"Я б ніколи не одягнув футболку "Динамо": Сергій Кривцов — про "запрошення" Ігоря Суркіса та життя після Бекхема й Мессі

— Якщо порівнювати з Україною, то життя перевернулося на 180 градусів. Я звик до більш простих речей, таких, як ДІЯ, коли клуб сам за тебе платить податки і ти отримуєш чисту зарплатню. А тут все треба заповнювати та віддавати самому, або користуватися послугами аккаунтера. Клуб давав контакти людини, з якою вони співпрацюють, але моя англійська не на такому рівні, щоб розуміти всі фінансові нюанси. Тому я вже обжився зв’язками і в мене є український бухгалтер тут. Всі ці страховки та платежі — це, напевно, найскладніше тут.

А так взагалі гріх жалітися, бо я люблю Флориду за її клімат. І навіть зараз тут 24 градуси. Я тут вже звик до цієї погоди, і коли в Україні я міг грати при морозі, а тут нещодавно був холодний циклон, і вже +9 — це холодно. Коли сюди тільки приїхав, то кондиціонери ставив на 18-19 градусів, а зараз вже +24С, бо тіло звикає до спеки.

— В яких місцях вдалося побувати? Що вразило? Як вам місцева кухня?

— А тут, окрім фаст-фуду, тільки стейки, м’ясо. Чесно кажучи, то я був дуже здивований. Тому що після Києва ми такі все балувані.

Ми живемо не в самому Маямі, а за ним, в більш тихому містечку. Я думав, що Маямі — це топ-місто з класними ресторанами. Саме обслуговування та ресторани мене дуже неприємно вразили. Але, якщо шукати, то можна знайти європейські ресторани з цікавою кухнею. Однак ми з дружиною не такі часті відвідувачі ресторанів, можемо вийти раз на тиждень.

– Ясно, переїзди футболіста. А поза стадіонами США роздивилися?

– Минулого року ми їздили сім’єю в Нью-Йорк, Лос-Анджелес, щоб побачити різні частини Америки. Тут цілих 50 штатів, в ідеалі хотілося б їх усі побачити. Ми спочатку трохи сміялися з американців, що вони нічого не знають про Європу, але це така велика країна, в якій є все. Тому треба мати декілька життів, щоб все тут об’їздити.

— Хто з відомих людей (Ваших друзів) відвідував Вас тут?

— Минулого року перед Різдвом приїжджали Степаненко та П’ятов із родинами нас провідати. Ми декілька тижнів провели разом, було дуже весело, дуже багато дітей. А так ми неймовірно далеко, і не в усіх є змога вирватися до нас.

— На початку ваших виступів у Маямі Ви розповідали про розмову з Бекхемом, що він Вас вразив простотою. Чи була бесіда й після прощання з клубом?

— Тут такого немає, як у нас, на щастя чи на жаль. Але тут не спортивні директори та власники вирішують з приводу контрактів. Тут є окремі менеджери, які визначають питання зі складом на поточний та наступний сезон. Потім навіть більше з них питають, ніж з головного тренера. Ми розмовляли, звичайно, з Девідом, але це футбольне життя. Вони обрали зараз більш латинський вектор.

«Мені більш до вподоби, коли є дисципліна в клубі, всі на одному рівні, але я, на жаль, вже такого там не бачив...»

— Ви відчували таку атмосферу, що будете покидати Інтер, чи це стало несподіванкою? Як це сталося?

— Ні, це не було несподіванкою. Я бачив і розумів, до чого все йде. Потім у мене була розмова з головним тренером Мартіно, він сказав, що клуб не дуже хоче продовжувати контракти, я також сказав, що хочу чогось нового для себе.

Мені більш до вподоби, коли є дисципліна в клубі, всі на одному рівні, але я, на жаль, вже такого там не бачив. Тому нормально все сприйняв. Я дуже радий, що Херардо провів цю бесіду. Це ще раз підтвердило те, що він не тільки хороший тренер на полі, але і гарна людина поза ним.

— Враження від МЛС як організації та від Ліги як турніру: чи звикли ви до специфічного формату з плей-офф і без вильоту?

— Перший рік був дуже важким, бо ми звикли, що у нас є пауза влітку на 2-3 тижні та велика пауза взимку. А тут ми розпочинали 25 лютого і закінчили наприкінці жовтня - початку листопада, тому що не вийшли у плей-офф.

Було дуже важко, тим більше, що я в той час їздив в збірну України. Коли у команди було 3-4 дня вихідних, то мені потрібно було літати у Європу, а це через джетлаг завжди важко.

