Браун ИДЕЙЕ: "Пребываю не в лучшей форме, но обещаю, что скоро разыграюсь"

Опісля матчу динамівці представників ЗМІ не ігнорували, як це нерідко трапляється після невиразних поєдинків.

Зокрема, на кілька запитань одверто відповів новоспечений капітан Андрій Ярмоленко, який назвав виступ команди в другому таймі неподобством. Справедливих компліментів од пишучої братії удостоївся лише Домагой Віда, який через перекладача повідомив, що щасливий принести три очки. А ось Ніко Кранчару перекладач уже не потрібний: інтерв’ю хорват зазвичай дає англійською, але після матчу в мікст-зоні Ніко несподівано сказав кілька речень «могучим». Власне, вашій увазі пропонується невеличке інтерв’ю з Брауном Ідейє «по гарячих слідах»

— Брауне, позаду чергова непереконлива гра «Динамо». Чому ця перемога далася настільки натужно?
— Головне, що вона — перемога — в нас є. Так, сьогодні нам, на жаль, не вдалося забити багато м’ячів, завчасно забезпечити собі результат. Через те, що не реалізували всі моменти, довелося пройти крізь нервовий період наприкінці матчу. Утім, троє очок ми таки здобули.

— Чому «Динамо» знову не може дотиснути суперника? Другий тайм дуже конкретно нагадував поєдинок із «Кривбасом», лише з тією різницею, що «Ворсклі» трошки не вистачило, щоби також вивезти з Києва, як мінімум, один пункт.
— Не маю особливих аргументів, які можна було би сказати у виправдання: ми зіграли погано, особливо в другій половині, коли, погоджуюсь із вами, «Ворскла» цілком могла зрівняти рахунок та поставити нас у критичне становище. Часу залишалося б обмаль, і ми ризикували опинитися в глухому куті. Хоча, додам заради справедливості, що й ми могли подвоїти рахунок: приміром, я влучив у каркас воріт. Так буває у футболі: іноді не вдається реалізувати абсолютно всі шанси. Єдиний аргумент на нашу користь: рахунок 1:0 та залікові три бали, занесені до нашого активу.

— Навесні ви дещо відійшли від того результативного курсу, що був восени. Шансів виграти бомбардирську гонку, наздогнати Генріха Мхитаряна вже практично немає?
— Складно щось говорити. Бачте, сьогодні, до прикладу, міг забити, але не пощастило. Загалом перебуваю не в найкращій формі, якщо говорити відверто, а тому претендувати на тріумф у бомбардирській гонці вже, мабуть, пізно. Та й не головне це: індивідуальні нагороди не такі важливі, як командні досягнення.

— Ви казали, що нічого не втратили від того, що опинилися поза табором клубу під час зборів. Чому ж тоді перебуваєте не в найкращій формі?
— Не знаю, в чому справа. Утім, обіцяю вболівальникам, що обов’язково виправлюся й невдовзі розіграюся.

— Сьогодні ви навіть намагалися поцілити у ворота зі штрафного удару. Не згадаю, щоби коли-небудь ви виконували штрафні…
— Так, але начебто непогано вийшло: вдарив у кут воріт, а воротар витягнувся та зумів парирувати мій постріл. Чи битиму й надалі? Особисто я готовий, якщо партнери не матимуть нічого проти, то, безперечно, буду.

Гліб КОРНІЄНКО, «Український футбол»