Вадим Евтушенко: "Я старый волк, меня ничем не запугать"
Один із аутсайдерів першої ліги кіровоградська «Зірка» повернулася зі свого дебютного цьогоріч тренувального збору. Новий головний тренер команди — заслужений майстер спорту Вадим Євтушенко погодився прокоментувати його підсумки для «УФ».
— Вадиме Анатолійовичу, до повернення в Україну ви вже мали досвід тренерської роботи у Швеції: спочатку допомагали наставнику команди «Хаммарбю» з елітного дивізіону, потім кілька років очолювали тамтешні нижчолігові колективи…
— Хочете, аби я порівняв вітчизняні реалії зі скандинавськими? Поки не буду, бо надто мало часу пройшло для ґрунтовних висновків. Я ж, по суті, працюю наставником «Зірки» якихось два тижні, наразі ще ознайомлююсь зі своєю командою, тому…
— А які враження від кіровоградських підопічних?
— Винятково приємні: всі хлопці стараються, бо розуміють, що, по-перше, новий наставник — то нові перспективи, а по-друге, зміна керівництва ФК «Зірка» передбачає серйозні зміни у функціонуванні клубу.
— Можливо, не зовсім скромне запитання: чи влаштовує вас ігровий рівень футболістів?
— Розумієте, я не можу робити таких висновків. Чому? А тому, що істинний рівень будь-якого гравця показує тільки офіційний турнір — ані тренувальні збори, ані контрольні поєдинки не можуть дати такої інформації. Ну, тобто вони дають певні відомості, але часто фіктивні: припустімо, футболіст виблискує на тренуваннях, а виходячи на поле в календарному матчі, — губиться.
— До теми: кілька слів про селекцію.
— Поки що вона у нас на рівні теорії.
— Дивно таке чути, бо наразі «Зірку» вже поповнив один гравець і семеро — залишили.
— Тепер зрозумів, до чого ви… Річ у тім, що всі ці переходи не мають до мене ніякого стосунку: вони відбулися до мого приходу в Кіровоград. Я ж, повторюся, надав шанс усім гравцям і пізніше робитиму висновки, з ким розпрощатися й кого треба придбати.
— Питання придбань, їхньої якості й кількості залежить од клубного керівництва, а в «Зірці» воно радикально змінилося торішнього листопада. Причому в чинного керманича кіровоградського ФК репутація людини, скажімо так, не дуже близької до футболу. Це — добре чи погано?
— Так, справді, до недавнього часу Максим Березкін не був пов'язаний із «грою мільйонів», але що в цьому поганого? І Роман Абрамович до «Челсі» спортом не надто цікавився… Якщо людина — маю на увазі нашого президента — має серйозні наміри покращити ситуацію в міському футболі, вивести його на зовсім інший рівень, то чи не варто підтримати її, а не копирсатися у минулому?
— Проїхали… Цікаво дізнатися, наскільки об’ємним і об’єктивним було ваше уявлення про першу лігу: про її рівень, про панівні у ній тенденції…
— Знаєте, майже одразу, як я очолив «Зірку», мені почали телефонувати знайомі, намагаючись — як би це сказати… залякати мене — з найкращих міркувань! Мовляв, куди ти лізеш, чи свідомо ти зробив такий крок? Ось тепер і ви від чогось застерігаєте. І мене, чесно кажучи, вражає подібна реакція: панове, я — старий, битий життям вовк, у футболі немає нічого такого, що мене могло б залякати. Нічого! І наша перша ліга — в тому числі. А щодо ваших натяків про «панівні тенденції»… Так, я чув багато чого, проте давайте дочекаємося весни й тоді подивимося, наскільки все «страшно»…
— Свого часу ви довго мешкали в Кіровограді, проте, підозрюю, останніми роками не часто бували там. І ось — повернення до майже рідних пенатів…
— Повернення, безумовно, приємне. Хоча насправді я ще й не встиг по-справжньому відновити знайомство з Кіровоградом — я там пробув два дні, після чого ми поїхали на збори. Втім, уже встиг помітити, що місто змінилося — окремих вулиць я не впізнаю. Тому вже запланував собі на весну міські прогулянки — і не лише з ностальгічних міркувань.
Володимир БАНЯС