В МЛС вони люблять інтенсивність: як на полі, так і в ритмах. Але сама організація мені тут дуже сподобалась, бо на кожному стадіоні гарне поле, є такі, де синтетика, але гарної якості. Кожної гри майже повний стадіон, от за цим я дійсно сумував.

— У яких містах США та Канади найкрутіші стадіони та фани, а де, наприклад, вони бажали кращого?

— Напевно, по фанах для мене на першому місці — Коламбус, також ФК Лос-Анджелес. На рахунок полів, то один раз було таке поле, якщо оцінювати по 10-бальній шкалі, то воно – на п’ятірочку. Але це можна зрозуміти, тому що це було в Торонто восени в період дощів. Та, в принципі, навіть це найгірше поле було нормальним, не можу сказати, що там був город якийсь.

— Що УПЛ могла б підгледіти в МЛС?

— Я думаю, що, по-перше, це шоу, які вони роблять до матчу. В кожного міста є свої фішки: гелікоптери, салюти, навіть винищувачі пролітають. Але, звичайно, у нас це можливо буде тільки після війни, коли вболівальники повернуться на стадіони. Також дуже подобається, як у них розташована медіа-зона: ти все дуже швидко проходиш, і немає такого, як у нас в Україні, коли після кожного матчу задають одні й ті самі питання. Тут якось намагаються запитати і про родину, і про ситуацію в Україні, і про матч.

«Лео достатньо сором’язливий, він мало говорить і не володіє англійською»

— Ви сказали, що клуб взяв курс на іспаномовних гравців. Чи є в цьому вплив Мессі та інших екс-барселонівців? І взагалі, яке враження залишив Лео як людина, як колега?

— Всі вони четверо – барселонівські легенди – дуже нормальні люди. Лео достатньо сором’язливий, він мало говорить і не володіє англійською. Мессі та Жорді Альба розмовляють тільки іспанською мовою. Тому з Лео в мене не було таких великих розмов, хоча я почав вчити іспанську, але це не той рівень, щоб щебетати про все. Але, в цілому, враження з першого дня дуже добре, позитивне, як я і казав, вони гарні люди.

Вплив на клуб... навіть не знаю, можливо, і є. Тому що з підписанням контракту до Мессі перейшла частка клубу.

— У США проживає та працює ще кілька українських футболістів. Чи не доводилося зустрічатися? Може, чули щось про Березовчука, Пшеничних, Богуша?

— Я спілкувався з Андрієм Березовчуком, він на той момент, коли ми розмовляли (півроку тому), працював у дитячій академії Чикаго Файр. Знаю про Стаса Богуша, що він десь тут в моєму місті живе, але ми так не спілкувалися. Щодо Пшеничних знаю, що він тут тренував в академії. Останнє чув, що він у траковому бізнесі.

— Як оціните виступ захисника Коламбус Крю Чеберка, його роль у команді-чемпіоні?

— Два сезони – два трофеї. Я дуже радий за нього. Коли він перейшов в Остін, я йому дзвонив, намагався розказати нюанси фінансової системи тут. Тому що тут треба переналаштовувати свій мозок, принаймні, для мене це було складно. Я йому все це детально роз’яснив.

— Нині чутки відправляють відразу кількох українських гравців у МЛС, а дехто, — як той же Крупський, — відмовився від пропозиції звідти. Розумієте такий підхід Іллі, який замість Шахтаря, Динамо чи США вибрав першоліговий Металіст 1925?

— Чесно кажучи, ні. Я не зрозумів його вибору. Остання тенденція — це те, що із МЛС молоді гравці потім ідуть в європейські клуби, і не найнижчі. Тому мені здається, що в нього була можливість тут показати себе, зарекомендувати і потім поїхати до Європи. Але це його вибір, тому я не можу якось критикувати.

— Чи не зустрічали ви київського хокеїста Понікаровського? Він же нібито проживає в Флоріді, його син в Інтері займається.

— Не знаю, на жаль. Я тільки бачив, що в академії U-17 працював тренер українець. Та й взагалі дуже важко зустрітися з гравцями академії чи їхніми родинами, бо в них із першою командою різні поля та графіки. Ми бачили другу клубну команду більше.

«В Інтері (Маямі) образилися, що я на свої гроші купував білети на футбол для українців Флориди»

— Так, це 100 відсотків. Ми нещодавно зустрічалися з одним із тренерів Шахтаря, він працював асистентом Каштру (Філіппе Челіккайя, – прим. К.П.). Зараз він тренує в Чикаго Файр. Ми зійшлися з ним на думці, що в Україні та Європі більш тактичний футбол, де при рахунку 2:0 ти вже закриваєш гру контролем м’яча, «сушиш» гру. А тут, навіть якщо ти виграєш, то все одно команди біжать уперед, намагаються ще забити, навіть якщо пропустять.

