Валерий ЛОБАНОВСКИЙ: "Революций в футболе больше не будет…"

Сегодня Валерию Васильевичу Лобановскому исполнилось бы 72 года… Сейчас стало едва ли не данью моде упрекать в чем-либо тренеров – «птенцов Лобановского». Но другой вопрос – в какой мере их можно считать преемниками Лобановского. На меня одно из самых сильных впечатлений произвел ответ Валерия Васильевича после неудачи (да, тогда ничья 2:2 с английской командой в Лиге Чемпионов была неудачным результатом) с «Ньюкаслом» на вопрос журналиста о ее причинах (вопрос содержал подсказку – не футболисты ли виноваты, не выполнившие полностью тренерскую установку). Тогда мэтр ответил, что «футболисты моей команды всегда выполняют мои требования – к ним претензий нет». Слишком велик контраст по сравнению с современными тренерами, которые обвиняют в неудачах отдельных игроков (и даже открыто заявляют, что класс исполнителей невысок) или сводят причины неудач исключительно к той же плохой реализации голевых моментов.

Вниманию посетителей сайта предлагается развернутое интервью Лобановского, датированное апрелем 1999-го года. Материал дан без сокращений, без скидок на то, что некоторые вопросы были оперативными и сейчас неактуальны... Но материал представляется интересным – тренерское наследие мэтра нельзя сводить к тактическим моментам и схемам, а к общим принципам (которые, как известно, со временем совершенствуют) построения команды-звезды.

Про цю зустріч було відомо заздалегідь. Після програшу нашої команди в повторному півфінальному матчі Ліги чемпіонів Валерій Васильович пообіцяв журналістам, що проведе прес-конференцію через тиждень-другий. Тема розмови мала бути такою: «Виступ «Динамо» в Лізі чемпіонів 98/99». Але ж не завжди доводиться поспілкуватися з головним тренером країни й за посадою, й за фахом. Тож велика кількість журналістів, яка зібралася у прес-конференц залі бази в Кончі-Заспі, спробувала скористатися такою можливістю на всі сто...

МИ НЕ БІДКАЄМОСЯ, ЩО ФУТБОЛІСТИ ВТОМИЛИСЯ
Я зрозумів, що наша зустріч повністю присвячена виступу команди в Лізі чемпіонів, але, як на мене, це не зовсім правильно. Адже ми ж не готувалися спеціально до матчів Ліги. Існує ще чемпіонат України, який не менш важливий для команди, ніж матчі Суперліги. Ми боролися та боремося за Кубок країни, де зустрічі відзначаються особливою напругою. Тож давайте всі разом якось пропагувати внутрішні змагання. Не казати про те, що нема конкурентоспроможних команд, що «Динамо» та «Шахтар» – лише дві команди, які претендують на золоті нагороди, а тому турнір нецікавий. У всіх провідних футбольних європейських країнах чемпіонат – на першому місці. Якщо, наприклад, запропонувати «Мілану» перемоги або у внутрішній першості, або в Лізі чемпіонів – він, звичайно, обере скудетто. Проте, напевно, вас зацікавлять висновки нашої роботи й у Лізі чемпіонів, й підготовка збірної команди, й чемпіонат та Кубок України. Я недарма сказав про всі ці змагання не виділяючи жодного з них. Адже ми готуємося до всіх виступів однаково. А Ліга чемпіонів була одним із етапів виступів «Динамо» Київ. Хотів би підкреслити, що я колись сказав, що не пам’ятаю у своїй практиці моменту, коли на гравців навесні випадали такий вантаж роботи й така кількість найвідповідальніших матчів. Не пригадую, щоб команда колись виступала в березні одночасно в чвертьфіналі Ліги чемпіонів та проводила дві гри в рамках відбірного циклу чемпіоната Європи. Причому, які матчі! Всі ви знаєте, що у березні ми ще не в змозі набути оптимальних ігрових кондицій. Це просто неможливо. В нас не вистачає ігрової практики на високому рівні. Але ці навантаження в якійсь мірі футболістам вдалося витримати. Якщо ж зупинитися на цих навантаженнях, то мені не зовсім зрозуміла позиція деяких тренерів та керівників клубів, які говорять про те, що після збірної гравці повертаються в «розібраному» стані. Ми грали 31 березня з Ісландією. Так, залишилося деяке невдоволення результатом тієї зустрічі. Але зараз не про це. В усіх команд тільки чемпіонат. А в нас? І чемпіонат, і матчі з «Баварією»! Але ж ми не бідкаємося й не волаємо, що футболісти втомилися. Готуємося та виступаємо. А деякі керманичі, зазначають, що після повернення із збірної гравцям потрібно відпочити декілька днів. Трішечки незрозумілою видається постановка питання. Адже гравці мають бути підготовленими до таких умов роботи. Але про які дії на полі можна казати, якщо група гравців з якогось клубу потребує негайного відпочинку. Це свідчить про не дуже не високий рівень готовності футболістів.

