Коли нас притиснуло - далі вже нікуди, ми мобілізуємося по-максимуму, - зазначив Сопко, - Збірна України продемонструвала в Тирані, можливо, і не найкращу свою гру, але настрій і колективізм був на рівні, і як на замовлення ми вирішуємо свій питання. Так було у відборі на Євро-2024. Всім хотілося б легшого шляху, проте знову показуємо, що самовіддача – це наша опція.
Якщо порівнювати цей поєдинок із першим проти Албанії, то гра вийшла діаметрально протилежною. І за якістю і перший тайм ми провели дуже добре. Тобто ми помилки виправили, ввели до стартового складу нових виконавців, зробили вірні кадрові рішення.
- Збірна України змінила тактику?
– Схема ця не нова. Просто у складі з перших хвилин з'явилися Зінченко та Калюжний, що дало позитивний ефект. Зінченко не лише забив, а й приніс тактичну грамотність, і доки мав сили, дуже добре впливав на гру команди.
Щодо Калюжного, то його манера гри нагадала мені моє покоління, коли грали просто, не боячись, і за першої ж нагоди йшли у відбір. Зараз футболісти хитріші, і більш боягузливі. А Калюжний битиметься до кінця. Так, він може помилитись у передачі, але планку боротьби не знизить ніколи. І це – приклад для інших гравців збірної України. Помітно було, як Калюжний починав відбір, починав іти в стик, і за ним у цей вир кидалися партнери по команді. Так вишиковувався наш ланцюжок боротьби, і був успішний відбір м'яча.
– Кого ще можна відзначити у складі збірної України?
- Калюжний та Забарний своїми спритними діями давали свободу нашим хавбекам. Відзначити можна всю команду, проте тягнутися всі інші мають саме за цими футболістами. Звісно, лише двох таких виконавців, як Калюжний та Забарний, мало...
Підтвердилася думка, що Мудрік не здатний на одному рівні провести два матчі поспіль. Михайло випадав із гри, і від цього помітно страждала атака нашої команди у поєдинку з Албанією. Про Зінченка я вже говорив - поки йому вистачало свіжості, все було добре, і його академічна, спокійна гра приносила нам користь, а коли він фізично підсів, почалися провали. Зазначу, що Мудрика та Зінченка треба було змінювати раніше.
- Не всі очікували побачити у "старті" Гуцуляка та Яремчука...
– Вихід Яремчука напрошувався. Зрештою, він забив. Але надалі Роман перетримував м'яч та приймав неправильні рішення. Якби він був у найкращій формі, то й для атаки збірної України було б набагато більше користі.
Гуцуляк зіграв пристойно. Добре тримав м'яч, діяв спокійно та досить гостро в атаці. Інша річ, що він не витримує до кінця темпу таких матчів, і на 90 хвилин його ще не вистачає. Сподіваюся, що це згодом можна буде виправити.
– Пропустила наша національна команда з пенальті після фолу Трубіна. Яка частка його провини у цьому епізоді?
- До фолу привів ряд командних помилок. А Трубін просто не бачив суперника та намагався зіграти у м'яч. Завдання албанського форварда було дотягнутися першим до м'яча та впасти. Арбітр у такому разі завжди приймає бік атакуючого.
- Після гри на важкому полі в Батумі були застереження, мовляв, у наших футболістів будуть важкі ноги і через це високий брак у поєдинку з Албанією.
- Брак не був пов'язаний із втомою. Це просто неправильні рішення. Ми легко втрачали м'яч і Мудрик, і Шапаренко. Потрібно було діяти простіше. Так, як це робив Калюжний. Якщо інші футболісти позбудуться зайвих рухів, це піде лише на користь збірної України.
- Склалося враження, що збірна Албанії втратила концентрацію з перших хвилин і до перерви не змогла прийти до тями.
- Албанія – це проста команда. Її козирі - не майстерність та зіграність, а мотивація та боротьба, причому більше на емоціях. Вона не має лідерів, здатних повести за собою. І саме за рахунок емоційної боротьби та супермотивації албанці перемогли збірну України у першому матчі. У Тирані ми не дали їм викласти ці їхні козирі. Збірна України краще рухалася, краще тримала м'яч. Суперник віддав нам ініціативу і грав нервово, чим ми й скористалися з певною часткою везіння.
Коли команда отримує такий болісний удар, як збірна Албанії, схаменутися важко. Неприємно вражає інше - те, що українці потім самі допомагають супернику повернутися в гру, діють без злості, без належної боротьби. Ми віддаємо ініціативу і опонент поступово приходить у норму. Немає ще збірної України певного інстинкту, коли треба остаточно добивати суперника. Ми ж вирішили утримувати результат, у другому таймі перестали високо пресингувати, думати лише про контратаки. Ризик, звісно, був. Після пенальті у албанців, як гирі, з ніг впали.
До речі, вважаю, що до перерви арбітр проґав 11-метровий у ворота Албанії після того, як відверто завалили у штрафному майданчику господарів поля Мудрика. Не знаю, чому рефері вирішив не карати албанців...
- На збірну України тепер чекає плей-офф Ліги націй. Що можна покращити у грі нашої команди?
- До матчу з Албанією у мене була впевненість, що наша команда переможе. Будь-який ланцюг невдач колись переривається. Але успіх треба шукати. Робити свою справу та змінювати самооцінку. Сподіваюся, що після цієї перемоги Сергій Ребров остаточно з клубного тренера перетворився на тренера збірної, а наші футболісти нарешті спустилися на землю, забувши про свій зірковий статус. Важливо, коли твоя команда починає розуміти, що орати треба й у матчах із такими суперниками, як Албанія, Грузія та Чехія. Це дає результат.