Лидер ультрас "Динамо": "Когда мы начинаем петь гимн Украины, то все встают. Раньше такого не было"

- Я прийшов на сектор у 1998-му році. Побачив хлопців, які стрибають із шарфами. Підійшов до них і почав стрибати і співати разом з ними, - розповідає один з лідерів та заряджаючий ультрас київського "Динамо" 30-річний Андрій Коренівський. Говорить українською.

Потім три роки не відвідував фан-трибуну. З 2004-го року ходжу без перерв. Тоді у нас нічого не було — структури, організації, абонементів, грошей та шоу. Люди просто приходили і відпочивали. У кого був гучніший голос, той і заряджав. Мегафон з´явився пізніше.

З літа 2006-го і до зими 2008-го працював в офіційному фан-клубі "Динамо". Перед тим радився з хлопцями. Вони сказали: "Давай, спробуй. Для руху і для всіх - це буде добре. Ми тобі довіряємо". Були й інші споукмени, але за останні роки я заряджав найбільше.

Ми намагаємося робити все якісно, щоб всі заряджали в одному темпі і не було різнобоїв. Якщо мова йде про тисячу і більше людей, то без звукопідсилюючої апаратури практично неможливо обійтися. Колонки, мікрофон, все, що ви бачите на матчі, ми купували за свій кошт.

Так легше контролювати підтримку. Майже на кожному матчі є якісь зауваження чи оголошення. Якщо просто кричати, то тебе почують до півтисячі людей, які стоять навколо тебе, а решту — ні.

Які відчуття у вас виникають під час матчу?

- Колись вони були гостріші, а тепер вже звик. Більше намагаєшся дивитися на поле. Був у різних містах на матчах і бачив як працюють інші споукмени. Стараюся помічати різні плюси і мінуси, робити для себе висновки. Підтримка фанатів повинна відповідати подіям на полі. Має бути гармонія. Коли твоя команда програє, то неправильно скандувати радісні заряди.

Якщо нормальний настрій і команда добре грає, то всередині все палає. Коли на матчі з "Шахтарем" ми співали про Володимира Володимировича Путіна, то кожен заряд звучав як постріл. Давно такого не було. Зараз взагалі дуже добре на стадіоні. Коли ми під кінець матчу починаємо співати гімн України, то всі встають. Раніше арена була більш аморфною.

Останні події в Україні пробудили свідомість і зараз стадіони стають активними осередками патріотизму та єднання людей.

Яка організація в ультрас і як стати фанатом?

- Рух київського "Динамо" має свою історію з кінця 70-х років. Є постійний кістяк. Коли приходять нові люди, то запам´ятовують і виконують писані і неписані правила.

У "Динамо" є близько 10-ти бригад чисельністю від 10 людей і до півсотні. Щоб стати учасником групи потрібні час та знайомства. Якщо мова йде про ультрас, то все залежить від того як людина ставиться до справи, наскільки вона відповідальна, як веде себе у певних ситуаціях.

Що стосується навколофутбольних бригад, то там людину перевіряють у бійках з ворогами. Дивляться чи не боїться вона і чи гідна бути у групі.

Без виїзних матчів стати фанатом неможливо. У Радянські часи було розмежування на правих і лівих фанатів. Перші їздили на виїзди, другі ходили тільки на домашні матчі. Праві фанати — це еліта.

У львівських "Карпатах" після восьмого виїзду б´ють пряжкою по дупі.

- У нас це роблять після 10-го виїзду. Це так зване переведення у праві фанати. Воно проходить переважно на секторі. Кожен правий фанат, який має бажання, 10 разів б´є людину, яка відкатала 10 виїздів, металевою пряжкою від ременя по п´ятій точці.

Деякі фанатські бригади Німеччини вважають, що на першому місці у фаната повинен бути клуб, а вже потім його дівчина.

- За клуб і дівчину не скажу, але пріорітети є. У кожного колективу є певний формат. Якщо туди потрапляєш, що маєш підпорядковуватися правилам. Якщо всі займаються спортом, а ти будеш пити, курити чи вживати наркотики, то не впишешся в колектив.

Як проходить підготовка до домашніх матчів?

- Обговорюємо ідеї в інтернеті, а потім розподіляємо обов´язки. Строго прописаного алгоритму немає. До кожного матчу у нас індивідуальний підхід.