БЕЗДОГАННИХ МЕТОДИК ПІДГОТОВКИ НЕ ІСНУЄ
Ну а якщо казати про висновки, але ще раз повторю це не зовсім правильно, виступу команди в Лізі чемпіонів. Як про них казати? Припустимо, що команда поступилася б «Спарті» з Праги. Ми, звичайно, не проводили б ніяких підсумкових розмов. Або – не вийшли б з групи. Стартували ми, чесно кажучи, вкрай погано. Про які підсумки можна було б казати. Інший варіант – вийшли ми з групи. Потрапили до чвертьфіналу. Так, у такому випадку команда зробила велику справу. Ввійшла до вісімки найсильніших клубів континенту. Тепер останнє. Команда вийшла у півфінал. Так, потрапила туди перемігши дуже серйозного суперника – Королівський клуб... У півфіналі був опонент не менш відомий – «Баварія» Мюнхен. Але тут підводити якусь остаточну рису потрібно в дещо іншому аспекті. Враховуючи ту обставину, що ми з вами давно не зустрічалися, хотів би викласти наш підхід, нашу методологію. Ми не можемо розбирати зі своїми гравцями матчі на тему – ти виступив сьогодні погано. Що це таке? Коли я ще був футболістом, на розборах матчів тренер казав: «Ти зіграв сьогодні погано», а той відповідав: «Ні, добре». В такому випадку на якій мові тренер розмовлятиме з футболістом про його недоліки? Тому я гадаю, що мають бути визначені кількісно-якісні показники дій кожного футболіста й команди в цілому. Причому деякі мають сумніви в потрібності такого «обрахування». Були й такі футболісти. Так, бездоганних методик немає. Але за цією методою розшифровуються всі матчі. От, наприклад, Лужний, умовно кажучи, опинився на сьомому місці. А до цього був три матчі поспіль на першому. Значить, так він зіграв. Ця методика дозволяє об’єктивно оцінити те, що він робив на полі. Ви знаєте про те, що поразка в Мюнхені не стала для нас трагедією. Повертаючись у 1998 рік зазначу, що після програшу «Ювентусу» хто пам’ятає, я казав, що «Динамо» поступається «Юве» передусім в ігровій активності та ефективності дій. Ми ще не вийшли на цей рівень модельних показників. На жаль, але не вийшли. Це називається об’єктивний аналіз. Отже, ми намагаємося аналізувати за допомогою тези – потрапили до Барселони чи ні. Адже надалі будуть інші матчі. Й чемпіонат, і кубок. Потрібен новий рівень підготовки. Матчі за збірну й таке інше. Але ми маємо знати – поступилися супернику чи ні! Це називається якісний аналіз. Й взагалі, треба ж рухатися вперед. Ось я прочитав звіти в українській пресі після матчу з Ісландією. Звичайно, не можна казати, що команда виступила вдало. Звичайно, результат незадовільний. Це зрозуміло для всіх. Ось пишуть, що Ісландія – чудово організована команда і т.і. На це питання краще за всіх відповідатимуть цифри. Рухатися нам у напрямку організації гри Ісландії? Вона ж виступила проти нас, як писали, дуже класно в обороні. Ну ось команда виконала 522 дії. У нас в останньому матчі – 985. Бачите, яка різниця? Я маю на увазі чемпіонат України. В ісландців 32% браку. Ми граємо в межах 20-22, ну, з дуже сильним суперником буває 24. Ефективність команди Ісландії (0,29) це рівень «Баррі Тауна». Тож які висновки ми маємо зробити? Ісландія грає в свій футбол, на очки, посяде, можливо, третє місце в групі. І що? Я завжди казав, що результат, звичайно, дуже важливий, але – не найважливіший. Можна невдало виступити, можна грати, як «Таврія». Зіграли 0:0. Чудова тактика. Віддали всі сили. Те, що було так – вірю. Бо потім на прес-конференціях тренери команди постійно казали, що футболісти не відновилися після київського двобою. Як можна говорити про готовність команди, якщо вона не може п’ять ігор відновитися після зустрічі з «Динамо». Треба, напевно, не на один матч збиратися, а виступати на такому рівні й надалі. Але для цього потрібен певний рівень підготовки. Повертаючись до матчу з Ісландією. Ну, програли б, що тепер? Міняти тактику? Напевно, ні. Треба проаналізувати помилки. Нема команд, які не програвали б. Тому потрібно працювати над помилками й триматися обраного курсу. Сучасний футбол – це футбол, який не може складатися з однієї тактики. Команди, які грають лише на ній, не мають майбутнього. Існують різноманітні моделі ведення гри. Тому в команди, яка претендує на великі перемоги, має бути низка тактичних прийомів. І все ж одного слова тренера, що сьогодні ми застосовуємо таку тактику замало. Потрібно, щоб футболісти були готові до неї. Зараз ми намагаємося вийти на якийсь новий рівень.

