Юрий МОРОЗ: "Все футболисты рвутся в бой, и это не может не радовать"

Старший тренер команди «Динамо» (U-19) прокоментував гру своїх підопічних у переможному виїзному матчі з «Чорноморцем» (0:1).

- Сьогодні гра була схожою на ту, яка була у нас у Неаполі, – багато боротьби, бажання з обох сторін. Хлопці – молодці, проявили характер, билися, не поступалися супернику, домінували. Усе це в підсумку призвело до позитивного результату.

Хоч у нас і не було багато моментів, але при цьому накульгувала реалізація – приміром, той же Наумець наприкінці матчу повинен був забивати та збільшувати рахунок. Добре, що Петрусенко зіграв на підбиранні у штрафному майданчику після кутового та вдало пробив, забивши хороший гол, який став вирішальним.

Загалом, на мою думку, потрібно робити послаблення на те, що в нас насичений календар, ми постійно граємо через три дні на четвертий, і головне, щоб хлопці тримали себе в тонусі й уникали травм. Нам залишилося провести два матчі, й потрібно зіграти їх так, щоб піти у відпустку в хорошому настрої.

- Як можете оцінити гру Верхоланцева, який поки в «Динамо» далеко не вражає результативністю?

- Погоджуюся, не вражає, хоча сьогодні в нього було два моменти, які він міг реалізувати. Хотілося би, щоб він агресивніше грав у штрафному майданчику, із більшим коефіцієнтом корисної дії, на чому ми постійно наполягаємо. Нападник – це більша творче амплуа, їх не можна ставити в якісь рамки, особливо біля воріт суперника. І саме тут його творчість має проявлятися максимально. Не завжди все вдається, і зараз ми відчуваємо дефіцит гравця атаки. У нас забивають півзахисники та захисники, а хотілося би, щоб лінія атаки також робила свій внесок у забиті м'ячі.

- Шапаренко наприкінці матчу змусив похвилюватися за нього…

- Наприкінці матчу він зазнав неприємного зіткнення. Ми ще до цього моменту думали замінити Миколу, й коли сказали йому, що буде заміна, він відмовлявся, наполягав, що хоче грати й далі. Подібне бажання хлопців не може не радувати – незважаючи на те, що незабаром завершення календарного року, всі футболісти рвуться в бій, і нас, як тренерів, це не може не радувати.