Михаил ФОМЕНКО: "Мы, тренеры, ко всему привыкли"

Наставник національної збірної окреслює «Дорожню карту» на перші місяці 2014-го

Після недовгого (як завжди…) відпочинку тренер головної збірної України повернувся в звичну колію праці, готуючись до прийдешніх важливих подій. Прохання «УФ» про інтерв’ю пан Фоменко сприйняв із притаманним йому стоїцизмом, тяжко зітхнув, мовляв, знову починається, й прояснив те, про що ми його просили.

— Михайле Івановичу, процедура вашого перезатвердження на нинішній посаді проходила на Виконкомі ФФУ в закритому для громадськості режимі…

— Хочете дізнатися подробиці? А чи можу я відкривати те, що закрите? Якщо процес має саме такий вигляд, я не вправі ні змінити його, ні обговорювати.

— Зрозуміло… Після того Виконкому пройшов Конгрес, там уже все було публічно. Коли оголосили про продовження вашої трудової угоди до кінця 2015 року, один шанований журналіст єхидно зауважив, що керівництво Федерації не вірить у вас, бо в зворотному випадку контракт завершувався б улітку 2016-го…

— Чесне слово: навіть над цим не задумувався! Щойно про це подумав, після того, як ви сказали… Та, нормально все сприймаю, у вигляді робочого процесу… Продовжили зі мною контракт — добре, не продовжили би — теж було би нормально. Я серйозно… Якось я вже казав вам, що не маю звички задумуватися над непотрібними справами — треба працювати, займатися ділом, доводити, що гідний цим займатися. Виходити з того, що є. Сьогодні є контракт: захочуть у майбутньому перервати його — сприйму це за належне, вирішать іще продовжити — обміркую такий варіант. Ми, тренери, до всього звикли.

— Став відомий прем’єрний для України цьогорічний суперник: 5 березня зустрінемось із командою США. Чому саме американці? В якому місті приймемо їх? Як відомо, все це треба затвердити до 10 лютого.

— Запитання не до мене, не я такими речами займаюся. Усе проходить так: мені кажуть, що є такий-то варіант на таке-то число, й опісля я кажу «підходить» або «не підходить». А як усе підбирається — такою інформацією не володію.

— До цього моменту в ролі потенційних наших спаринг-партнерів бачили болгар, росіян, шотландців і вірменів: ці варіанти відпали чи тимчасово відкладені? Чи ви й тут «не при справах»?

— Знову-таки: не я цим опікуюся, є компетентні люди, в обов’язки яких входить вирішення подібних питань. Нам накажуть, повідомлять: так, граєте там, о такій годині, ми зберемося, поїдемо й зіграємо. Й, насправді, мені, як тренеру, байдуже, де грати, якщо справа стосується України: ми проводили поєдинки в різних містах держави, всюди відчували підтримку, не було жодних проблем.

— Із приводу «байдуже, де грати». Момент перший: спаринг із США заплановано на початок березня — вкрай насичений матчами відрізок часу. Чи не побоюєтеся, що з боку клубів буде супротив — і футболістів не захочуть відпускати, й поля свої не віддадуть?

— Теж, як то мовиться, справа не в моїй компетенції, не мені цим займатися, не мені вирішувати: захочуть клуби — дадуть гравців і стадіони, не захочуть, виходитимемо із ситуації. Поки що змальованих вами проблем у мого тренерського штабу не виникало.

— Тоді момент № 2: у нашої національної команди, від її народження, є проблема вузької географії ігор, адже зазвичай виступаємо в Києві, інколи — у Львові, Донецьку, Харкові, Дніпропетровську. А є ще й обділена великим футболом провінція…

— Я — тільки «за», повірте! Цілком підтримую думку про «розширення географії» поїздок збірної, що, як мені здається, піде на користь усім.

— Та точно піде! Ось уявіть, якби ви приїхали в такий своєрідний регіон, як АР Крим: таким чином наші футболісти посприяли би становленню там патріотизму, без жодних перебільшень. Або у Суми, де простоює одна з найкрасивіших у Європі арен.

— Повторюю: підтримую ідею! Як щодо Криму, де я працював, де в мене збереглися чудові стосунки з уболівальниками, так і, зрозуміло, щодо Сум — мого, на хвильку, рідного міста! Просто треба пам’ятати важливий момент: є певні правила, вимоги міжнародних організацій до проведення матчів, до стадіонів, на яких вони мають проходити. Цим вимогам треба відповідати, розумієте?

— А будуть іще товариські зустрічі до чемпіонату світу?

— Будуть, однак коли й де — поки не можу сказати.

— Може, повідомите скільки — бодай орієнтовно?

— Існують так звані «дні збірних», затверджені ФІФА та УЄФА. Проте невдовзі, 23 лютого, відбудеться важлива подія, яка суттєво вплине на це: маю на увазі жеребкування Євро-2016 — після нього Європейська футбольна асоціація сформує остаточний варіант отих «днів». Ось тоді наш графік стане чіткішим.

— Знаєте, рівно два десятиліття тому відбулося перше для нашого незалежного футболу жеребкування — на англійську першість континенту 1996-го, куди полетів лише тогочасний керманич ФФУ. А на затвердженні календаря змагань не було жодного нашого представника, тож ми й отримали найгірший графік ігор…

— 23 числа наступного місяця до Ніцци полетять орієнтовно п’ять представників Федерації, й я — в тому числі. Так що відстоювати інтереси національного футболу буде кому.

Володимир БАНЯС