"Були пропозиції "Динамо" та "Полісся", але є причина, чому вибрав "Металіст 1925": Гаджиєв – про перегляди в Англії та новий клуб

Рамік Гаджиєв непогано показав себе весною, коли в Дніпрі-1 були проблеми з виконавцями та Юрію Максимову прийшлося в деяких моментах покладатися на молодь. Рамік забив дуже важливий та переможний гол Кривбасу, який залишив тоді Дніпро-1 в гонціі за третє місцє та допоміг у підсумку кваліфікуватися в єврокубки. Після занепаду «спортклубівців» Рамік довгий час знаходився в пошуках нового клубу, встиг побувати на «Туманному Альбіоні», а також відмовитись від пропозицій Динамо та Полісся. Про це та багато іншого в ексклюзивному інтерв’ю Раміка Гаджиєва сайту «Український футбол».

«Вірю в проєкт Металіста 1925 повністю»

‒ Як ви себе зараз почуваєте? Повідомлялось, що контракт з Металістом 1925 ви підписали з травмою спини.

‒ Ситуація покращилася. Пройшов реабілітацію, вже незабаром буду в загальній групі. Продовжую працювати з реабілітологами та все буде нормально.

‒ Варіант з Металістом 1925 тоді виник?

‒ Ні. Він був із самого початку ще в червні. Харків’яни ‒ одні з перших, хто вийшов на зв’язок.

‒ А інтерес Динамо та Полісся з часом згас?

‒ Точно не можу сказати, радився з людьми, які в цій справі компетентні й мене переконали, що Металіст 1925 – для мене кращий варіант на сьогодні.

‒ Чи стало додатковим фактором наявність, що в Металісті 1925 грають декілька ексдніпрян?

‒ Дійсно, мені легше було адаптуватися в колективі через наявність експартнерів, але головна причина – це мої проблеми зі спиною і я шукав команду, що була готова мене вилікувати та брати на перспективу. Всі ці питання ми проговорили й мені все сподобалось. Я вірю в проєкт Металіста 1925 повністю. Тут все є, щоб перемагати й розвиватися.

‒ Чи є певний символізм у вашому поверненні до харківської команди, хоча вона і не грає в самому місті?

‒ Так, це приємний момент, що я перейшов до команди міста, в якому я зростав. Харків зараз під обстрілами та є містом-героєм. Металіст 1925 – це команда, що швидко розвивається, у неї є цілі та можливості демонструвати, що харківський футбол може бути гарним та сильним.

‒ Чи спілкувались з головним тренером та президентом Металіста 1925?

‒ Щодо моєї ролі в команді ми не спілкувались. Поки що просто познайомились, я пояснив йому свою ситуацію зі спиною. Патрік ван Леувен побажав мені найскорішого одужання та сказав, що чекає на полі. З президентом не спілкувались.

«Щодо позиції – завжди ближче до серця було щось атакувальне»

‒ Ви народилися в Азербайджані. Коли відвідували його останній раз та що пам’ятаєте з дитинства про цю країну?

‒ Останній раз був років 6 тому. Країна дуже привітна та красива, люди добрі. З дитинства особливого нічого такого згадати не можу.

‒ Як розпочалося ваше заняття футболом?

‒ З дитинства любив грати в цей вид спорту, виходив у двір грати з хлопцями старше себе. Пам’ятаю, коли був ще зовсім малим, то дідусь мені кидав м’яч у ноги та я його буцав, з того і почалась любов до футболу.

‒ Пам’ятаєте вашого першого тренера та на який позиції грали?

‒ Перший тренер у мене був з футбольної школи Харкова. Все починалось з футзалу, щодо позиції - завжди ближче до серця було щось атакувальне.

«З Дніпра-1 в моєму переході був зацікавлений Гліб Платов»

‒ Ви змінили 5 дитячих академій. Із ким грали з тих, хто зараз має ігрову практику на рівні УПЛ? І чому так часто змінювали академії?

‒ Був в академії Руху, ці хлопці зараз грають в основній команді. Щодо змін академій, то йшов туди, де вважав, що буде краще для мого розвитку.

‒ Де зустріли початок повномасштабної війни?

‒ Був у той час у Львові, коли грав ще за Рух. Потім через декілька місяців нас вивезли у Словенію. Ми там тренувались та підтримували форму, з часом повернулись до Львова.

‒ З ким спілкувались щодо переходу в Дніпро-1?

‒ Спілкувалися не зі мною. Більше вів перемовини мій менеджер. Сказав: “Приїжджай в Дніпро, тебе там чекають”. Зокрема в моєму переході був зацікавлений Гліб Платов.

‒ Як працювалось під керівництвом Імада Ашура? Який він тренер і що вам дав, як гравцю?

‒ Цілеспрямований. У нього своє бачення гри, вимогливий, вчить розуміння гри. Дав мені розуміння, як грати та як діяти у конкретних ситуаціях. Куди дивитись, як реагувати на помилки.

«Коли на контракті залишилось людей 10, 4 з яких – молоді, стало зрозуміло, що буде розпад Дніпра-1»

‒ Ваш перший матч в УПЛ був 24 вересня 2023 року проти Зорі. Чи пам'ятаєте цю гру та які емоції відчували?

