Игорь СУРКИС: "Без Ярмоленко сегодня "Динамо" не представляю, хоть он иногда и пижонит"

Президент "Динамо" Ігор Суркіс розповів про підписання Бетао, Ярмоленко і можливі зимові трансфери.

- Ви сказали, що перед командою стоїть завдання вийти з групи з першого місця. Чи визначили ви вже планку, як далеко «Динамо» повинно пройти в цьому розіграші Ліги Європи?

- Для чого нам зараз ставити цю планку? Давайте для початку вийдемо з першого місця. Потім буде тривала перерва, під час якої, звичайно, ми спробуємо підсилитися. Не будемо сьогодні про це говорити, однак ми бачимо, що проблемні позиції у нас однозначно існують. Нам потрібні гравці не для того, щоб дублювати, але хоча б для того, аби була жива конкуренція. Ми не можемо весь час розраховувати і сподіватися на настрій футболістів, у яких воно сьогодні може бути хороший, а завтра – ні. Потрібна конкуренція. Конкуренція з боку молодих футболістів – це дуже добре. За це я вдячний Сергію Станіславовичу, це він створив таку конкуренцію, довіряючи молодим. Але ви ж розумієте, що якщо ми хочемо досягати великих перемог, нам потрібен і досвід, який у футболі ніхто не відміняв. Необхідно мати сплав молодості та досвіду. Команді потрібні футболісти, які будуть вести за собою. А молоді повинні підтягуватися до них. Зараз хороший випуск у нас у школі, в дублі, але має пройти певний час. Сергій Станіславович любить працювати з українськими футболістами, і він це показує всім своїм виглядом. Але все одно я думаю, що деякі позиції нам потрібно буде посилити.

Подивимося, чи вдасться нам це зробити, чи не вдасться, у зв'язку з ситуацією в країні. Візьмемо інші клуби. Ніхто не заперечує, що на даний момент «Шахтар» - це флагман нашого футболу, і на «Шахтар» дивляться де він грає, як він грає, чи йдуть з нього футболісти, чи не йдуть. З «Дніпра», приміром, до закінчення терміну контракту пішов провідний футболіст Жуліано. Ми, дякувати Богу, влітку не втратили наших футболістів. Дай Бог, щоб ми їх не втратили і взимку, і в нашій країні був мир, і сюди так само хотіли їхати футболісти, як вони хотіли їхати минулого літа. Приміром, ті ж Беланда, Ленс, Драгович – гравці національних збірних своїх країн. Ось цього хотілося б. Але якщо українці будуть конкурувати, витісняти легіонерів зі складу, я буду тільки за, я буду аплодувати тим же Буяльському, Калитвинцеву, Бурді, які сьогодні прийшли на презентацію, а також іншим.

- Чи говорили ви з Сергієм Ребровим стосовно кондиції Мбокані, який повернувся до Києва? Як скоро він зможе грати?

- На диво, він знаходиться в дуже хороших кондиціях. І скоріше за все, якби Кравець так не виблискував останнім часом, можливо, вже у грі проти «Дніпра» Мбокані вийшов би на поле. Але я розумію, що Ребров не хоче ризикувати, тому що все складається. Тому Мбокані виконує певну роботу, щоб він був у всеозброєнні, у стовідсотковій готовності. Але я думаю, що він зіграє кілька матчів ще в цьому році.

- Поясніть, в чому феномен Кравця. Вже, здавалося б, списаний футболіст отримав нове дихання. В нього повірили, і він заграв...

- Віра в нього керівництва клубу і тренерського штабу дала йому можливість повірити в самого себе. Навіть не уявляєте, наскільки мені було приємно спілкуватися з Кравцем, коли кожен раз я його буквально вмовляв залишитися в київському «Динамо» ще на якийсь час. Тому що я завжди вірив, що він ще може довести. Він ішов з мого кабінету радісним, вірячи в себе, тому що я в нього вірив. На ньому всі поставили хрест, а я розумів, у чому причина невдач. Молодий гравець, якого спочатку ви, журналісти, підняли до небес, а потім сталася безглузда травма, після якої він не зміг привести в порядок, перш за все, свій психологічний стан. Це властиво багатьом молодим футболістам. Лише лічені футболісти, такі як Шевченко, Ребров, змогли з юного віку адаптуватися і одразу стати чоловіками. А іншим потрібен певний час. Згадайте, скільки критики лилося на адресу Ярмоленко, коли ще Газзаєв його випускав. Але Ярмоленко став тим футболістом, без якого на сьогоднішній день я не уявляю собі київське «Динамо». Так, деколи він «піжонить» на футбольному полі, часом йому потрібно діяти простіше. Але за цим вболівальники і приходять на стадіон, вони його люблять, отримують задоволення від його нестандартних рішень під час гри. Якщо всі будуть тільки бити м'яч вперед, на футбол ніхто не буде ходити.

- Чим завершилася історія з Олегом Блохіним, який подавав в суд на клуб? Як ви розійшлися з Олегом Володимировичем?