Їм краще програти 1:5, ніж виграти 1:0. Вони люблять шоу, і вболівальники за цим приходять. Це, з одного боку, добре, але, як для тренера чи спортсмена, який хоче мати гарні результати, то доводиться вже робити важкий вибір.

— Як ваші діти? Вони займаються футболом? Як їм життя в Америці?

— Ми дуже раді, що вони почали вивчати англійську, тому для них не було такого стресу в переході на іншу мову. Вони приїхали сюди в квітні 2023 року, і ми їх відразу віддали до школи, щоб вони не втрачали час та змогли відчути атмосферу, знайшли якихось товаришів і на наступний рік йшли з певними знаннями цієї школи.

Зараз їм дуже подобається. Тут школу можна вибрати лише за місцем проживання. Тому ми спочатку знайшли школу, а потім, відштовхуючись від цього, і дім.

— Чи багато українців у вашому районі?

— Світ виявився маленьким: в Бока-Ратон ми зустріли двох своїх сусідів з Києва. Мій старший син Андрій товаришує з хлопцем, і, як виявилось, вони з мамою із Запоріжжя. Бувають такі зустрічі, що з людьми ви жили в сусідніх під’їздах, а зустрілися в Америці. Тут велике українське ком’юніті, є групи в Телеграм, де люди допомагають один одному в якихось побутових питаннях.

До речі, на перші дві гри я купував квитки за свої гроші для українців, а коли клуб дізнався про це, то трохи навіть образився, тому що я їм нічого не сказав. І вже на наступну гру Інтер зробив безкоштовні квитки для дітей із України, забезпечили всякі ласощі, вони виносили полотно на поле, після гри ми поспілкувалися на полі, зробили фото. Клуб в цьому плані дуже гарно себе повів.

«Зараз дуже цікаво дивитися УПЛ, бо кожен у кожного може відібрати очки»

— Чи стежите за чемпіонатом України? Вірите, що Полісся, Кривбас або ФК Олександрія можуть стати постійною «третьою силою»?

— Так, звісно, дивлюся. Стежу, в першу чергу, за Шахтарем. Не завжди виходить, але я намагаюся. За американським часом матчі завжди припадають на день. З одного боку, не завжди дуже зручно, але з іншого боку, вдень подивився — і вечір вільний.

Я думаю, що з цією ситуацією в Україні клуби більш вирівнялися. Зараз дуже цікаво дивитися УПЛ, бо кожен з кожним може зіграти, відібрати очки. Звичайно є просадка, якщо порівнювати з 2014-м роком, але це, нажаль, наші реалії.

— Що думаєте про виступ Шахтаря в УПЛ і єврокубках?

— В цьому році в єврокубках новий формат, і мені це здається прикольним, що ти не граєш по дві гри з одними командами. Звичайно, що це дуже важко. Я так сам прожив сезон, коли ти з автобуса – в літак, в тебе немає часу на відновлення. Звісно, що це дає вплив на результат і гру. Шахтар за останні роки змінив дуже багато тренерів, і я не знаю, скільки часу дадуть Пушичу. Подивимось...

«На першому місці — Жора Судаков. Він – як моторчик команди, завжди намагається загострювати гру, йти вперед»

— Кого б зараз могли виділити з гравців Шахтаря?

— На першому місці — Жора Судаков (лауреат референдуму сайту zbirna.com, в якому голосували самі футболісти і тренери УПЛ, – прим. К.П.). Він – як моторчик команди, завжди намагається загострювати гру, йти вперед. Саня Зубков — це людина, яка вміє креативно себе повести на полі, завжди щось видумати, віддати тонкий пас.

Я не розумію, як можна було тримати в запасі Тараса Степаненка. Ще коли я грав у Шахтарі, то було відчутно, як команда грає з Тарасом та без нього — це дві різні команди. Я розумію, що питання віку, але це гравець такого рівня, якому ще є що показати.

— Як Вам Динамо, яке при цьому у внутрішніх турнірах успішне, а в єврокубках — провальне?

— Є таке. Добре розпочали сезон, в принципі, і закінчували добре, коли Олександр Володимирович [Шовковський] прийшов. Тут треба розуміти, що і тренер молодий, це по факту його перша робота в якості головного тренера, плюс команда дуже молода, там окрім Ярмоли й Буяльського досвідчених футболістів вже майже немає. Звісно, що їм треба набити «ґулі».

