Михаил СОКОЛОВСКИЙ: "За "Динамо" болит душа..."
Капітан «Шахтаря» 1980-х про ситуація навколо «Динамо».
— Кубкова гра в Донецьку була практично — в одні ворота. Зауважу, що іноді буває, коли спостерігаєш зустріч по телевізору — один погляд, зі стадіону — інший. Був присутній на матчі. Зауважу, що впродовж двох таймів була тотальна перевага «Шахтаря». Часом були навіть моменти, коли «гірники» динамівців заганяли в штрафний майданчик, і м’яч — за допомогою передач — над нею літав, а кияни не знали, як його відібрати, та як піти в контратаку! На жаль, «Динамо» постало приреченою командою. Вважаю, що 1:4 для неї — це ще добре відбулися.
На тлі київського «Динамо» «Шахтар» за якістю гри пішов далеко вперед. В організації гри «гірники» демонструють перевагу над усіма командами. Згоден із Сергієм Нагорняком, що деякі легіонери столичних діють на полі так, немов грають для себе. А подивіться в «Шахтарі», як віддаються грі його легіонери: і підкати роблять… А свої, українці? Чигринський (поки що травмований), Степаненко, Ракицький, Кучер, Шевчук дуже дорожать майкою «Шахтаря», тим, що виступають за донецький клуб.
Сьогодні за «Динамо» в мене просто болить душа. Адже раніше це був один із провідних клубів Європи, а зараз кияни повинні серйозно налаштовуватися навіть на команду, яка в чемпіонаті України перебуває в зоні вильоту. Ви ж бачили, що багато перемог над аутсайдерами вони вимучували. І прямо скажу: «Динамо» — не швидкісна команда. «Шахтар», коли перехоплював м’яч, то там потім така лавина йшла, гравці бігли!..
Коли Мілевського випустили на поле, а ми сиділи там ветеранської компанією, тож про гру Артема говорили: «Ех, і швидкість він включив. Звичайно, для ветерана вона непогана» (сміється.— Прим.ред.).
У «Шахтарі» селекційна робота поставлена здорово. Час помилок у ній уже минув. Ось дивіться, Мірча Луческу провів заміни, й гра засяяла новими фарбами, а у «Динамо» заміни були зроблені від безвиході. Свіжий струмінь вони не привнесли.
У «Шахтаря» є свій стиль гри. У «Динамо» — «різностилля», кожен по-своєму мислить, по-своєму грає. Ось, наприклад, лівий захисник Тайво, коли грав у Франції, то «з’їдав» футболістів, діяв жорстко. А зараз у зону свою прибіжить і чекає, коли туди підтягнуться опоненти. Наприклад, Мхитарян такі швидкості включав, що нігерієць не знав, що робити!
Можна говорити все, що завгодно, але в психологічному плані динамівці вже не вірять у себе. Раніше їх боялися в усій Європі, а зараз уже й ужгородська «Говерла» столичного клубу не боїться…
Розгромний рахунок у матчі — закономірний, клас «Шахтаря» — значно вищий, а командні швидкості взагалі неспівставні. У мій час так розгромити динамівців було майже неможливо. Найбільша перемога в «Шахтаря» мого часу була 2:0, коли ми їх обіграли 1978 року. Після того потужного «Динамо» нам уже не були страшні ні «Барселона», ні «Ювентус», ні «Айнтрахт». Щоб зрозуміти, що відбувається нині в «Динамо», треба бути, звичайно, ближче до команди, але зрозуміло одне — гри в киян на сьогодні немає.
«Український футбол».