Андрей БОГДАНОВ: "28 июня еду на сбор с "Динамо"

Добре пам’ятаємо, як у листопаді минулого року Олексій Михайличенко на своїй першій прес-конференції у статусі спортивного директора «Динамо» неодноразово підкреслив тезу про курс на українізацію ФК.  Із висновками поспішати не будемо, але схоже на те, що Андрій Богданов став такою собі першою українською ластівкою часів роботи Михайличенка в якості спортивного директора «Динамо».

— Андрію, знаю, що ви нині відпочиваєте…
— Так, наразі я перебуваю в Одесі, на морі. Провів дуже нелегкий сезон, який завершив матчами за молодіжну збірну, а тому тепер маю змогу трохи перевести подих, а вже 28 червня поїду з «Динамо» на австрійський збір. Додому з моря повернуся раніше, потроху набиратиму форму.

— Зрозуміло. Якщо не заперечуєте, поговорімо про минуле. Ви зовсім юним прийшли у динамівську школу. Здогадуюся, що ініціаторами цього були ваші батьки?
— Частково так і було. Змалечку цікавився футболом, а тут батько дізнався, що саме проводиться набір у школу. Якось воно все так і пішло.

— У півзахисті одразу розпочали бігати?
— Перші тренери — Леонідов та Островський — бачили мене у захисті, але наступному тренеру, Сергію Павловичу Величку, вони пояснили, що з часом Богданов краще розкриється у середній лінії.

— Навчанню, як і більшість футболістів, уваги приділяли, мабуть, небагато?
— До 14 років вчився у звичайній школі, а потім уже займався в динамівській академії, ми там усі разом і тренувалися, і навчалися. Зрештою, завжди намагався знаходити час і для школи, аби не деградувати, а за можливості — вчитися. У житті знання точно знадобляться.

— Нерідко бачу поблизу київського інституту фізкультури футболістів молодіжної збірної. Ви також там гризете граніт науки?
— Так, уже отримав диплом бакалавра, а невдовзі піду до магістратури.

— Перейдемо до більш футбольної теми. Свого часу ви пішли з «Динамо» до «Арсеналу». Принагідно розповім невеличку історію: мій приятель мав можливість потрапити до дублю «Динамо», але вирішив спробувати свої сили в «Оболоні»: мовляв, там молодим довіряють. У вас були ідентичні мотиви?
— Я грав у другій лізі за «Динамо-3», а мій дитячий контракт підходив до свого завершення — повноліття на носі було. Тоді у дублі та «Динамо-2» перебувало чимало обдарованих виконавців. Я вирішив змінити обстановку, про що жодного разу не пожалкував. Додам: образ на рідний клуб у мене ніколи не було.

— Першим, якщо мені не зраджує пам'ять, до основи вас підпускав Олександр Заваров…
— Так, але при ньому я лише дебютував, вийшов хвилин на 15, а невдовзі вирушив у оренду в «Олександрію». Активно заграв за «Арсенал» уже під орудою В’ячеслава Грозного.

— Щодо нинішньої пропозиції «Динамо» довго не роздумували?
— Не щодня надходять запрошення від такого клубу. Тим більше, він мені рідний. Насправді це серйозний виклик, маю бажання довести деяким людям та собі, що можу заграти у «Динамо».

— В «Арсеналі» вас намагалися залишити? Можливо, пропонували покращенні умови?
— Так, було дещо й таке, але я свого рішення не змінив.

— Буквально щойно (розмова відбулася у вівторок — Г.К.) прочитав, що «Арсенал» вимагає у «Динамо» близько двох мільйонів доларів компенсації за перехід. У чому там справа?
— Згідно з регламентом, «Динамо» мусить виплатити компенсацію попередньому клубу, бо мені немає 23 років. Клуби домовляться, я у цьому впевнений.

— Можливо, я чогось не збагнув, але як же тоді ви уклали контракт?
— Так, спливли певні нюанси, але все буде нормально. Цю інформацію я вже обговорював із керівництвом «Динамо», проблем не виникне.

Гліб КОРНІЄНКО, «Український футбол».