"Мене штучно намагалися видворити з команди, не виплачуючи зарплатню та забороняючи тренуватися". Екс-динамівець Макаренко про вiдхiд з "Ордабаси"

Наразі у чемпіонаті Казахстану заявлено п'ять українських футболістів. Їх могло бути як мінімум шість, але якимось дивним чином півзахисника «Ордабаси» Євгена Макаренка не виявилося серед тих виконавців шимкентської команди, хто розпочав новий сезон у КПЛ.

Щоб прояснити цю ситуацію, Sports24.kz вирішив безпосередньо зв'язатися з екс-гравцем збірної України.

– Євгене, у Казахстані розпочався новий чемпіонат, а тебе не опинилося у заявці «Ордабаси». Що сталося?

– Для мене це також загадка. Одного разу керівництво клубу не дозволило мені брати участь у тренувальному процесі. Таким чином вони хотіли, щоб я добровільно пішов з команди. Причини? Вони мені невідомі, оскільки адекватних розмов за три місяці, що тривала ця історія, не було.

Я приїжджав до офісу клубу, але там мені ніхто нічого конкретно не пояснив. Якусь воду лили, що, мовляв, я був хворий і таке інше. Але вся справа в тому, що я маю датчики з усіх тренувань, в яких я брав участь. Є вся інформація щодо моєї роботи, де одні з найвищих показників у команді.

Чи не професіоналу це можна розповідати. А люди, які розуміються на футболі, всі зрозуміють за першою пропозицією, виходячи з отриманих даних.

– Як до цієї ситуації поставився головний тренер «Ордабаси» Андрій Мартін?

– Він просто опинився у незручній ситуації. У тренера до мене не було претензій. Я розмовляв з ним кілька разів, він не сумнівався у моєму професійному ставленні до справи. Чому він опинився у незручній ситуації? Та тому що рішення на мене ухвалювалося зверху, і наставник ні на що не міг вплинути.

– А як колектив відреагував на те, що тебе не допускають до тренувань?

– Хлопці розпитували про цю ситуацію, підтримували. Я завжди був поруч із командою, оскільки у мене з усіма були чудові стосунки. Ми дуже багато разом пройшли, вигравали чемпіонат... Усі дивувалися, але, звісно, і я можу зрозуміти партнерів, ніхто не хотів залазити до цієї справи. Іти проти керівництва, звісно, нікому не хотілося.

– Але взагалі виступ у Казахстані можеш занести собі в актив, незважаючи на змащене кінцівку твого перебування в «Ордабаси»?

- Без сумніву. Я радий, що здобув тут певний досвід. Ми вперше в історії клубу привезли золоті медалі чемпіонату до Шимкента. Я пишаюся, що був частиною цього колективу. В «Ордабаси» у 2023 році мене прийняли як рідного (посміхається). За це я вдячний менеджерам, тренерам, селекціонерам, які на той час працювали у клубі. Вони завжди і в усьому мені допомагали. Жаль тільки, що ця історія ось так закінчилася, залишивши неприємний осад.

- Яка твоя версія того, що так сталося?

– Мене штучно намагалися видворити з команди, не виплачуючи зарплату та забороняючи тренуватися. Вони думали, що я все кину та поїду. Я ж, у свою чергу, виконував свої професійні обов'язки від початку до кінця, поки це не дійшло до критичної точки. Перед собою в мене совість чиста.

– Керівництво клубу вирішило піти на скорочення видатків чи як це можна пояснити?

– Не знаю. У футболі кожен має свою ціну, думаю, це логічно. Я ніколи не цікавився чужими зарплатами. Коли мене запрошували до команд, я завжди казав, влаштовують мене умови чи ні.

Перш ніж перейти в «Ордабаси», у мене також була пропозиція з Європи на довгостроковий контракт. Мені не 15 років, щоб їздити клубами кожні півроку. У мене є сім'я, діти, які потребують стабільності.

Я зробив свій вибір на користь «Ордабаси» і анітрохи про це не шкодую. Але так, як зі мною вчинили… мені важко знайти цьому пояснення. Це повна протилежність тому, куди приїжджав 2023 року. Останнім часом було повне недотримання контрактних зобов'язань.

Якщо клуб хоче розвантажити бюджет, це потрібно робити якось нормально, цивілізовано. Мені навіть не хочеться впроваджуватись у подробиці, оскільки в мене абсурдна ситуація.

Тим більше, що говорити про скорочення бюджету та при цьому підписувати іноземних футболістів, літати на збори в ОАЕ, це повна суперечність скороченню видатків, якщо це взагалі має місце тут бути.

- Твій контракт ще скільки діє?

– До кінця 2025 року.

- Виходить, ти й сам не знаєш справжніх причин, чому з тобою так вчинили?

– Я можу лише здогадуватись. Мене захотіли прибрати із команди.

– Але чому? Адже ти постійно грав. Може, комусь перейшов дорогу?

– Мене теж багато хто про це запитує, але питання залишається без відповіді.

– Які твої подальші плани щодо цієї ситуації?

– Я у будь-якому разі це так не залишу. Це питання я вирішуватиму в юридичному полі. Тому що клубом було порушено контрактні зобов'язання. На сьогоднішній день я не отримую зарплати протягом чотирьох місяців, усунення від тренувань без пояснень. Можливо, у клубі будуть говорити, що я хворів, але це було рівно два тижні. Але, як я говорив вище, датчики не брешуть. Я не був заявлений на сезон, хоча вони це й зробили останніми хвилинами до закриття трансферного вікна, але суть проблеми це не змінює.