Є багато ігор, які проходять без якоїсь особливої підготовки. Ультрас просто приходять з прапорами і розтяжками. Можемо написати якийсь невеликий банер.

Не може кожна гра проходити яскраво. Такі шоу важко і затратно готувати. "Динамо" - "Шахтар" та "Динамо" - "Іллічівець" - це зовсім різні матчі і різний настрій.

Звідки ультрас беруть гроші?

- У 2009-му році у нас почалася нова ера. Ультрас відмежувалися від фан-клубу і, наскільки це можливо, стали самостійними. Ми продаємо абонементи на фан-сектор із націнкою. Перед тим зробили опитування в інтернеті. Запитали у фанатів чи маємо ми право так робити, чи вони нам довіряють. 80 % сказали, що все добре. До ціни абонемента додається 20 гривень, які потім ідуть на наші потреби.

Те саме стосується квитків на єврокубкові матчі. До ціни додається 5-10 гривень. З цього приводу також робили опитування. Всі знають, що у нас немає такого, що хтось один бере кошти і не звітує за них. Все під контролем достатньої кількості авторитетних людей.

У нас працює свій онлайн-магазин з різною атрибутикою. Продаємо стікери. Це хороша стаття прибутку. Їх масово купують.

Скільки коштує для ультрас організувати шоу на домашньому матчі?

- Приблизно 10 тисяч гривень. Цифра може коливатися. Модульні шоу на весь стадіон робить клуб. Ми до цього відношення не маємо.

Які тенденції переважають у фан-русі?

- В останні роки відбувається процес українізації підтримки. Звучать українські заряди та пісні. До середини 2000-х, за деякими виключеннями, використовувалися ще союзні заряди. Зараз йде жваве оновлення.

Це власний вибір ультрас. Ми самі вирішуємо, що нам прийнятніше і як ми хочемо розвивати наш рух. Я розповідаю про "Динамо", але якщо подивитися на тенденції по всій Україні, то вони патріотичні. І події під час революції це доводять. Люди хочуть ототожнювати себе із адекватною українською нацією.

Є фанатські рухи, за які ми переживали, але вони також зробили свій вибір у цьому напрямку. Думаю, надалі у них все енергійніше піде у напрямку українізації.

Такої атмосфери, як зараз у Києві, не було. Раніше ми зі всім стадіоном так не перекрикувалися. Звучали заряди на тему "Динамо", але таких патріотичних скандувань не було. Коли споукмен заводив, то йому відповідав сектор, але не весь стадіон. Зараз ситуація змінилася.

Як часто використовуєте піротехніку?

- Намагаємось її дозувати. Прагнемо довести людям, що потрібно самих себе контролювати. Не можна пускати все на самотік. У нас багато молодих людей з різним рівнем адекватності. Щоб не казали, з піротехнікою потрібно поводитися обережно.

Використовуємо її не на всіх матчах. У першу чергу, на топових та знакових поєдинках. На виїздах кожен сам собі господар. Головне, щоб все було у розумних межах. Тим більше у час перемир´я. Конфлікти зараз не потрібні.

Чи побільшало ультрас за останні кілька місяців?

- Не можна сказати, що фанатів побільшало в рази, але людей додалося. Це видно навіть по активності в інтернеті. Все, що ми робили під час революції, не було для реклами. Але про ультрас багато писали і говорили, тому люди підтягнулися.

Чи є вікові обмеження в ультрас?

- Ні. Ми не дивимося на вік, зріст чи ще якийсь подібний критерій. Зараз немає якогось жорсткого відбору. Головне — це поведінка. Якщо людина буде поводитися непорядно та неадекватно, то їй зроблять зауваження.

Скільки дівчат ходить на фан-сектор?

- Не більше 10% від загальної кількості. На виїзних матчах дівчат ще менше.

Як ультрас готуються до виїздів?

- По "олд скулу". Кожен добирається, як може — поїздами, автомобілями, автостопом. Можна замовити мікроавтобус. Головне — доїхати і забезпечити команду голосовою підтримкою. Є принципові виїзди у ворожі міста, але зараз таке питання не стоїть. За кілька днів до виїзду ми пишемо на наших ресурсах рекомендації, щоб нові люди розуміли, що до чого.

На початку лютого фанати оголосили про перемир´я на невизначений термін. Чи траплялися випадки його порушення?