АНАЛІЗУВАТИ МАТЧІ ТРЕБА НЕ ТІЛЬКИ З ЕМОЦІЙНОЇ ТОЧКИ ЗОРУ
Часто кажуть, що в «Динамо» є дві тактики – виїзна та домашня моделі. Так, існують такі настанови. Вони використовуються час від часу. Але ж зараз у команди є набір різноманітних тактичних схем. Ми намагаємося урізноманітнити гру. Звичайно, ще не все виходить так, як хотілось би. Однак ми намагаємося в кожному матчі використати всі тактики. А це вже ознаки майстерності футболістів. Звичайно, аби такі моделі застосувати на практиці, потрібна неабияка фізична підготовленість команди. Той же «Ювентус» грає у Києві, застосовуючи одну тактику: перекривали вільні зони та іноді пресингували на нашій половині поля. В мене питають, за рахунок чого, м’яко кажучи, підвищився рівень команди «Динамо». Не тому, що виграли в «Реала», не тому, що поступилися «Баварії». Головна причина значно глибша. Коли ми граємо не тільки в Лізі чемпіонів, проводиться аналіз дій нашої команди та суперника. Після матчу з «Баварією» отримали такі цифри: в «Динамо» ефективність – 0,38. Для того, аби всім було зрозумілим: ми маємо працювати в коридорі 0,4-0,5. Якщо вище, то це взагалі чи не ідеальний варіант. У нас 0,38, а завжди працювали 0,4-0,5. Тепер можна оцінити, як ми зіграли. Але потрібно враховувати, з ким боролися і які досягнення в цьому матчі в суперника. Для порівняння: «Баварія» в Мюнхені мала ефективність 0,33. Були приблизно рівні команди, які успішно руйнували атаки суперника. І тому ефективність у нас виявилася нижчою за цей коридор, але вищою, ніж у мюнхенців. Ще ми оцінюємо дії команди за ігровою активністю та відсотком браку. «Динамо» – 829 дій, 24% браку. Ми звично не граємо з такою кількістю браку. Норма – 20-22. «Баварія» – 670 дій за матч. Брак – 30%. Вийшли ми на рівень конкурентоспроможних команд? Так. Досягли необхідного результату? Ні. Але це вже інше. Ми маємо ефективно працювати у цьому напрямку. Якщо за всіма показниками перевищуємо свого суперника, значить, зроблено маленький крок уперед, який не обов’язково дозволить виграти Лігу чемпіонів. У зустрічі з «Ювентусом», на жаль, ми не можемо привести такі дані. В тому матчі ми програли за всіма показниками. Так, голи були забиті з кутових. Так, помилялися в обороні. З «Реалом» та «Баварією» ми перевершували суперника в кожному матчі, але результату, зокрема з мюнхенцями, не досягли. Аналізувати матчі треба не тільки з емоційної точки зору. На результат вплинули помилки, а не якість гри. Бувають такі речі. Завжди наводжу приклад, коли в 1975 році команда зірок (не команда-зірка, а саме зірок) зустрічалася в Києві з ташкентським «Пахтакором». Три удари по воротах завдали наші суперники, ми – 44. Штанги, перекладини, воротар – а голів нема. Результат – 0:1 «Динамо» поступилося. Але ж це не значить, що «Пахтакор» мав вищій рівень майстерності.

