Владислав ВЕЛЕТЕНЬ: "У мене ніяких питань до "Динамо" немає. Єдине – що коли питав, чи потрібен я клубу, мені відповіли лише через місяць"

Півзахисник "Колоса" Владислав Велетень розповів про своє перебування у "Динамо".

– Давайте пройдемося по вашій кар’єрі. Розкажіть, як ви стали футболістом?

– У дитинстві я займався карате, боротьбою, плаванням і довго умовляв батьків, щоб мене віддали на футбол. У підсумку мені дозволили піти. У мене дуже гарні батьки і дозволяли мені все, що я просив. Я грав у дитячій команді Переможець. Якось ми обіграли Динамо 3:2 і після цього київський клуб мене забрав. Там я пробув до U-19.

– Чому батьки спочатку не хотіли віддавали вас на футбол?

– Не вистачало часу, щоб випхнути кудись футбол. Я навчався у гімназії, плюс у мене були успіхи в плаванні і карате, навіть пояс якийсь мав.

– Окрім вас, хтось у сім’ї займався футболом?

– Дідусь у дитинстві розповідав, що займався футболом, але я не пам’ятаю, де. Більше ніхто.

– Яке на вас враження справила академія Динамо?

– Це не передати словами. Зовсім інший рівень. Мені почали платити якісь мінімальні кошти, безкоштовно одягати, тренування на найвищому рівні. У 2012/13 роках дідусь привів мене на гру Динамо на заповненому НСК «Олімпійський». Після цього я мріяв стати футболістом і зіграти за Динамо.

– Від кого ви в дитинстві фанатіли?

– Звичайно, від Ярмоленка і Коноплянки. Від них всі діти фанатіли. Це найкращі футболісти в історії України на своїх позиціях, та й взагалі – найкращі. Більш топовим, напевно, був тільки Шевченко.

– Вдалося познайомитися з Ярмоленком?

– З Ярмоленком – ні, а з Коноплянкою – так. Він зараз мій агент.

– Що скажете про ситуацію, коли Ярмоленко повчав юного фаната, як з ним треба розмовляти?

– Я не вважаю, що це зашквар, за який щось можна пред’явити Андрію Миколайовичу. Людина з його іменем заслуговує на повагу.

– Якби ви при зустрічі звертались до Ярмоленка: Андрій, Ярмола, Андрій Миколайович?

– Мінімум – Миколайович. Це нормально. Але якби він попросив звертатися до нього Андрій Миколайович, то для мене б це не стало проблемою.

– Хто був найталановитішим в Академії Динамо ваших часів?

– Найталановитішими назву Забарного і Бражка.

– Могли тоді подумати, що Забарний в такому юному віці потрапить в АПЛ і одразу стане основним гравцем Борнмута?

– Напевно, міг. Я тоді про всіх своїх партнерів міг так подумати – про Ваната, Близниченка, В'юнника, Вівчаренка та інших. У нас був дуже гарний рік, практично всі випускники грають в УПЛ або за кордоном на високому рівні.

– З ким ви найбільше товаришували в Академії?

– Зі всіма по троху. Був час, коли ми жили із Забарним і разом їздили на тренування.

– Повертаємось до Динамо. Які у вас склалися відносини з Ігорем Костюком?

– Про нього я можу сказати тільки хороше. Були різні випадки, але він гарний тренер. Я тоді був юним, робив багато неправильних речей, можливо, через це і не залишився в Динамо. Вже коли підріс, то поміняв ставлення до деяких моментів. Ігор Володимирович завжди зі мною розмовляв, все пояснював.

– Які «неправильні речі», ви маєте на увазі? Порушення режиму?

– Коли мене не ставили у склад, то я всім видом показував невдоволення. Міг щось сказати тренеру або ходити із сумним лицем. З режимом у мене ніколи не було проблем. Після тренувань я завжди їхав додому.

– Ігор Суркіс часто відвідує матчі молодіжки. Хоч раз спілкувалися із президентом Динамо?

– На матчі він приходив, але я з ним ні разу не спілкувався.

– Раніше Мілевський розсікав в Динамо на Ferrari, а в кого була найкрутіша машина за ваших часів?

– Денис Бойко їздив на Mercedes Ґелендеваґен. У Гармаша був Mercedes-AMG E-Класу. А спорткарів, типу Ferrari чи Maserati, ні в кого не було.

– А яка у вас була машина?

– У моїй сім’ї було дві машини, але мама своєю не часто користувалася, тому їздив на ній я. Це був Citroen 1.00 л. на механіці, але я з нього витискав усі соки. А нещодавно придбав собі Infiniti. Я хотів швидку машину і нарешті зміг її собі дозволити.

– Зараз вже можете дозволити, що хочете.

– Ну, не все. Сьогодні зарплати у футболі не такі, як були раніше. А по-друге – є здоровий глузд і потрібно щось відкладати на майбутнє, бо кар’єра футболіста не безкінечна.

«Найбільша мрія – пограти за Реал в Прімері і Лізі чемпіонів»

– Чому у вас не вийшло залишитись в Динамо?

– Багато факторів зіграло свою роль. По-перше – у мене був перелом п’ятої плеснової кістки і я випав на півроку. Потім стався рецидив і я пропустив ще шість місяців, переніс дві операції і рік був без футболу. У мене залишалося півроку контракту з Динамо. Я в цей період непогано грав і мав переходити в дубль, але тоді якраз розформували U-21 і молодь Динамо перейшла в оренду в Чорноморець.

Сказали, що я в Чорноморці не потрібен, і запропонували залишитись в U-19, але там мені було вже не цікаво. Я втратив дуже багато часу, п’ять місяців був без команди. Коли змінив агента, то все налагодилося. Спочатку поїхав на перегляд в Десну, але поки вони думали, мене запросив Колос і ми підписали контракт.

– В Чорноморець вас не взяв Юрій Мороз?

– Виходить, що так. Але мені не пояснювали, хто був ініціатором цього рішення.

– Чи залишилась у вас образа на Динамо?

– Звичайно, ні. Це була моя мрія – опинитися в Динамо. Я дуже радий, що туди потрапив і провів багато років. У мене ніяких питань до Динамо немає. Єдине – що коли питав, чи потрібен я клубу, мені відповіли лише через місяць. Як я зрозумів, керівництво тоді саме ще не знало, але й мені потрібно було розуміти, що робити далі.

– Чи контактували ви з тренерами першої команди – Луческу та Шовковським?

– Ні. На той час мені було далеко до першої команди Динамо, я був ще не готовий.

– Допускаєте, що у майбутньому можете повернутися в Динамо?

– Я допускаю багато чого, але зараз я щасливий в Колосі і отримую тут максимальне задоволення. Клуб мене завжди підтримував – коли почалась війна, коли я вступив до ЗСУ та в інших моментах. Я почуваюся в Колосі – як удома. Звичайно, якщо Колос зможе заробити на мені гроші і я пограю у більш сильному чемпіонаті і єврокубках – це буде прекрасно.