Але рівень гравців у Динамо дуже класний. Потенційно це сильна команда, зараз вони пройдуть цю «катку», і думаю, наступний сезон буде сильнішим. Бо по складу це дуже гарна команда.

«Я спілкувався з Ребровим, тому, коли мене не викликали в збірну, це не стало новиною для мене»

— Чого чекаєте від збірної України та чи ще очікуєте на дзвінок Реброва?

— Я спілкувався з Сергієм Станіславовичем, тому, коли мене не викликали, це не стало новиною для мене. Я думав, що так і може бути, бо в нас тут чемпіонат не зупиняють. А в збірній є два основні центральні захисники — Забарний та Матвієнко, які гарно справляються. Їхати до збірної — це й пропускати ігри в клубі, й там бути в запасі. Тому [на той момент] для мене було краще лишитися тут та приносити користь команді.

— Як Вам прогрес Забарного? Чи готовий Ілля до чогось більшого, ніж середняк АПЛ?

— Я б його виділив зараз як найкращого гравця збірної. Дуже гарним було рішення, що він перейшов саме в Борнмут, тому що не було такого великого тиску зі сторони вболівальників. Зараз вони йдуть у верхній частині, і це вже перемога для фанатів клубу. Ось МанСіті підписали гравця з Узбекистану, я не те, що скажу, що Заба не слабкіший за нього, а він на 2-3 голови вищий. Думаю, що скоро Ілля буде в топ клубі.

«Зараз треба тільки сподіватися на мінімальний термін і Міша за цей час стане ще сильнішим»

— Стосовно тиску... Що думаєте відносно ситуації з Михайлом Мудриком і допінгом?

— Я впевнений, що він сам нічого не вживав, це йому просто не потрібно. В нього від природи є працездатність і топові фізичні якості. Зараз треба тільки сподіватися, що дадуть якийсь мінімальний термін і Міша за цей час стане ще сильнішим та здивує нас на футбольних полях. Дуже б хотілося, бо дуже талановитий футболіст та гарна людина.

— На сайті «Український футбол» проводилися референдуми для визначення героїв 2024 року. Найкращими визнані: Забарний (гравець і легіонер), Трубін (воротар), Ротань (тренер), Безерра (легіонер). Згодні?

— Думаю, так, враховуючи цей сезон. Як розпочав Ротань та ФК Олександрія, як довів команду до зимової перерви на такому високому рівні… Руслан Петрович зробив великий пуск, підйом для клубу.

— Нещодавно виповнився рік, як Андрій Шевченко став новим президентом УАФ. Як би оцінили досягнення?

— Я думаю, після минулої адміністрації одного року буде замало, щоб робити висновки. Але я вже бачу прогрес у дитячому футболі. Зараз зробили виїзд дитячих футбольних тренерів на стажування до МанСіті. Це вже великий поштовх. В цьому році футзалістам виділили нормальні кошти, знайшли партнерів.

Я думаю, що за рік роботи більше позитивних моментів, ніж негативних. Звичайно, що негативні були, але позитиву більше.

«Багато клубів із європейських ліг, МЛС спостерігають за нашими»

— Чи вірите у покращення нашого футболу? Від чого це залежить?

— Зараз гарні можливості для молодих гравців, бо багато клубів із європейських ліг, МЛС спостерігають за нашими гравцями в УПЛ. І навіть за Першою лігою.

— В США зараз новий президент – Дональд Трамп повернувся в Білий Дім. Які настрої всередині і як люди зараз ставляться до України?

— Коли я тільки перейшов сюди, то абсолютно всі запитували за війну, намагалися зрозуміти, підтримати. Звичайно, що є така тенденція, що зараз вже менше згадують про Україну. Я багато спілкувався з нашими, які тут давно живуть, і думки розбіглися, бо одні кажуть, що Трамп закінчить війну, але не на наших умовах, інші ж кажуть, що він зараз буде душити оркостан. Тут навіть американці не знають, чого саме очікувати, не кажучи вже про українців.

— Чи все гаразд із вашими близькими та рідними в Запоріжжі? Як сприймаєте новини із рідного міста та України?

— Дуже переживаю, бо мої батьки та сестра з родиною живуть у Запоріжжі. На жаль, люди до всього звикають... Сестра з дитиною та мама приїжджали до Києва, коли Запоріжжя сильно обстрілювали, але побули декілька місяців і повернулися назад до своїх домівок і чоловіків. Вони кажуть так: «Якщо вони будуть наступати на Запоріжжя, то ми встигнемо виїхати».