Ви, Тата, як власне і переважна більшість відвідувачів сайту, вболівальниця ФК "Суркісова Богодєльня", а не Великого "Динамо" Киів... Нагадати, яких солодких пісень особисто Ви тому ж самому Сьоміну тут співали? Нє? А яких солодких Газзаєву, нагадати?

"без культурное поведение", кажеш? :-)))

Власне Суркіс і не приховує, що він, аби Україна отримала Евро, мусив декілька разів відсмоктувати в Платіні. Відсмоктував досить інтенсивно, декілька разів - це, так би мовити, науковий факт... Але всі, хто тепер закидає Суркісу якусь меркантильність, хто стверджує, ннібито Суркіс прагнув проводити Евро та відсмоктував, бо сподівався підняти для себе якісь гроші, нахабно брешуть. Ні, Суркіс відсмоктував у Платіні лише з великої поваги до того, та переймаючись майбутнім України!

Не "вилєт", а сама вже присутність збірної РФ на Евро - то є великий артифакт. І серед шістнадцяти фіналістів Евро-2012, і взагалі, на будь-якому Евро... Місце РФ - в Азії, в групі із Узбекістоном, КНДР, Бахрейном... Хай в Ірані оті свої "марши" влаштовують.

Можна ще із "Реалом" мадридським об'єднатися. Або із "Миланом" миланським. Тобто, варіанти є...

Думаю, Андрей, у Шахова все буде гаразд і без нашої підтримки. Оскільки, "... разбирает Италию, Германию и т.д..." для Тирки - це вам не жарти. Така робота, Андрей, то є справжній прорив, то є значний кар'єрний успіх. Хоча, зрозуміло, все може статися. І якщо Шахов колись таки потрапить у скрутне матеріальне, особисто моя підтримка йому буде гарантована лише після того, як він для мене розбере щонайменше Китай. А потім знов збере.... Доречі, Ви, Анлрей, складаєте враження дуже розумної, приємної в спілкуванні людини. Тому мені б хотілося аби ви й надалі жоден мій тут коментар не залишали без уваги7

Та невже? Шахов - на каналі "Футбол"? Уроджений киянин із справжнім динамівським серцем пішов працювати на Тирку, своєю а штетлдикер аналітикою займається тепер там, у ворожому таборі?... Неймовірно!!!

Думаю, дозволяти  собі в своїх матеріалах певну, а часом навіть і гранично відверту, пристрасність то є беззаперечне право журналіста. Бути ж відверто пристрасним там, де йдеться про його рідний клуб,  це, як на мене, для журналіста і взагалі - почесний обов'язок, справа шляхетності. Об'єктивність у таких випадках, вдавану чи справжню,  можна розглядати лише як зраду, як підступну спробу журналіста перейти у табір ворога...  Як таку ж саме зраду слід розглядати і небажання або неспроможність автора  в матеріалах про рідну команду називати речі своїми іменами, писати хай бува жахливу, але правду. Автор має усвідомлювати, що гранична пристрасність в даному випадку передбачає граничну ж таки щирість, чесність. Тобто публічних розмов про рідну команду слід уникати, якщо хтось чи щось заважатиме тобі бути в тих розмовах стовідсотково щирим.  Тому футбольні журналісти, для яких ДК насправді рідна команда, ані про ДК, ані про український футбол не пишуть, для роботи їм решти футбольного світу вистачає. А ось у щирість тих футбольних журналістів,  кому іхня велика любов до ДК жодним чином не заважає ходити до Суркіса на Дні Народження, вірити незабаром перестануть навіть піонери з Динамоманіі.