Олександр ХАЦКЕВИЧ: "Лобановський змусив нас повірити, що нам під силу обіграти "Реал"

Колишній гравець і тренер "Динамо" Олександр Хацкевич розповів про дуель з "Реалом" у Лізі чемпіонів.

– Як у команді сприйняли жеребкування плей-офф, де "Динамо" дістався у суперники торішній переможець ЛЧ "Реал"? На папері мадридський клуб ну точно виглядав явним фаворитом?

– Ми в попередньому сезоні грали проти іншого іспанського гранда – "Барселони". І всі мають добре пам’ятати, що ми не стушувалися.

– Та яке там стушувалися. "Барсу" розчавили. Ті 3:0 і 4:0 досі добре пам’ятаю, хоч в ті часи був ще школярем.

– Отож. Нам подобалося грати проти іспанських команд. Ми не боялися "Реалу". Так, дещо турбував той факт, що в нас тоді була перерва в вищій лізі, а "Реал" в Прімері щовихідних мав ігрову практику. Та, знову ж, у нас вже був досвід підготовки до весняних матчів в Лізі чемпіонів. Лобановський знав, як тримати команду в тонусі. Звісно, "Реал" тоді всі вважали фаворитом. А як інакше могло бути, коли в команді у них – Рауль, Єрро, Редондо, Зеєдорф, Карамбе? Хороший у них воротар був, німець Бодо Іллгнер.

– Лобановський якось по-особливому налаштовував команду на перший матч у Мадриді?

– В кінці 90-х не було стільки інформації, як сьогодні. Всіх цих аналітичних платформ, які можуть по кісточках розібрати кожного футболіста, його гру. Тоді ми дивилися записи матчів "Реалу", які були зняті не на 30, а на три камери, які стояли на "Сантьяго Бернабеу". Лобановський вірив у нас і змусив нас же самих повірити в себе, що нам під силу перемогти "Реал". У нас тоді була своя філософія, яка давала результат. Це була ще та наукова концепція кінця 70-80 років, коли "Динамо" вигравало Кубок володарів кубків і Суперкубок УЄФА. Валерій Васильович гнув свою лінію, дотримувався своєї філософії. Знаєте, взагалі Лобановський не був видатним оратором. Він майже ніколи не був емоційним в роздягальні. Був спокійним. І от ця його виваженість, спокій, впевненість передавалася і команді.

– В яких умовах ви проживали у Мадриді, чи гуляли містом? До чого це питання, пояснюю: часто бувало так, що фани галасували під вікнами готелю команди-суперниці, не даючи виспатися гравцям. Було щось таке з "Динамо" у столиці Іспанії?

– Щоб нас ніхто і що не відволікало від налаштування на гру, команду поселили в готелі десь на околиці Мадрида. Фани "Реалу" й подумати не могли, що там жили гравці "Динамо". Ми не відчували ніяких зовнішніх подразників. Організовано по Мадриду ми не гуляли. У нас був вільний час, його кожен проводив на свій розсуд. В рамках дозволеного, звісно ж.

– Чи сильно тиснули на команду фани з трибун "Сантьяго Бернабеу"?

– Звісно, що тисли. Стадіон у Мадриді так побудований, що трибуни, мов у театрі. Однак от саме так звана фанатська трибуна на цій арені невелика. У них не така культура вболівання. Там увесь стадіон несамовито підтримує команду, а не лише ультрас. Але якогось мандражу в нас не було. Ми вже до цього грали на "Камп Ноу", інших великих європейських стадіонах. У нашої команди був міцний характер у плані психології. Ніякі вболівальники нас тоді не могли затиснути, якось залякати. Нам навіть добре було грати, коли була несамовита підтримка, байдуже що не нас, адреналіну це додавало добряче.

– У першому матчі проти "Реалу" Ви грали на позиції опорника. Хто найбільше доставляв вам проблем у складі вершкових – Міятович, Зеєдорф, Морьєнтес, Редондо, Гуті? Кого було стримувати зірок "Реалу" було найважче?

– Редондо був досить жорстким гравцем, відмінно пам’ятаю. Натомість Гуті був таким собі фантазіста, як кажуть в Італії. Я, взагалі-то не грав чистого опорника. Під час оборони я мав зміщуватися праворуч, допомагаючи Лужному. На цьому фланзі проти нас грав Роберто Карлос. Що він витворяв! Кидав собі м’яч в прохід за десять метрів до мене, оббігав мене, як стоячого, і я лише бачив номер на його спині! От Роберто Карлос мені нерви добряче потріпав тоді. Міятович та Морьєнтес грали вище. Нейтралізовувати їх – то вже була справа Саші Головка та Влада Ващука.

– У першому таймі "Реал" добряче притискав до воріт "Динамо", але відкрити рахунок не зумів. Пам’ятаєте, що казав у перерві Лобановський? Вимагав насамперед надійної гри в захисті?

– Лобановський зайшов в роздягальню і подивився на те, в яких ми бутсах. Сказав всім перевзутися на шестишиповки. Пам’ятаю, Андрюха Шевченко підтиснув ноги під себе, ховаючи свої бутси від погляду Васильовича, Лобановський пройшов повз нього мовчки. Якогось мотиваційного спічу не було. Нам просто потрібно було у другому таймі міцно стояти на ногах.

– У другому таймі спочатку Шевченко відкрив рахунок, а потім Міятович зі штрафного зрівняв його, і команди почали грати на зустрічних курсах. Динамівці залишились задоволені нічийним результатом 1:1, який давав певну перевагу команді, бо ж за тодішнім регламентом було правило виїзного голу?

– У попередньому сезоні ми з "Ювентусом" теж на виїзді зіграли 1:1, але не пройшли далі… Звісно, чого лукавити, ми сприйняли результативну нічию у Мадриді, як позитивний результат, але не такий, що дає нам якусь перевагу, - зізнався Хацкевич.