Виктор ЛЕОНЕНКО: "Динамо" нужно покупать других футболистов"

Нещодавно буковинські Хотин і Кельменці відвідала ветеранська команда «Динамо» (Київ). У складі динамівського колективу виступало багато титулованих футболістів. Завітав на Буковину і кращий футболіст нашої держави 1992-1994 років Віктор Леоненко. Вже мало хто пам'ятає те, що у 1991 році Віктор грав у Чернівцях проти «Буковини». Тоді один із кращих нападників українського футболу захищав кольори команди «Геолог» (Тюмень). Саме зі спогадів про матч, який відбувся 21 рік тому, розпочалася наша розмова з Віктором Леоненком.

"Після гри у Чернівцях у мене виник шанс стати київським динамівцем"

- Вікторе, у 1991 році Ви грали у Чернівцях за «Геолог» із Тюмені. Можете пригадати цей матч ? 

- Спочатку «Геолог» грав у Кишиневі. Я ще підписав контракт із московським «Динамо». А вже коли приїхав у Чернівці, то вже поставив підпис під контрактом із київським «Динамо». Потім батько моєї дружини поїхав вибирати квартиру, меблі. Чесно кажучи, зараз про це і незручно казати. А раніше... Німецькі меблі... Все уже повинно було бути поставлено. Зрештою, тоді треба було все діставати.

- А чим Вам запам'ятався Вам чернівецький колектив ?

- Чим запам'ятався? Ми програли. «Геолог» був старожилом першої ліги, однак його три роки поспіль, так би мовити, не «випускали». Добре, що я вже грав у тюменській команді тоді, коли вона виступала у першій лізі. А раніше колектив літав у Владивосток. Уяви собі: 20 годин у літаку... Мені ще пощастило. А чим запам'яталася «Буковина» ? Нормально хлопці грали, билися, боролися. Наша команда програла. Нічого страшного.

- Мені відомо, що ініціатором Вашого переходу у київське «Динамо» був тренер – селекціонер уславленого клубу Анатолій Сучков, який знайшов для команди зі столиці України Анатолія Дем'яненка, Вадима Євтушенка, Василя Раца, Сергія Балтачу, Олега Кузнецова...

- Ось це і напиши: Анатолій Сучков. А то складається враження, що мене запрошували чоловік двадцять. Вже усі заслужені... Я ж служив у московському «Динамо». А завдяки Сучкову я спокійно та впевнено приїхав у Київ. А пригадуючи Чернівці, скажу, що я тут отруївся. І все ж, Чернівці запамяталися, насамперед, тим, що після гри у цьому місті у мене виник шанс стати київським динамівцем. До речі, про це я і мріяв.

- До приїзду в Київ Ви трохи пограли у іншому «Динамо» - московському ...

- У московське «Динамо» мене взяв Газзаєв. Я там завершував службу. До речі, усі у московській команді знали про те, що я перейду у Київ. Перейшов. У столиці України мене зустріли Володимир Безсонов і, на жаль, покійний Анатолій Пузач.

- У 1992 році Ви вдало дебютували у київській команді та відзначалися практично у кожному матчі. Один із голів Ви забили у ворота «Буковини», які тоді захищав Володимир Циткін ...

- Дійсно, я забивав практично усім. Про це і не згадую. Я повинен був забивати.

- Ви перейшли у київське «Динамо» разом із росіянином Валерієм Єсиповим. На жаль, Вам і Валерію заборонили виступати у «Динамо». Єсипов поїхав у волградський «Ротор», а Ви залишилися у Києві. Ви були впевнені у тому, що отримає можливість знову грати у київській команді?

- Єсипов втік. Знаєш, я впевнена у собі людина. Мені важко пояснити, однак у мене ніколи немає мандражу, бо я не знаю, що робитиму на футбольному полі. Для мене немає значення те, хто мій суперник. Навіть якщо тобі протидіє «Барселона» чи «Мілан». Просто виходиш на поле і граєш. А що там буде ? Не знаю. Я цим не пишаюся. Коли вже отримаю пас, то тоді прийму рішення. Зрозуміло, що техніка у мене є. Хоча її не повинно бути, бо я народився у Сибіру. А там переважно ковзани.

- Ви народилися у Сибіру, однак у Вас є і українське коріння...

- У мене є українське, білоруське та російське коріння. Батьки мої з Брянська. Моя дружина народилася у Красилові Хмельницької області. Вона росіянка. Я ж народився у Тюмені, однак є українцем. Ось тобі і різниця.

"Після Сьоміна ми ще довго будемо "відгрібати"

- Чи немає у Вас образ на те, що Вам не вдалося пограти у західноєвропейському клубові?

- Образи у мене немає. Я вже пробачив Суркісам. А неприємним є те, що я міг зробити більше корисного для людей. Люди могли не тільки побачити «Спартак» чи «Барселону», але й ще багато захопллючих матчів. Зрозуміло, що я втратив у грошах, однак треба навчитися до усього ставитися по – філософськи.

- Вікторе, як Ви оцінюєте нинішню ситуацію у київському «Динамо» ?

- Гадаю, що після Сьоміна ми ще довго будемо «відгрібати». На жаль, у Олега Блохіна виникли проблеми зі здоров'ям. І все ж, він вже дав зрозуміти те, що таке «Динамо» (Київ). Вважаю, що київському клубові треба купувати інших футболістів. З нинішніми гравцями «Динамо» щось «зліпити» буде важко.

- А яка Ваша думка про національну збірну України ?

- Я би не сказав, що наша збірна сильніша за чорногорців. У нас пишуть про те, що в Україні дуже серйозна збірна. Це перебільшення. Ми не програли англійській команді, а у матчі зі збірною Чорногорії побачили те, що ми собою являємо. Ось і все. Люди грали на нічию, а у підсумку випадково виграли. 

Олексій МАМЧУК, БукІнфо