Колишній головний тренер "Динамо", а нині наставник збірної України Сергій Ребров у інтерв'ю Nemzetisport.hu прокоментував поразку киян від "Ференцвароша", який він також свого часу очолював.
- Спочатку передбачалося, що ви будете присутні на матчі в Гамбурзі, але вам це не вдалося зробити.
- Мені не нудно в ці дні. На початку тижня я ще був у Києві, звідти полетів до Іспанії подивитися на одного-двох своїх гравців, а зараз їду на збори національної збірної. План справді полягав у тому, щоб подивитись матч між моїми двома колишніми командами в Гамбурзі, але мій графік був настільки насичений, що якби була навіть мінімальна затримка, я б не зміг встигнути на гру, тому я навіть не почав подорож.
- Ви бачили матч?
- Звісно, ні за які гроші не пропустив би. Після жеребкування я трохи шкодував, що "Динамо" і "Ференцварош" не зустрілися в Будапешті, тоді я точно був би там на трибунах. Дивився матч лише по телевізору в готельному номері.
- Як ви можете прокоментувати те, що побачили?
- Кожен, хто хоч трохи розбирається у футболі, міг побачити, що сталося. Вилучення переписало сценарій "Динамо". Головного тренера Олександра Шовковського я знаю давно, він також був моїм одноклубником, він хотів зіграти в атаці і отримати перші очки в Лізі Європи. Однак у заключній частині зустрічі їм довелося грати вдесятьох, а на такому рівні, на європейській арені, це дуже складне завдання.
– Як думаєте, чи виграв би "Ференцварош", навіть якби не було вилучення?
- Це неможливо сказати. Я не впевнений. У першому таймі "Ференцвраош" грав погано, мене трохи здивувало те, що "Динамо", не маючи чисельної переваги, мало чудові можливості для голів... Граючи вдесятеро, кияни могли забити два-три голи. Водночас безсумнівно, що у другому таймі гра угорської команди покращилася, перший гол змінив психологічну картину матчу.
- Що сталося з "Динамо"? У другому таймі його гра повністю розвалилася...
– Гравці доти трималися. Першому голу передувала деморалізуюча помилка, яка фактично подарувала "Ференцварошу" гол "на підносі", і, здавалося, після цього українські футболісти втратили впевненість у собі, хоча вони й шукали себе. "Фраді" був у зручній позиції. Про перемогу "Динамо" не йшлося, тим більше, що другий гол прийшов одразу після першого.
– Нинішнє київське "Динамо" - слабке?
– Це "Динамо" вже не те, що було багато років тому. Команда складається з молодих українців, у четвер у ньому був лише один легіонер, панамський нападник Герреро вийшов лише на заміну. У складі є вправні та талановиті гравці, але треба визнати, що в нинішній ситуації легіонери не бажають переїжджати до Києва. Інша єврокубкова команда, донецький "Шахтар", з цієї точки зору перебуває в кращому становищі, там залишилося одинадцять легіонерів. Щоправда, вони теж не в Донецьку, а далеко від лінії фронту, у Львові, грають матчі внутрішнього чемпіонату.
– Чи правда, що під час домашніх матчів "Динамо" час від часу лунає сирена повітряної тривоги, і у гравців є чіткий розклад, куди їм йти?
- На жаль, таке траплялося й раніше. Після вимушеної перерви гра продовжується. Це не так добре. Немає багато…
- Ви досі живете в Києві з родиною? Чи не бояться рідні удару ракет і небезпек, які створює війна?
- Тепер що я можу на це сказати? Ми довіряємо найкращим. Я не кажу, що життя в Києві безпечне, але я не кажу, що повсякденне життя також жахливе. Ми з родиною проводимо багато часу в українській столиці, Київ – наш дім.
– Проте збори збірної України там не проводяться. Де ти зазвичай зустрічаєшся з членами команди?
– Завжди поблизу місця матчу. Наступного тижня в Лізі націй ми спочатку зіграємо в гостях з Грузією, а потім з Албанією, тому цього разу зустрінемося з гравцями біля Грузії. Для футболістів і членів їх сімей краще, якщо ми будемо тренуватися і, звичайно, грати подалі від війни.
– Минуло майже три з половиною роки, як ви раптово покинули "Ференцварош". Ви спілкувалися з кимось із керівництва клубу після розриву?
- Так, я говорив. Після мого від’їзду я був у Будапешті два-три рази, я особисто зустрічався з президентом Габором Кубатовим, ми сіли й обговорили те, що сталося, як чоловіки. Відтоді "Ференцварош" і столиця Угорщини стали для мене близькими, і я уважно стежу за матчами та результатами команди.
– Зі складу, яким ви керували, гравцями команди залишилися лише двоє угорців – Денес Дібус та Ендре Ботка та боснійець Ельдар Чівік.
– Дивлячись на склад в матчі з "Динамо", я просто рахував, хто з тих пір залишився в складі. Денеса Дібуса все ще не зупинити на воротах, Ендре Ботка, як завжди, надійно зіграв після заміни в четвер, а Елдар Сівіч — старий гонщик, невипадково він досі у "фраді".
– Коли ви наступного разу приїдете до столиці Угорщини?
- Я ще не знаю, але я завжди радий. Коли я востаннє був у Будапешті, кілька фанів зупинили мене на вулиці, впізнали і люб’язно попросили сфотографуватися разом. Я провів хороші роки у "Ференцвароші", я ніколи цього не забуду!
