Кополовец: "Если бы знал, никогда бы не приехал в "Говерлу"

Після того, як 29-річний півзахисник змінив Карпати на Говерлу, багатьом вболівальникам команди В’ячеслава Грозного це додало оптимістичних настроїв: до колективу мав приєднатися досвідчений гравець середини поля. Тим паче Кополовець — вихованець закарпатського футболу, що теж було дуже важливо. Але після закінчення першої частини сезону в пасиві Михайла сумна картина: всього вісім виходів на поле в складі першої команди Говерли, а також чотири поєдинки за дублюючий склад.

- Я б не грав в "дублі", якби сам не попросився туди, - розповідає Кополовець. — Навіть скажу більше: десять матчів мене взагалі лишали поза заявкою! Чесно кажучи, я не розумію до кінця всю ситуацію. Але мені здається, що моя відсутність на полі зумовлена причинами неігрового характеру. На мою думку, я безперечно міг би допомогти команді в багатьох матчах. І це всі знають. Тим паче, що я вихованець місцевого футболу. Чому ж так відбувається? Якби я знав, ніколи би не приїхав грати в Говерлу. Хоча з іншого боку, здавалося б, їду додому, тут рідні вболівальники... Але в Ужгороді мене швиденько, так би мовити, приземлили (посміхається).

Тому важко говорити про конкретну ситуацію. Що залежало безпосередньо від мене — я виконував. Працював, не пропустив жодного тренування, старався з усіх сил. Ясно, що коли п’ять, шість чи сім матчів ти не потрапляєш до заявки, дуже важко психологічно тримати себе в формі. А десять матчів поспіль — самі розумієте... Навіть було таке, що я залишаюсь з командою, але в останній момент мене відчіпляють. Чесно кажучи, за сім років в Карпатах до мене ніколи не було такого ставлення. Думалось, що я приїду в Говерлу, наберу форму, стану лідером команди, допоможу ужгородцям піднятися. А вийшло все зовсім по-іншому, і важко сказати, з чим це пов’язано.

Шкода, що так виходить. Як буде далі — поки не знаю, але ця роль в команді мене однозначно не влаштовує. Можна було б ще зрозуміти, якби в Говерлі грали виключно футболісти екстра-класу, і я не витримував конкуренції. Та за великим рахунком ніхто і не може сказати, як Кополовець грає в Говерлі. Так, в перших матчах я виходив, але тоді був не в формі, пропустив літні підготовчі збори разом з командою. Але як такого реального шансу мені не дали. З чим це пов’язано, думаю, треба питати у тренера. Мені дуже цікаво, що він скаже.

- А ви самі в нього не питали?

- Ми говорили з ним, але зараз мені б не хотілося розповідати про це.

- Якби не складалась ситуація, але згідно контракту ви ще маєте півроку провести в Говерлі...

- Будемо бачити, як події розвиватимуться далі. Якщо нічого не зміниться — я не хочу залишатися в команді. Без ігрової практики дуже важко. Мені ж вдвічі важче, адже я місцевий футболіст, а такі, на мій погляд, мають отримувати якісь привілеї. Але я, навпаки, наштовхнувся на таку стіну... Жодна місцева газета за цей час не виявила бажання поспілкуватися зі мною і зробити інтерв’ю. Тому дуже образливо, що складається така ситуація... Але що тут скажеш: мушу перетерпіти ці часи. Я чудово знаю свої можливості, потенціал, і впевнений, що можу допомогти нинішній Говерлі.

- За Карпатами слідкуєте, після того, як покинули Львів?

- Чесно кажучи, відразу після переїзду в Ужгород не слідкував, щоб не тривожити минуле та вдаватися в ностальгію. Але потім почав дивитися їх матчі, і мені подобається нова команда. Львів’яни виглядають дуже пристойно. Тим паче в колективі заграли нові молоді футболісти, що не аби як радує.

- На вашу думку, літня політика Карпат по встановленню стелі зарплатні та масовому виставленню футболістів на трансфер виправдала себе?

- Якщо дивитися крізь призму результату, то команда стала грати трохи краще. Багато екс-карпатівців провели в команді не один рік, і більшість з них вже не могли дати більше. В будь-якому випадку треба було щось робити. А чи виправдали себе саме ці методи, краще спитати у керівництва Карпат.

- Карпати віддали вас в оренду Говерлі лише до літа. Потім знову повернетесь в до Львова?

- Коли термін оренди буде закінчуватись, будемо говорити з керівництвом Говерли, також з тренером, чи потрібен я команді. Якщо так буде продовжуватись далі, лишатися в Ужгороді нема ніякого бажання.