Виталий Косовский шокирован смертью Белькевича

Несподівана сумна новина вразила футбольну громадськість у п'ятницю вранці – не стало видатного гравця і тренера "Динамо" Валентина Белькевича, який пішов із життя на 42-му році.

Розповісти про те, яким Валентин Миколайович запам'ятався на роботі й у повсякденному житті, погодився його колега Віталій Косовський, разом із яким Белькевич працював спочатку в U-19, а потім і в молодіжній команді "Динамо":

- Безумовно, мені є, що згадати і сказати про Валентина, але якщо чесно, зараз насилу підбираю слова. Мені зателефонували зранку і сказали цю новину, від якої я досі не можу прийти в себе.

Багато всього відбулося за нашу з ним спільну ігрову і тренерську кар'єру. Останні два роки ми працювали з ним плече до плеча. Пригадую, як він тільки прийшов у "Динамо", як ми в процесі роботи з ним знайомилися. Як професіонала, знаю його тільки з хорошого боку: він чотири рази ставав найкращим гравцем України, це говорить багато про що. Він був розумним футболістом на полі, справжнім капітаном команди. У житті, в побуті Валентин був дуже чесним, порядним, справедливим людиною. Це, якщо коротко. Дуже важко говорити про нього в минулому часі, - з тремтінням у голосі промовив Віталій. - Він завжди мав свою точку зору і власну думку з будь-якого приводу, якої він завжди дотримувався.

Ставши тренером, Валік, звичайно ж, трохи змінився, він подорослішав, став більш досвідченим, статечним. Можу сказати про нього тільки найкраще. Останні два роки ми пропрацювали і, можна сказати, прожили разом. Скажу щиро: нам не соромно за виконану роботу, все-таки наша команда стала першим чемпіоном серед команд U-19, ми виховали і навчили хлопців, зараз вони складають кістяк молодіжної команди, у складі збірної відстоювали честь нашої країни у фінальній частині юнацького чемпіонату Європи-2014 і завоювали право наступного року виступати на чемпіонаті світу.

- Як Валентин Миколайович сприйняв новину про те, що з нинішнього сезону ви вже не працюєте з молодіжною командою "Динамо"?

- Чесно кажучи, ми це сприйняли жахливо. Для нас це був, немов грім серед ясного неба. Але така тренерська доля. Обговорюючи це рішення клубу, ми з Валіком говорили про те, що нам і всьому тренерському штабу не соромно за добре виконану дворічну роботу. Після U-19 ми відразу ж почали виступати в молодіжній першості - експериментально грали з старшими за віком дублями. Безумовно, останній рік був важким через багато обставин. Але в цілому, дворічний період нашої роботи вийшов позитивним. Думаю, нашим підопічним наша спільна робота піде тільки на користь.

- Напевно, ви близько спілкувалися не лише по роботі, а й у побуті підтримували дружні стосунки?

- Так, звичайно, ми зідзвонювалися, зустрічалися, за винятком останнього часу. Два дні тому я телефонував йому, їдучи з Києва, він не відповів і не передзвонив, тож я нічого не знав. А сьогодні прийшла така новина ...

- Чи знаєте ви якісь подробиці того, що сталося?

- Знаю небагато: мені сказали, що це сталося сьогодні близько 12-ї годин ночі, відірвався тромб ... Це страшно ... Людині йшов всього 42-й рік, йому б тільки жити та жити, працювати і працювати…