Александр Романчук: "Буду изо всех сил пытаться доказать тренерам свою профпригодность"

Сезон для Олександра Романчука видався неоднозначним. Ще роки півтора тому цей фланговий захисник, здавалося, застовпив собі місце на лівому краю оборони збірної України. Однак низка травм і висока конкуренція призвели до того, що Олександр дещо відійшов у тінь. Нині Романчука за статистичною градацією можна вважати лише третім у «Металісті» на позиції лівого захисника після Фініньо (13 матчів у чемпіонаті) та Сергія Пшеничних (12 матчів). Утім, Олександр не впадає у відчай — навесні харків’янам доведеться грати на два фронти, а це означає, що кожен отримає свій шанс проявити себе.

— Олександре, 2011-й вже майже закінчився. Яким чином можете підбити підсумки року, що минає?

— Чесно кажучи, наразі я та моя родина перебувають у передноворічному настрої, тому про погане якось немає бажання говорити (сміється). Щодо хорошого, то тут передовсім виокремлю виступ «Металіста» в єврокубках. Ми — єдина українська команда, котра пробилася у євровесну. У Лізі Європи ми не зазнали жодної поразки й вийшли до наступного раунду з першого місця. Шкодуємо, що в чемпіонаті втратили чимало очок, але нічого катастрофічного не сталося. Якщо будемо стабільно набирати залікові пункти, то зона Ліги чемпіонів нікуди від нас не втече.

— Особисто ви у поточному сезоні грали небагато — всього сім матчів. Справа лише в травмах?

— Не сказав би, що тільки у цьому. Складно судити… Радше річ у мені. Упродовж сезону не завжди витримував конкуренцію, яка на моїй позиції є справді шаленою.

— Мирон Маркевич нещодавно заявив, що у його розпорядженні є чимало українців, котрі не відповідають рівню клубу. Чи прийняли ви ці слова тренера на свій рахунок?

— Без поняття, кого саме мав на увазі Мирон Богданович. Можу лише сказати, що індивідуально він зі мною не розмовляв. Наступного року намагатимусь з усіх сил довести тренерському штабу свою профпридатність.

— Погоджуєтеся з тим, що збори — це відмінний шанс для резервних футболістів проявити себе?

— Так, можна сказати, що з нового року всі перебуватимуть у рівних умовах. Це справді непоганий шанс, і я працюватиму на повну. Той, хто під завісу зборів перебуватиме у найкращій формі, — той і гратиме у перших матчах року проти «Зальцбурга».

— До слова, щодо Ліги Європи. У чемпіонаті залишилося грати не так уже і багато (10 матчів). Враховуючи цей нюанс, чи зможе «Металіст» успішно розподілити сили на обидва фронти?

— Мирон Богданович нерідко наголошував, що пріоритетом для нас є все-таки чемпіонат, де ми врешті-решт маємо стрибнути вище третього місця. Утім, нині у нас підібрався дуже глибокий склад, тренерський штаб без шкоди для результату може проводити ротацію, тому, я впевнений, що зможемо гідно виступити й у Лізі Європи.

— Наостанок відійдемо від справ буденних і поспілкуємося про приємне. Відпустка у самому розпалі, де ви наразі відпочиваєте?

— Нині я вже вдома в Києві, з родиною.

— А як же теплі краї, куди вирушає більшість футболістів?

— Так я вже там був. Щоправда, довго насолоджуватися єгипетським сонцем не було змоги — у нас із дружиною маленька дитина. Тож наразі відпочиваю у домашніх умовах. Тут і зустріну Новий рік.

— Відпустка закінчується 12 січня. Вам достатньо цього часу, аби повністю відновитися?

— Звичайно, майже три тижні — це більш ніж достатньо. До нового року я повністю абстрагувався від футболу, а потім потихеньку буду підтримувати форму.

— Яким чином, якщо не секрет?

— Не секрет — банальним чином. Скажімо, пробіжки зранку. Також традиційно з друзями збираємося у залі, граємо у міні-футбол.

— Тренерський штаб підготував для вас якісь індивідуальні, спеціальні програми для підтримки форми у відпустці?

— Та ні, ми всі професіонали, знаємо, що можна собі дозволити, а чого робити не треба. Тим більше, у наших інтересах підійти до початку зборів у адекватній фізичній готовності.

Гліб КОРНІЄНКО