Деколи доходило до комічності ситуації. На зборах у Дубаї я зазнав ушкодження, клубні лікарі оперативно мене не обстежили, не зробили МРТ, хоча в організованих командах ця процедура проводиться миттєво.

Больовий синдром продовжувався, але на моє прохання про те, щоб провести цю процедуру, ніхто до ладу не відреагував. Тому я повідомив медичний штаб, що МРТ зробив власним коштом, і коли звернувся за поверненням коштів до керівництва, мені сказали, що відшкодують збитки. Але через час, коли наші стосунки натяглися, я отримав відповідь: оскільки я все зробив самостійно, клуб не відшкодовуватиме мої збитки.

– Ти розірвав контракт із «Ордабаси»?

– Ми не сідали за стіл переговорів і жодних паперів я не підписував. Далі моїм питанням займатимуться спеціально навчені у таких справах люди.

– Чи може бути, що з цієї причини з «Ордабаси» пішли твої співвітчизники: Ігор Пластун, який був однією з ключових фігур у команді, та Артем Бесєдін?

- У них закінчилися контракти, і клуб обрав інший вектор спрямування. Якщо з Ігорем наприкінці минулого року спочатку точилися якісь бесіди, то вони швидко припинилися. Я знаю Пластуна та можу сказати, що це професіонал своєї справи до мозку кісток. І президент про нього добре відгукувався, але, як бачите, захисник уже виступає у Західній Європі.

- «Ордабаси» у чемпіонаті після чотирьох турів йде серед аутсайдерів, хоча перед стартом сезону команду відносили до одного з фаворитів КПЛ. Чим це можна пояснити?

- Дрібниць у футболі не буває. Відвернулася удача, а її треба заслужити. Різного роду речі треба робити справедливо. Повертаючись до фінансових питань, можу сказати, що команда так і не отримала премію за чемпіонський сезон 2023 року. За виступ «Ордабаси» у єврокубках дали лише половину від обіцяного. Це все карається, це я знову говорю про фарт, який потрібно заслужити.

Коли така нестабільність, таке часто відбувається. Гравці це відчувають, все нагромаджується, моральний стан від цього не покращується. Замість того, щоб думати лише про футбол, доводиться ходити, просити, нагадувати про свої ж зароблені гроші. Для такого великого міста як Шимкент команда завжди повинна боротися за найвищі місця. Вболівальники «Ордабаси», які завжди з командою і яким я також вдячний за підтримку, на це заслуговують.

Хоча, звичайно, я завжди переживатиму за цю команду, і бажаю їй якнайшвидше поправити своє турнірне становище.

– А що сталося з Асхатом Тагібергеном?

– У нього ситуація чимось схожа на мою. Легенду, брилу казахстанського футболу в один момент взяли та викинули. Так вчинити з людиною, яка віддала всього себе у чемпіонському сезоні команди, це, м'яко кажучи, негарно. Я скажу більше, можливо, це був найкращий сезон Тагібергена у кар'єрі, він тоді забив 11 м'ячів, віддав більше 10 гольових передач. Це приклад професіоналізму у футболі. Асхату великий респект та повагу.

Він молодець, не став терпіти таке ставлення, а просто взяв і пішов в іншу команду.

– За свою кар'єру ти зустрічав таку ситуацію, яка сталася з тобою у «Ордабаси»?

– Ні. У мене був період в «Андерлехті, коли прийшов Венсан Компані (нинішній тренер «Баварії»), з яким я в чудових стосунках і досі. 2020 року він поєднував ігрову кар'єру з тренерською.

Тоді клуб змінив вектор розвитку, зробивши ставку на молодь. Вони підтягли до першої команди Жеремі Доку (його нинішня команда «Манчестер Сіті»), Алексіса Салемакерса («Рома»), Самбі Локонгу («Севілья»), Зено Дебаста («Спортінг»). Це було логічно давати своїм вихованцям дорогу у великий футбол, потім «Андрелехт лише виграв від трансферів цих виконавців.

А тих футболістів, яким було 27 років і старше, зокрема я, клуб не покинув, а підшукав нові команди. Тому всі залишилися задоволеними, і кожен пішов своєю дорогою. Ось це я можу назвати прикладом професіоналізму. А не так, як у «Ордабасі», якщо хтось захотів навіть без причини, то гравця можна прибрати. Грош ціна таким керівникам клубу.

– Які твої подальші плани щодо продовження кар'єри?

– Мене ця ситуація лише загартувала. Я тепер на багато речей дивлюся по-іншому, як би це банально не звучало, професійніше. Я працював з тренером «Ордабаси» з фізпідготовки та отримував задоволення. Я хочу грати, займатися своєю улюбленою справою. Тому я відкрито до пропозицій. Головне, тримати себе в тонусі та вибрати клуб, у якому є стабільність та професійний підхід до справи.

– Це має бути європейський клуб чи варіанти з України теж розглядатимеш?

– Я не ставлю за мету бути в якомусь певному чемпіонаті. Знову ж таки, важливо, щоб клуб, який буде зацікавлений у моїх послугах, був стабільним.