КАЖУТЬ, ЩО НЕМА ФУТБОЛІСТІВ, ЯКІ ВІДПОВІДАЮТЬ РІВНЮ НАШИХ ТРЕНЕРІВ
Тепер кілька слів про збірну України. Дехто каже, що «Динамо» – це практично вся національна команда. Це не зовсім так. У збірній України не можуть грати Белькевич, Хацкевич, Каладзе або Герасименко. Для чого створено інститут збірних команд, який я очолюю? Для того, аби всіх кандидатів привести до одного рівня. Не середнього, а найвищого. Зараз Йожеф Сабо та його помічники їздять Україною, переглядають кандидатів. І вони дуже стурбовані тим, що не знають, кого ж викликати до збірної на два найближчих матчі. Кажуть, що нема футболістів, які відповідають рівню наших тренерів. Чому? Це вже питання з іншої «опери». Зараз вирішено обмінюватися паперами. Надсилає тренер збірної листа до клубу з іменами кандидатів й прохає головного тренера команди оцінити можливості гравців. Якщо не грає, як треба, то чому? Який його фізичний та психологічний стан? Тепер співробітництво стане більш ефективнішим та принесе відчутні результати. А не просто зібралися на тренерську раду й вирішуємо: того брати, а того – не треба. Тепер напрошується досить логічне запитання. Чому футболісти «Динамо» в змозі були виступати в березні на всіх фронтах, а гравці інших клубів – ні? Відповідь ми, звичайно, не отримаємо, але проблему порушувати потрібно. Коли я прийшов до «Динамо», перше запитання, яке поставив футболістам: чи розуміють вони вимоги сучасного футболу? Якщо гравець цього не розуміє, з нього нічого не буде. Повертаючись назад, напевно, в інших командах України використовують лише талант футболіста, не більше. Тому, якщо в клубах ведеться така підготовка, звичайно, дуже важко розраховувати на по-справжньому сучасних футболістів. Повернемося до «Таврії». Ну, зіграли вони 0:0, ну, пощастило їм у деяких епізодах. Не знаю тільки, чи був банкет із цього приводу?
Йожеф Сабо каже, що з таким рівнем підготовки, який мають більшість команд чемпіонату України, важко брати кандидатів у збірну. Або треба всіх опускати до такого рівня, або ж намагатися підтягнути нединамівців. Великих революцій у футболі вже не відбудеться. Будуть маленькі прогресивні кроки, які треба обов’язково робити. Якщо пригадати 1986 рік. Так, тоді збірна СРСР складалася з 8 киян. Але ж було ще троє інших футболістів. Й вони не доповнювали гру київського ансамблю. Вони вносили щось своє, оригінальне. Вони були не масовкою, а справжніми солістами у великому оркестрі виконавців. А зараз ми такої змоги не маємо. Є 7 футболістів «Динамо», які реально претендують на місце в складі збірної України. А де взяти ще чотирьох? Ось у чому головна проблема. Рівень підготовки футболістів в інших клубах. Саме над цим і мусимо працювати.