- Не чув про таке. Ми всі браття і ворог у нас всіх спільний. Фанати стали по один бік барикад.

Зараз не можна влаштовувати ніяких бійок, окрім договірних. Вони мають спортивний характер і проходять, умовно кажучи, в лісах і без свідків. З початку року їх можна перерахувати на пальцях однієї руки. Зараз вони майже не відбуваються. Всі рухи намагаються щось робити у своїх містах для протидії ворожим силам.

Також зараз не можна ображати один одного на матчах, в інтернеті, не малювати образливих графіті і не розклеювати стікерів. Тобто, не робити нічого, що може викликати конфліктні ситуації. Поведінка має бути максимально адекватною.

Ініціатором перемир´я виступили ультрас "Динамо"?

- Так, хоча це не принципово. Ми розіслали по всій Україні текст із пунктами, який пропонуємо підтримати. Здається, ніхто навіть не робив ніяких зауважень. Всі дивилися на ситуацію, так само як і ми.

Осторонь ми самі залишили ультрас київського "Арсенала". Це фанати лівого спрямування. Решту клубів та рухів в Україні є правими, тобто патріотичними та націоналістичними. Ми домовилися між собою, що вони нам зараз не цікаві. Але якщо будуть якісь дії проти наших людей, то відповідь буде миттєва та жорстка.

На початку березня пройшла зустріч представників ультрас українських клубів з міністром молоді та спорту Дмитром Булатовим. Про що говорили?

- Тоді час того вимагав (зустріч пройшла за кілька днів до відновлення чемпіонату). Говорили переважно про безпеку на стадіонах. На щастя, за весь цей час не виникало ніяких серйозних проблем.

Після Булатова фанати провели зустрічі із президентом ФФУ Анатолієм Коньковим та очільником прем´єр-ліги Віталієм Даниловим. Який їх підсумок?

- Це був зручний час, щоб функціонери почули громаду. Я на них не ходив, але знаю, що хлопці намагалися довести деякі моменти. Це була більше ініціатива знизу, ніж бажання керівників. Їм краще, щоб їх ніхто не чіпав і все йшло само по собі.

Основна вимога — щоб нам не заважали, не чинили різні перепони і не придумували зайвого. Зі свого боку ми розуміємо, що нам потрібно вести себе у рамках здорового глузду.

Також ми не хочемо, щоб спонсорами футболу, зокрема національної збірної України, був алкоголь.

Які зараз стосунки у міліції та ультрас?

- Міліція два місяці тому була готова нас вбивати. Яке зараз до них може бути ставлення? Зараз багато людей не бояться ні міліції, ні в´язниці, ні навіть смерті. У принципі, фанати завжди були такими, але зараз виріс відсоток людей, які розуміють, що у них є сила. Це не означає, що ми можемо влаштовувати анархію, грабувати людей чи магазини.

На "Олімпійському" міліції під час матчів немає. Працюють стюарди. На виїздах я не чув про якісь проблеми.

Як клуб працює з ультрас?

- Ми не дуже у цьому зацікавлені. Ми намагаємося будувати самостійний рух. Є контакт, спілкування і взаємодія з клубом, але ми прагнемо бути максимально самодостатніми. Коли хтось керує зверху, це вже не фан-рух.

Яка ситуація зараз у фанатів "Таврії" та "Севастополя"?

- У Сімферополі переважають проукраїнські настрої. У Севастополі ситуація неоднозначна та неприємна. Всередині ультрас стався розкол. Частина зайняла проросійську позицію. Почали притоплювати лідерів, зливати інформацію. Деякі фанати вже залишили Крим через репресії.

У 2011-му році вас судили за гасло "Спасибо жителям Донбасса за президента п...а". Формально кримінальну справу завели за бійку. Її вже закрили?

- Почали вирішувати це питання. Люди розуміють, що ця справа висмоктана з пальця. Залишилося вирішити паперові питання і тоді її закриють.

Нічого дивного у цій ситуації немає. Така у нас судова система. Люди у СІЗО по вісім років можуть чекати на вирок. Тодішній владі було вигідно, щоб справа лежала і я був у підвішеному стані. Кому я мав скаржитися? Януковичу?

Весь цей час я був під підпискою про невиїзд.

Яка ваша фанатська мрія?

- Масштабна бійка, в якій ми переможемо. Давно нічого такого не відбувалося.