Ващук – про гру з Росією 1999-го: "Про політику я не думав. А вже після того, як до мене залетіли гелікоптери – звичайно, штора СРСР пішла"

Колишній захисник «Динамо» та збірної України Владислав Ващук пригадав матч у Москві проти збірної Росії (1:1) в заключному турі відбору Євро-2000.

– Ви з Юрієм Дмитруліним ходили перед матчем по Москві. Пам'ятаєте, тоді в газетах були заголовки: «Бей, Хохлов, спасай Россию».

– Тоді інтернет-сайтів не було, і ми телефони не читали. Хотілося пройтися, купити якусь газетку, подивитися, що там пишуть. Ми весь час так робили. А те, що там «Бей, Хохлов, спасай Россию» – таке було великими буквами.

– Якою була ваша реакція, коли ви побачили це?

– Роздратування і все інше. Але вони таким чином підігравали нам більше. Там ще були якісь ролики, пов’язані з голкіпером, щось таке, а вийшло, що все, що вони зробили… Я погано пам'ятаю. А вийшло так, що Філімонов сам собі закинув. Вони казали-казали, а самі пропустили.

Ми ще летіли в літаку, я кажу: «Тихіше-тихіше». Бо нам головне – не спугнути цю ситуацію. Це вже після нічиєї, коли з Росії летіли.

– Який взагалі був прийом в Росії? Ви жили в посольстві?

– В посольстві жили, спали на ліжках, вони старі, ледве не сидячи спали, скрипіли. На той час ми багато чого не розуміли, що відбувається. Ми ходили, спілкувалися, не було такого. Те, що нагніталася ситуація – то було.

– Просто зараз ми ж усі розуміли, що Росія робила це ще з 2000-х.

– Так, але тоді я весь час думав за футбол. За політику я не думав, скажемо так. А вже після того, як до мене залетіли гелікоптери і все інше – то, звісно, та штора Радянського Союзу пішла, і я розумію, що ми багато часів, років були під цією шторою.

– Тим не менше, Юрій Дмитрулін сказав, що коли його поміняли і він сів на лаву запасних, він тоді все зрозумів, тому що були дуже сильні крики ненависті, агресії. Він сказав, що тоді для нього все стало зрозуміло. Як для вас особисто?

– Я такого, чесно… Агресія була, ми весь час, якщо виходили проти Росії, то, звісно, тільки перемогти, ціль одна.

Так воно було і раніше – думаю, з тих часів, як Москва дуже багато травила Лобановського, бо він не так думав, як усі інші. І вони його весь час хотіли принизити. Якщо аналізувати його життя, то вони весь час так робили, щоб його принизити, щоб він викарабкувався і нервував.

– Навіть казали, що ми нація другого сорту.

– Це, напевно, було, але, я ж кажу, я був сконцентрований тільки на футболі.

– Ви не думали про цю всю…?

– Ні, не думав, я був заряджений на те, щоб тільки вигравати і все інше. Тому я старався, якщо ми пішли купити газетку, то ми тільки спілкувалися як там, тобто ми не агресували до Росії для того, щоб не витрачати свою внутрішню енергію.

– Якщо підсумувати. Зараз, аналізуючи ті події, ви розумієте, що вже тоді цей фундамент був закладений?

– Так. Ту писанину, яку писали в газетах, і всі ті викрики – воно провокувало на те, що вони хотіли, – сказав Ващук.