РОНАЛДО НАМ НЕ ПОТРІБЕН
– Чи ставитимете перед керівництвом клубу запитання щодо купівлі гравців світового рівня, або ж спиратиметеся на тих, які зараз перебувають у команді?
– «Дуже непогане запитання. Воно стосується стратегії клубу. Справа в тому, що для того, аби вирішувати конкретні завдання, потрібно чітко знати, що для цього потрібно. Один із найважливіших моментів цього компоненту – пошук талановитих футболістів, які в змозі реально обґрунтувати те, чого ми прагнемо. Кого запрошувати? Роналдо? Такі гравці нам не потрібні. Ще якихось відомих футболістів? Але ж у нас нема можливості, та й вони самі не захочуть сюди їхати. Вони не бажають відповідати вимогам сучасного футболу. Бо для цього потрібно багато працювати. А навіщо Роналдо бігати всім полем? Він там десь постоїть, когось один раз обіграє, гол заб’є і все гаразд. Два з половиною роки тому я сказав, що наші футболісти вищі за Роналдо. Тому говорити про зірок не варто. Треба дуже обережно запрошувати гравців. Ось вам свіжий приклад. За Шевченком, якого бажає запросити один із провідних клубів Європи, цілий рік, навіть більше, спостерігають представники команди-покупця. Вони дивляться, який він на полі, як спілкується з арбітрами, чим цікавиться поза грою, яка в нього освіта, чи можна його вивести з рівноваги. Ось куди рухається футбол. Мало мати талановитого гравця, треба знати його рівень. Чи зможе він виступати в сильнішому чемпіонаті? Зараз на базі перебуває гравець угорського клубу «Дебрецен», який виступає на позиції правого захисника (Очевидно, речь идет про Ласло Боднара. Прим.Claude). З цього моменту ми не станемо запрошувати футболіста, який не пройде медогляду, комп’ютерного та медичного тестування. Сьогодні він пройде все й поїде. 19 травня в них фінал. Наші люди поїдуть туди подивитися ще раз на нього й тільки тоді приймемо рішення. Зараз з медоглядом у нього начебто все гаразд, але залишилося тестування. Тому стратегічний напрямок у плані селекційної роботи – все ж орієнтуватися на гравців з колишнього СРСР, охоплювати не тільки Україну, адже в Росії виступає близько тисячі українських футболістів. Це найперспективніший хід у даній ситуації. Є ще один серйозний момент – це західні гонорари й наше ставлення до них. Уся команда знає, що Роналдо отримує в тридцять разів більше, ніж інші. Й всі ставляться до цього нормально. Але ж якщо в нас опиниться латвієць, який отримуватиме більше за всіх, у гравців виникне логічне запитання: «А чому мені не платять стільки ж?». Звідси чвари у команді, колектив просто дестабілізується. Тому не робитимемо ставку на зірок, а намагатимемося виховувати гравців високого класу. Недарма ж казав, що ми робимо команду-зірку. Але найцікавіше: тоді не міг говорити, що зараз ця команда-зірка народжує футболістів-зірок! Напевно, це перспективніший шлях, аніж навпаки. Західні зірки вже всього досягли, вони мають гроші та славу. А наші бачать перед собою перспективу, намагаються піднести майстерність, прагнуть самовдосконалення.

