Артем КРАВЕЦ: "Некоторым игрокам уже нечем кормить семьи"

Нападник столичного «Арсеналу» Артем Кравець розповів про фінансові негаразди у клубі, свою адаптацію та травми.

– Артеме, в матчі проти «Севастополя» ви відзначилися «дублем». Можете пригадати, коли востаннє досягали такого результату?
– Два м’ячі забивав у футболці «Динамо». У заключному турі минулого чемпіонату двічі поцілив у ворота запорізького «Металурга» (загалом на рахунку Артема три «дублі» у чемпіонаті України та ще один у Кубку УЄФА. У вітчизняній першості, крім двох вищезгаданих матчів, нападник у сезоні-2010/11 забивав луцькій «Волині», а на євроарені забив свої найвідоміші м’ячі іспанській «Валенсії». – Р.К).

– Ви довгий час потерпали від травм. Як нині почуваєтеся?
– Зараз почуваюся чудово, зміг повністю відновитися. Дякуючи Богу, останнім часом травми обходять мене стороною, тож сподіваюся, що так триватиме й надалі.

– Це вже ваш третій гол нинішнього сезону. Задоволені своєю результативністю?
– Звичайно, ні. Прагну забивати більше, однак через різні причини зробити це поки що не вдається. Адже я давно стільки не грав на найвищому рівні. Необхідно звикнути, знову відчути ритм великого футболу. Сподіваюся, що ці забиті м’ячі нададуть мені впевненості й у подальшому забиватиму більше.

– Із «Севастополем» «Арсенал» повністю провалив першу половину гри, однак сповна реабілітувався в другій. Скажіть, за рахунок чого вдалося так суттєво додати?
– Скажу, що не обійшлося без серйозної розмови в роздягальні. Та й між собою хлопці домовилися, що намагатимуться зіграти на максимумі своїх можливостей. У другому таймі вийшли значно сконцентрованішими та націленішими на ворота. Заграли впевненіше, особливо після першого забитого м’яча. Відчули, що зможемо перемогти, відтак гра пішла за нашим сценарієм.

– Як гадаєте, нинішня 14 сходинка «каштанчиків» – це те місце, на яке заслуговує команда?
– Не вважаю, що займаємо своє місце в турнірній таблиці. У нас дуже дружний колектив, футболісти доволі кваліфіковані. А наше місце в підвалинах чемпіонату, вважаю, наслідок якогось безталання в деяких матчах. Приміром, із тим же донецьким «Металургом» ключову роль зіграли помилки арбітрів. Плюс наша фінансова нестабільність. Якщо, скажімо, бодай одну із цих причин усунути, ми перебували б у середині пелетону.

– Який поєдинок за минулі одинадцять турів вам найбільше запам’ятався?
– Саме остання гра з «Севастополем» найбільше й запам’яталася. Адже непоганий кaм бек вийшов, продемонстрували характер. Інші наші матчі не так яскраво запам’яталися.

– До переходу в «Арсенал» усю професійну кар’єру ви провели в «Динамо». Труднощів із адаптацією не виникало?
– Ні, особливих проблем не було. Єдиним питанням залишалося те, що давно не грав на високому рівні так часто – щоби щотижня в прем’єр-лізі відпрацьовувати повноцінну гру, а то й дві. А щодо іншого, то все в порядку. Із Києва не виїжджав, команда прийняла мене нормально, з багатьма ще до приходу в «Арсенал» був знайомий. Тому у цьому плані скаржитися мені немає на що.

– Чи комфортно працювати з Юрієм Бакаловим?
– Я вважаю його хорошим спеціалістом, який уміє правильно налаштувати гравців, тактично грамотно будує гру. Якщо подивитися на наші поєдинки, то відразу помітно прищеплений їм стиль, адже ми більше граємо низом, діємо швидко, в так званий середній пас. Як на мене, Юрій Михайлович дуже кваліфікований фахівець.

– Ваш партнер у нападі Максим Шацьких – футболіст дуже досвідчений, довгий час грав за «Динамо». Чи дає якісь поради, можливо, щось підказує?
– Із Максимом знайомий ще із часу його виступів за «Динамо». Інколи він мені допомагає, на футбольному полі може щось підказати. Та й у побутових питаннях у допомозі ніколи не відмовить.

– Фінансові труднощі в клубі якимось чином позначаються на футболістах?
– Певна річ, у такій ситуації нелегко налаштувати себе на гру. Адже заборгованість по заробітній платні вже більше чотирьох місяців. А в нас є гравці, котрі прийшли з криворізького «Кривбасу», вони взагалі зарплатні 12 місяців не бачили… Їм тяжко виходити на поле, позначається фінансова скрута й на колективі, бо деяким вже просто немає змоги годувати сім’ї! Є, звісно, певні заощадження, однак у такій ситуації нормально налаштовуватися на ігри доволі складно. Розумієте, якщо даються обіцянки, а потім вони не виконуються, бажання якось зникає. Напередодні гри з «Говерлою» нам пообіцяли, що заплатять, але свого слова не дотримали. Тому, виходячи на матч із ужгородцями, думки були зовсім про інше. Хлопці просто не налаштувалися так, як цього вимагає рівень прем’єр-ліги.

– Тоді що було в кубковій грі з «Говерлою»?
– Перед тим матчем ми між собою домовилися (суть нашої бесіди, з відомих причин, озвучувати не буду), що на Кубок із «Говерлою» та наступний матч у чемпіонаті зіграємо для себе й заради себе. Грали, можна навіть сказати, у своє задоволення. Ці два поєдинки минули, а перед грою із «Шахтарем» будуть ужиті кардинальні заходи як усередині колективу, так і в керівництві команди.

– Тобто можна чекати, що «Арсенал» узагалі не вийде на гру із «Шахтарем»?
– Я цього не говорив.

– Орендні умови з «Арсеналом» у вас діють до 31 грудня цього року. Плануєте й надалі виступати за «гармашів»?
– Якщо клуб і надалі функціонуватиме, не буде ніяких фінансових негараздів, чому б і ні? Я не проти цей чемпіонат дограти в «Арсеналі», а там уже, як життя складеться.

– Як гадаєте, вам до снаги поборотися за місце у стартовому складі київського «Динамо», адже наразі там конкуренція в передній лінії дуже серйозна?
– Мене ніхто з «Динамо» не виганяв, я міг спокійно залишитися у стані «біло-синіх» і боротися за місце під сонцем. Гадаю, й певний ігровий час на футбольному полі мені би також надавали. Але я дуже давно не грав, і в мене, до того ж, була розмова з Олегом Володимировичем із цього приводу. Найголовніше для мене на сьогодні – ігрова практика, яку сповна отримую в «Арсеналі». А конкуренції не боюся, головне – грати.

– Скажіть, наскільки сильно вплинули на розвиток вашої кар’єру численні травми?
– Дуже серйозно. Вони значно сповільнили моє професійне зростання, не дозволили досі повноцінно розкритися. У мене їх направду було дуже багато. У мене тричі стався рецидив лише щодо однієї з цих травм. Потім задня поверхня стегна доволі тривалий час непокоїла, після чого ногу серйозно вивихнув, через що лікувався три місяці. Банально кажучи, я більше трьох років перебував на лікарняному. Особливо тяжко тоді, коли ти відновився, готовий виступати, тебе починають потихеньку награвати, та раптом знову зазнаєш прикрої травми. Після такого повертатися до гри дуже нелегко, адже потрібно розпочинати все з початку. 

Роман КИРІЄНКО