Роберто МОРАЛЕС: "Отримав осколкове поранення з правого боку – коліно, стегно, лікоть"

Коментатор та військовослужбовець ЗСУ Роберто Моралес в ексклюзивному інтерв'ю для Tribuna.com розповів про свою військову службу під час війни з Росією.

– В інтерв’ю минулого року ви розповідали, що отримали поранення. Як зараз себе почуваєте?

– Тут на Січеславщині зараз пташки співають і сонце світить. Це вже підстави для того, щоб почуватися добре. Поранення отримав у серпні 2023 року. Тоді мій 41-й батальйон тримав позиції у Білогорівці Луганської області.

З хлопцями-кулеметниками ми втрьох мали зайти на дуже проблемну позицію «Сова». З самого початку нам щось не пощастило. Десь два кілометри потрібно було пройти під гору. Нас відразу побачили і почали накривати, але там не було прямого вогню. Тому ми дійшли до ключової точки, а це іригаційна бетонна труба, в яку можна залізти і перечекати.

Потім треба було пройти полем менше як 200 метрів. Буває таке, що тебе не побачили, і ти спокійно пройшов. А якщо помітили, то ці 200 метрів стануть найскладнішими, тому що там ведеться прямий вогонь і його ще й коригують з дрона. Нам не пощастило. Усім крили – кулемет, гранатомети, міномети.

Хлопець, який побіг першим, отримав поранення перед самою позицією. Мене поранили десь на середині цього поля. А третій тільки висунувся, побачив, що відбувається, і зайшов назад.

Я на якийсь момент втратив свідомість. Обстріл продовжився, адже вони знають, що ти на полі, а дрон просто наді мною завис. Скільки було сил, поповз до позиції, реагуючи на звук і перекочуючись чи залягаючи на мить. Добре, що на «Сові» якраз був Вітя «Док» (бойовий медик – прим. Tribuna.com), який перев'язав рани. Зранку ми двоє поранених у супроводі ще одного бійця вийшли по сірому.

Нас помітили тільки наприкінці шляху, почали працювати кулеметом, але ми прискорились і залізли в цю ж трубу. Дуже переживав за хлопця, який йшов зі мною. У нього було важке поранення в руку. Така іронія війни – у мене сім точок поранення, у нього одна, але я щасливчик, а він ні. Він був ледь притомний, перед цим втрачав свідомість і говорив: «Я не зможу, я не піду». Але жага життя пересилює все, і він зміг перебігти поле.

Сиділи у трубі – і зовсім близько прилетів «сапог» (СПГ – станковий протитанковий гранатомет – прим. Tribuna.com), а це дуже гучна штука. Хлопець, який нас супроводжував, постраждав найбільше. Він мав до цього достатньо контузій. І ось один тільки звук призвів до того, що йому стало геть погано і почало нудити, вивертало усього. Людина блює, коли навіть немає чим блювати. Ми привели його трішки до тями.

Потім трохи пощастило, бо ще одна група хлопців намагалася забрати пораненого побратима. Ворог почав їх обстрілювати, а в цей час ми вийшли з труби. Моєму пораненому товаришу стало геть зле і ми сіли під дерево, наш супроводжуючий пішов за підмогою.

Дивлюся на «Морячка» і розумію, що він сірий і зараз втратить свідомість. Минає якихось 15 хвилин. Нічого не роблячи, він оживає, починає посміхатися, а потім каже: «Слухай, давай, з******м селфі». Зробили фото. І я скажу, що пики у нас там доволі таки живі, як це не дивно. Ми вийшли, ще був квест вивезти нас з Білогорівки, бо там підйом на багато кілометрів, який прострілюється весь. Хлопці вивезли. Потім я лікувався.

Було уламкове поранення з правого боку – коліно, стегно, лікоть. Але нічого критичного чи такого, що завдало серйозної шкоди здоров'ю. Довелося робити кілька операцій, щоб повитягувати уламки. Трохи ускладнень було з ранами, бо повз і понабивалася земля, а нормально обробити вже вдалося за півтори доби. Головне, що уламки в боці не зачепили внутрішні органи. Один уламок міг печінку і нирку вразити, пройшов зовсім поруч.

Я полікувався, зараз все нормально. Тільки трохи два пальці німіють на правій руці, судомить долоню часто, бо у лікоть влучило. Це ушкодження не було критичним, проте якісь нерви там зачепило. Пальці працюють і ними можна все робити.

А щодо контузії, то теж мене своєчасно і добре прокапали. Це, до речі, дуже важливо. Тому якось зараз гріх скаржитися на здоров“я. Особливо дивлячись на інших», - сказав Моралес.