Андрій Гусін був одним із символів київського «Динамо» й вважався лідером збірної України часів Олега Блохіна, коли та досягла свого піку на полях Німеччини у пам’ятному мундіалі-2006. Та кар’єра Гусіна-гравця вже завершилася, Андрій Леонідович цього року очолив «Динамо-2». Для Гусіна — це перший самостійний досвід на тренерській ниві, досі були тільки посади асистента в російських командах «Сатурн» і «Анжи». Цими днями він розповів для читачів «УФ» про те, яким нині бачить своє майбутнє на тренерському містку, та підбив проміжні підсумки старту «Динамо-2» у весняній частині першої ліги.
— Не можу сказати, що щось мене здивувало. Очікував на майже те, що, врешті, й побачив. Команди серйозно налаштовані, багато боротьби, у якій ніхто не хоче поступатися. Одне слово, перевага силового футболу. Принаймні, такі висновки я зробив після перших трьох поєдинків, — розпочав Андрій Леонідович.
— Як на вашу думку, чи є в «Динамо-2» гравці, які могли б уже зараз залучатися до головної обойми столичного клубу?
— Якби футболісти проявили себе під моєю орудою, то їх би перевели до основи, це точно. Взимку того ж Сергія Рибалку Юрій Сьомін запросив тренуватися з головним колективом. До кінця чемпіонату ще є час, за який інші гравці теж можуть себе показати з найкращого боку і вирушити на наступні збори вже з «Динамо».
— А як ставитеся до факту, що навіть у наших молодіжних командах присутні іноземці?
— Якщо цей легіонер — талановитий, якщо він володіє кращими за наших футболістів якостями, тоді це нормально. Та якщо принаймні однакового рівня з українцями, то таких іноземців, як на мене, запрошувати не варто.
— Тоді чи є у «Динамо» селекціонери, які цілеспрямовано шукають молодих футболістів саме на території України?
— Звісно. Недарма ж у київській академії, а згодом і на молодіжному рівні, виступають юнаки чи не з усіх регіонів країни.
— Андрію Леонідовичу, наставництво у «Динамо-2» — ваша перша самостійна тренерська робота. Скажіть, які принципи сучасного футболу ви сповідуєте?
— Намагаюся бути різнобічним. Тому, наприклад, і чіткої схеми на матчі поки що немає. Іноді граємо в одного форварда, подеколи й з двома нападниками (залежно від кадрового потенціалу). Та для «Динамо-2» не проблема перебудуватися під час гри: якщо раніше вибраний план не спрацьовує, змінюємо тактику й розташування на полі.
— Ваш колега по тренерському цеху Сергій Ребров недавно зіграв у спарингу за «Динамо» на зимових зборах. Гусін на тренуваннях також не цурається «поганяти» м’яча?
— Ні, вкрай рідко у такий спосіб згадую минуле.
— Не можу оминути фінансову складову футболу. Чи вважаєте ви, що чималі гонорари, які отримують ще зовсім молоді гравці другої команди «Динамо», можуть негативно позначатися на їхній мотивації?
— Особисто я контрактів з футболістами не підписую — це президент робить, він оцінює гравців. Не бачу нічого поганого в тому, що футболісти отримують премії за перемоги в матчах — це якраз і дає їм мотивацію на цьому етапі.
— А взагалі для «Динамо-2» результати — на першому місці?
— Пріоритетом для нас служить підготовка футболістів для головної команди. Та, водночас, без поглядів у турнірну таблицю не обійтися. Якщо не буде хорошого результату, то як футболісти зможуть прогресувати? Тим паче, для «Динамо» важливо виховати психологію переможців у юних талантах.
— Уявімо, що «Динамо-2» потрапило до елітної прем’єр-ліги. Як вважаєте, каші не зіпсували би ваші підопічні?
— (усміхається) Прем’єр-ліга — це значно вищий рівень. Мій теперішній колектив не має у своєму розпорядженні достатньої кількості зрілих, досвідчених гравців. Звісно, є футболісти, які, в принципі, могли би пограти і в еліті, однак, не відкрию Америки: конкурувати нам було би там вкрай непросто.
— Надовго прийшли у «Динамо-2»?
— Мета у мене одна — хочу вдосконалюватися в якості тренера. А найголовнішим мірилом моєї роботи стане прогрес підопічних. Якщо він буде, то й у столиці затримаюсь.
— Склалося враження, що вам простіше працювати головним тренером такої команди, як «Динамо-2», аніж асистентом колективу російської прем’єр-ліги…
— Працюю там, де найбільше потрібен. Мені подобаються мої обов’язки, і ще в Росії я чимало міркував щодо самостійної тренерської роботи. Зрештою треба з чогось починати, аби згодом, можливо, й отримати серйозне запрошення від великого клубу. І спасибі за набутий мною досвід Гаджи Гаджиєву та його «Анжи». Те, що зараз я застосовую, — переважно з його конспектів.
— Цієї зими сталося омолодження тренерського штабу молодіжних команд. Ви, Олександр Хацкевич, Валентин Белькевич... Чому таке раптом відбулося?
— Некоректно відповідати на це запитання саме мені, бо не я ухвалюю подібні рішення. Це вам, журналістам, варто аналізувати, чому було вирішено змінити склад тренерського штабу.
— Мабуть, як і кожний тренер, маєте мрію попрацювати із провідними колективами Старого світу. Та чомусь вітчизняних фахівців не запрошують на Захід…
— Це справді проблема, і мені складно судити, в чому тут річ. Мабуть, у наших тренерів немає певних «виходів» на людей із клубів топ-чемпіонатів.
— Наостанок досить особисте. Не секрет, що Гусін-молодший також займається футболом. Які успіхи вашого сина у «грі мільйонів»?
— Працюємо у поті чола! Він зараз у «Динамо», в ролі опорного півзахисника, як і я свого часу. Мріє про славу батька (всміхається).
Гліб КОРНІЄНКО