...ВІН СТОИТЬ І ЧЕКАЄ, КОЛИ М’ЯЧ ВЛУЧИТЬ ЙОМУ В ГОЛОВУ
– Чи вважаєте ви, що фіналісти Ліги чемпіонів «Баварія» та «Манчестер Юнайтед» зараз грають у найсучасніший футбол?
– Із таким висловом посперечався би. У подібних випадках завжди апелюю лише цифрами. Один із найголовніших факторів сучасного футболу – інтенсивність. Зараз перемагає лише та команда, яка здатна провести весь матч на високих швидкостях. Знову повернемося до матчу з «Баварією» в Мюнхені. Інтенсивність ведення боротьби: «Динамо» – 9,21. Коли 10 і вище – це вже чи не ідеально. «Баварія» – 7,44. Ось вам відповідь на запитання. Завжди однаково ставився і до позитивних, і до негативних оцінок. На сьогодні мені здається правильною фраза одного з керівників «Баварії» Улі Хенесса. Після двобою він зазначив: «Добре, що існують такі команди, які змушують «Баварію» йти вперед». Зараз «Реал», «Баварія» і «Барселона» стоять на місці. А «Динамо», навпаки, завдяки такій конкуренції рухається вперед. Наприклад, «Мілан». Його кращий нападаючий раніше стояв перед воротами суперника й чекав, коли м’яч потрапить йому в голову. Тепер, я дивився останні матчі «Мілана» в кальчо, він з’являється то на лівому, то на правому флангах. Тренер Дзакероні зрозумів, що недоцільно використовувати навіть найталановитішого гравця на 50 відсотків. За універсалізмом – майбутнє футболу, й той, хто це вчасно зрозумів, має результат. Очевидно, що Дзакероні збагнув це після матчу з «Динамо». Тепер уже не ми в них. а вони в нас навчаються майстерності ведення боротьби. Мені дуже сподобалися слова Франца Беккенбауера, коли він давав передматчеве інтерв’ю в Мюнхені. Президент «Баварії» сказав: «Нам дуже пощастило в Києві. «Динамо» – дуже потужна команда». Після цього журналісти спитали його, чи не намагається Беккенбауер в такий спосіб перестрахуватися на випадок невдалого результату. Він відповів: «Ні. Але я вам поставлю запитання: а ми можемо грати в такий футбол?». Я не думаю, що «Баварія» і «Манчестер» – найсильніші команди в Європі. В усякому випадку Мюнхен у матчі з киянами, як зазначила місцева преса, мав двох богів, які виграли зустріч, – Кана та Баслера. «Манчестер Юнайтед»? Ну, не хотів Фергюсон зустрічатися з «Динамо» у півфіналі. Чому? Не знаю. Але з «Баварією»? Будь ласка. З «Ювентусом»? Прошу. А з «Динамо», ну ніяк. І ще раз зазначу, що навіть тоді, коли ми програємо, не станемо звертати з потрібного шляху. Невдовзі всі польові гравці братимуть участь як у захисних, так і в атакуючих діях команди. Навіть воротар підключатиметься до атак у разі потреби. Це моя особиста думка, яку нікому не маю наміру нав’язувати. Це станеться. Обов’язково. Інше питання, коли. А для того, аби зараз уже наблизитися до ідеалу, потрібно постійно на полі тримати футболістів у напрузі. Непогано зазначив один із наших співвітчизників, який виступав у Італії. Він каже, що кожен матч – гаряча сковорідка. І коли виходиш на поле, відчуваєш неймовірний тиск. За таких умов неможливо не віддати все, що в тебе є. А для цього потрібно тиждень готуватися.

– Вам ніколи не спадало на думку організувати свою школу, тобто школу тренерів Лобановського?
Це неможливо. Неможливо навчити людину бути тренером. Коли ми були молодими, самі навчалися. За допомогою перекладів із закордонних журналів. Дивилися матчі зарубіжних чемпіонатів, єврокубків, зокрема фінали Кубка чемпіонів. Найголовніше, аби тренер не боявся. Не гравці, а саме тренер.

