розуміють, про що мова. Доводиться витрачати час, щоб збалансувати групу гравців, тому що у них різне розуміння.

Взимку взагалі зіштовхнувся з тим, що деякі наші команди U-19 навіть нормально не тренувалися. Це просто жахіття — керівництво клубів не думає про умови, про поля для своїх же гравців. Я так розумію, що це неповага до власних футболістів. Як ми хочемо мати видовищний футбол та виховувати яскравих гравців, коли у нас у нас таке ставлення до інфраструктури?

Андрій КУДИРКО