- Мирно. Дуже мирно. Пояснили Олегу Володимировичу, що не дуже коректно на свій клуб, про який він говорив, що дуже любить його і цінує, подавати в суд. Ми з ним мирно, спокійно розійшлися. Нещодавно ми зустрічалися, потисли один одному руки. Олег Блохін залишається легендою нашого клубу, його будуть пам'ятати вболівальники. Я сподіваюся, що люди будуть пам'ятати тільки все те хороше, що він зробив для клубу в якості футболіста, і швидше забудуть все не дуже успішне, що він зробив у якості тренера. Але він робив усе чесно, як він міг і як він це розуміє. Ну не вийшло у нього. У збірній України вийшло, а в «Динамо» - ні. Хоча я свято в нього вірив.

- Ви здивувалися, коли дізналися, що Блохін подає в суд, вимагає якісь гроші?

- Знаючи емоційність Олега Володимировича, я не дуже здивувався. Просто я розумів, що «остигає» так само швидко, як і «спалахує». Минув якийсь час, і він сам зрозумів, що був неправий. Особливо після того, як пішов з життя його товариш, Андрій Баль. Не вся справа в грошах. Є ще людський фактор. За останні півроку сьогодні у нас перша більш-менш святкова подія на цьому стадіоні. Все літо ми тут тільки когось ховали...

Олег Володимирович щось сам усвідомив. Повірте мені, ми не виходили до нього ні з якими пропозиціями, не намагалися підписати з ним якусь мирову угоду, тому що якщо слідувати букві закону, спираючись на юридичну складову, то йому взагалі нічого не належало. Олег Володимирович – не юрист, він із радістю підписував свій контракт, при цьому не спромігшись його уважно прочитати. І коли він прочитав, вони з юристом пішли в КДК ФФУ. Але ж КДК не завжди помиляється, іноді там приймають правильні рішення... І коли вони сіли за стіл, щоб проконсультуватися з цього питання, все вирішилося протягом однієї хвилини.

- Завдяки успішній грі Кравця у «Динамо» з'явилися чутки про інтерес до нього з боку «Фейєнорда»...

- Кравець нікуди не збирається. Я не хочу його зараз смикати, але запевняю вас, коли ми дограємо матчі, що залишилися до перерви, ми сядемо і підпишемо з ним новий контракт. У мене навіть двох думок бути не може. Так само, як це було з Ярмоленко, коли скрізь писали, що через півроку закінчується термін його контракту. Я сам запросив до себе Андрія. Я міг підписати контракт з ним і на три роки, на п'ять років. Але я просто не хочу людей зв'язувати такими зобов'язаннями. Зрозумійте, ми не знаємо, що буде завтра. Ви ж бачите, що діється сьогодні на сході України. Не можна сьогодні пов'язувати молодих талановитих людей довічними контрактами, як це було ще п'ять-сім років тому. Якщо Кравець так буде грати і далі, то я ще не знаю, хто буде потрапляти до складу. Мбокані, коли він одужає, повинен буде довести, що він сильніший Кравця. Як доводити – виходити і забивати!

- Тобто «Динамо» готове відпустити того ж Ярмоленка?

- «Динамо» не готове відпускати своїх українських футболістів. Але якщо буде гідна пропозиція, яка влаштує, насамперед, гравця, клуб, який хоче його придбати, і наш клуб, ми готові сісти за стіл переговорів.

- Ребров почав ставити до складу молодих гравців, і вони одразу почали демонструвати хорошу гру. Як це йому вдалося?

- Як вам пояснити... Вони повірили в те, що він в них вірить. Це дуже важливо. Він повірив у них, і вони просто не можуть його підвести. Приклад – Сергій Рибалка. Скажу відверто, ще рік тому я думав, куди віддати Сергія. Як людина, яка у футболі вже 20 років, я розумів, що він – дуже талановитий хлопець, і його не можна продавати. Але він не грав, і його потрібно було кудись влаштувати, дати йому шанс, щоб він десь заграв. Я з ним розмовляв, до команд чемпіонату України він не хотів, до тієї ж «Говерли». Він хотів грати в топ-клубі. Підвернувся ліберецький «Слован», Рибалка там засяяв, і німецькі клуби вийшли на нас з пропозиціями про викуп його на постійній основі. Але тоді я для себе подумав: якщо клуби Бундесліги у ньому зацікавлені, значить це дійсно хороший футболіст. Ребров його повернув, дав йому шанс, і він проявив себе.

Сидорчук – це ж не просто футболіст, який випадково вийшов на підміну, є і більш досвідчені гравці, які сидять на лавці. Той самий Безус, який нічим не менш талановитий, ніж Беланда. Але він поступається йому на сьогоднішній день, це факт. І він повинен доводити і прагнути потрапити в основний склад. Конкуренцію у футболі ніхто не відміняв.

- За тренерства Сергія Реброва «Динамо» не купляло нових гравців, за винятком Теодорчика. Однак практично та сама команда, яка була у розпорядженні Блохіна, грає зараз зовсім по-іншому...

- Ви хочете, щоб я зараз хвалив Реброва? Оцінка його роботи за цей час - «п'ятірка». Але ж у футболі ми судимо за остаточними результатами. Давайте ми дочекаємося, коли закінчиться Ліга Європи, і підведемо риску, закінчиться чемпіонат України – і теж підведемо риску. Те, що Ребров працює в правильному напрямку, чітко його дотримується і розуміє, чого він хоче – це я вам гарантую. Він дуже вдумливий чоловік, який на сьогоднішній день розуміє, як зробити хорошу команду. Поки я кажу «хорошу». Але, може бути, через півроку або рік я скажу, що він розуміє, як зробити суперкоманду.