ЛУЖНИЙ, ІНОДІ, ВТРАЧАВ ЗА ТРЕНУВАННЯ П’ЯТЬ КІЛОГРАМІВ
– Які зміни найближчим часом очікують на «Динамо»?»
– Олег Лужний на 90% – гравець лондонського «Арсенала». Нам дуже приємно, що він не пішов працевлаштовуватися, адже йому 31 рік, він пішов виступати за команду, яка гратиме в Лізі чемпіонів. У 31 рік зберегти такі кондиції – це не кожному вдається. Можу вам зараз розповісти одну досить цікаву історію про Лужного, яка відповість на всі запитання, який він футболіст. На перших тренуваннях, коли я тільки-но прийняв команду, ми проводили перед кожним заняттям і після нього зважування. Бувало таке, що Олег втрачав за тренування до 4,5-5 кілограмів ваги.

– А щодо інших?
– Не можу вам цього сказати. Бо не знаю. Чи можу лише здогадуватися. До речі, щодо Лужного є ще деяка цікава інформація. Він пройшов у Лондоні медогляд для переходу в «Ньюкасл». Але ним дуже зацікавився Арсен Венгер. Викликав Олега на співбесіду, розмовляв на різні теми. Зокрема, чи не було б йому легше, якби «Арсенал» купив іще одного гравця «Динамо». А потім сказав президенту клубу: «Мені потрібен цей гравець. І все». Президент одразу прилетів до Києва: «Нам потрібен цей гравець». Стосовно ціни – не знаю, який там контракт. Чи особистий, чи з клубом... Я про інше, що невдовзі на заході мода буде на наших футболістів. Уже зараз закордонні клуби пропонують купити в нас сімох. І цифри, якими оперують у цих пропозиціях, ніяк не менші за ціни на тамтешніх чи південноамериканських зірок. І я не думаю, що справи в них підуть так, як у російських зірок, які за великим рахунком нічим себе там не проявили.

– Як ви вважаєте, чому Сергій Ребров не може «знайти» торішню гру?
– Буває вдалий сезон для футболіста, буває не дуже. У Сергія зараз – чорна смуга. До того ж його постійно переслідують дрібні травми. Мені сподобалося, як він нещодавно відповідав на подібне запитання в якомусь військовому училищі: «Не забиваю я, заб’є Андрій (Шевченко). Яка різниця, від кого м’яч влетів у ворота. Головне, аби команда перемагала». Але сподіваємося на те, що в нього найближчим часом усе буде гаразд. У всякому випадку на це дуже розраховуємо.

ТИТОВ ДУЖЕ ХОРОШИЙ ФУТБОЛІСТ, АЛЕ….
– Невдовзі може статися така ситуація, що в двох базових клубах збірної, «Динамо» та «Шахтарі», буде дуже велика кількість іноземних футболістів. Як вирішуватиметься тоді проблема кандидатів?
– Гадаю, що не варто обмежуватися лише цими командами. Подивіться на ситуацію в зарубіжних чемпіонатах. Там багато іноземців, але збірні грають дуже непогано.

– Як вимагати, наприклад, в Анатолія Бишовця інформацію по кандидатах в збірну, якщо він, скоріше, зосереджений на проблемах клуба, а не національної команди? До того ж, взимку підготовкою «Шахтаря» до другого кола займався інший...
– Наведу приклад. Є такий тренер, він, напевно, вам знайомий – Марчело Ліппі. Йому запропонували очолити «Інтер». Будь ласка, але тільки по закінченні сезону. Така сама ситуація й з Капелло. Йому кажуть, от вам гроші й мадридський «Реал», керуйте! Не така він людина. Не пішов. Викликали Тошака з Туреччини. Рятуй! І він узявся. Але ж ви самі бачили до чого це призвело. Існують такі люди, яких, окрім грошей, нічого не цікавить. От вони й виступають у ролі пожежників. Це моя особиста точка зору, яку нікому не нав’язую.

– Чи вважаєте ви обов’язковою присутність на зборах команди професійного психолога?
– Є психологи різних планів. Одна справа, коли він приходить у команду ставити запитання футболістам, починає копирсатися в їхній свідомості. Таких я не люблю. Але є й інші. їх ніхто не знає, вони тишком-нишком ходять на тренування, спостерігають за футболістами, а потім видають тренеру повну інформацію по кожному. Навіть за десятибальною шкалою. Це нормально, бо психологічна врівноваженість – один із головних чинників вдалої гри команди.

– Колись ішли розмови про купівлю «Динамо» гравця московського «Спартака» Єгора Титова. Що ви думаєте з цього приводу?
Він – дуже хороший футболіст, дуже. Але не знаю, чи підійшов би під нашу ігрову модель. Тут непоганий приклад Дмитро Аленічев. Коли його спитали, чому ти не граєш? Він відповів: «Віддаю пас на шість метрів, а тренер вимагає передачі на 20-30. Навіщо, я ж віддав м’яч». Тобто людина розуміє футбол по-своєму. В нього така школа, такі традиції. Йому потрібно або перевчитися, або чекати на тренера, який розумітиме футбол так само, як Аленічев. Тож казати, що Титов обов’язково заграв би в «Динамо», не варто. Але, повторюся, він дуже класний футболіст.

НЕ ТРЕБА ВБАЧАТИ СИСТЕМИ В ЗБІГУ ОБСТАВИН
– Чому «Динамо» в нинішній Лізі чемпіонів не вигравало матчі, які проходили за явної перемоги киян, і як ви думаєте з цим боротися?
– Щодо майбутнього, то намагатимемося не давати команді суперника жодного разу вдарити по воротах. Нам іноді вдавалося зменшити кількість ударів, навіть у бік наших воріт, до мінімуму. Якщо ж так гратимемо й не дамо жодної такої спроби, то будемо сильнішою командою в світі. Адже нам ніхто не зможе забити гол. Іноді когось із гравців «Динамо» називають «рикошетами». Так, це дуже прикро пропускати необов’язкові голи, та ще й за такої допомоги. Але не треба робити з якихось поодиноких випадків систему.

– Які плани у вас щодо найближчого резерву команди?
– Багато хто з колишніх гравців «Динамо» просиділи в дублі по декілька років. Спочатку треба навчитися думати на полі, а вже потім влучно бити по м’ячу.

– Вам не здається, що якщо Григорій Суркіс стане мером Києва, це негативно вплине на футбольне господарство «Динамо»?»
– Не думаю, що в разі обрання Григорія Михайловича на посаду мера Києва постраждає клуб. Дуже мало президентів, які самі грали у футбол, фанатично віддані цьому виду спорту й віддають йому всі сили. А пан Суркіс непогано розуміється на футболі. Іноді ми можемо поговорити з ним про тактику, порадитися щодо того чи іншого питання стосовно чисто ігрових моментів. Не думаю, що його ймовірна посада міського голови перешкодить команді. По-перше, тут дуже чітка організація роботи. По-друге, він знає чого хоче, а головне – вміє це робити. Григорій Суркіс – новий тип керівника. Адже ми всі вийшли з радянської системи. Але він зумів зберегти себе, вирватися звідси. Можу розповісти тільки те, що знаю про цю людину. Вона передусім вимагає від себе повної самовіддачі. Цю якість можна поставити на перше місце. Бо як можна вимагати від підлеглих, якщо сам цього не дотримуєшся. Тому думаю, що в разі обрання його мером Київ лише виграє. Через декілька років ми житимемо у справжній європейській столиці. Григорій Михайлович уже має своєрідну мікромодель управління великим організмом в особі ФК «Динамо». Тому набув досвіду, а головне – вміння змінювати все на краще. Адже це місто обличчя країни. Ще раз повторюся, від обрання його головою виграють усі в столиці.