‒ Навіть не очікував, що вийду на поле. Сидів 75 хвилин під дощем, мерз, потім мені сказали, що я виходжу. Навіть не встиг розім’ятися, побігав, здається один раз доторкнувся до м’яча усього. Але в цілому, був дуже задоволений дебютом та вдячний Юрію Вільйовичу (Максимову, - прим. І.Л.).

‒ Чому Максимов не довіряв молодим?

‒ Я б так не сказав, нас же з Ківіндою випускав на поле. Його можна зрозуміти: ми без досвіду, команда бореться за високі місця, у Дніпра-1 є амбіції, перше коло взагалі завершили на першому місці. Потім почалися травми, зрозуміло, що тренер буде незадоволений, що з основного складу в нього 5-6 гравців вибуло.

‒ Як проходив розпад Дніпра-1? Чи залишились вам щось винні?

‒ Після останнього матчу нам пообіцяли, що все буде добре, команда буде існувати, зокрема – погасять заборгованості. Під час відпустки почали викладати у ЗМІ тривожні новини. Зарплату все не виплачували, збір команди постійно переносився. А вже коли більшість гравців продали та на контракті залишилось людей 10, 4 з яких молоді, вже стало зрозуміло, що скоріше за все буде розпад.

Мені залишились винні гроші за 5 місяців. Питання не обговорювалось і я навіть не намагався якось його вирішити.

‒ Як завершилась історія з Дніпром-1? Розірвання контракту, чи вас у підсумку продали в Металіст 1925 за гроші?

‒ Якщо чесно, то не знаю всіх деталей. Не я займався цим питанням, думаю, що Металіст 1925 все ж щось заплатив.

«Надходили пропозиції як з Динамо, так і з Полісся, але на той час хотів спробувати себе в Європі»

‒ Під час літнього трансферного вікна лунали чутки про зацікавленість у ваших послугах Полісся та Динамо, чи це правда?

‒ Надходили пропозиції як з Динамо, так і з Полісся, але на той час я хотів спробувати себе в Європі, поїхати на перегляд та випробувати свої сили. Так в той час і було: спочатку Брентфорд, а потім Дербі.

‒ Можете детальніше розповісти про ці перегляди?

‒ У Брентфорд я приїхав після закінчення юнацького Євро Ю-19, на якому грав за збірну. З Ірландії я полетів у Лондон на перегляд. Перші враження чудові: база, поля, інфраструктура – все на божевільному рівні. Люди дуже добрі, гарно мене прийняли. Не відчувалось, що я на перегляді, відносились на рівних. Тренування були інтенсивні та рівень хлопців добрий. Але не так, як думають деякі, що вони в гарному сенсі божевільні та дуже сильні, що українці від них за рівнем далеко. Насправді – ні, наші юнацькі команди змогли б з англійцями конкурувати.

«У Брентфорді не змогли мене заявити»

‒ Що було далі?

‒ Був у команді два тижні, все добре, тренер мене нахвалював, був мною дуже задоволений та хотів, щоб залишився. Після перегляду я очікував на відповідь і мені повідомили, що існує проблема з заявкою. Вже почався сезон в Англії і я як легіонер мав окрему категорію, бо недостатньо ігор провів за збірну. У Брентфорду не було додаткових місць для мене і вони не змогли мене заявити.

‒ Щось подібне чув про Владислава Крапивцова. Ви, до речі, з ним не перетинались на “Туманному Альбіоні”?

‒ Ні, ми перебували в різний час на переглядах.

‒ А з Єгором Ярмолюком перетинались?

‒ Так, познайомились. Він мені допомагав адаптуватися, щоб я зайвий раз не хвилювався, пояснював що і як.

«Тренер Дербі сказав, що у них є молодші та перспективніші за мене хлопці»

‒ Ситуація з Дербі аналогічна? Не перейшли через проблему з заявкою?

‒ Ні, там інша ситуація. Перегляд тривав усього 5 днів, грав не на своїй позиції, бо мене ставили опорним півзахисником, хоча я атакувальний гравець. У підсумку тренер сказав, що у них є хлопці молодші та перспективніші за мене і він не хоче, щоб я забирав їх ігровий час.

‒ Надходили інші пропозиції від закордонних команд?

‒ Може і надходили, але вони надходили агенту, мені нічого про це невідомо. Після Дербі я вже не хотів ще кудись їхати, бо вже був кінець вересня. Крім того, у мене в той час ще виявились проблеми зі спиною.

«Відмова грати за Азербайджан – остаточне рішення, хочу виступати за збірну України»

‒ Ще торік ходили чутки, що збірна Азербайджану хоче вас у себе заграти? Що вам про це відомо? Чи була конкретика?

‒ Мені дзвонили скаути з національної збірної Азербайджану та казали, що мене хочуть бачити у збірній. Сама федерація футболу цієї країни не зверталася. Повідомляли, що паспорт зробити не буде проблемою, головне моє погодження. Я відмовився.

‒ Це кінцеве ваше рішення чи ви з часом повернетесь до цього питання?

‒ На даний час – це остаточне рішення. Хочу виступати за збірну України.

‒ Збірна України до 19 років досить вдало провела Чемпіонат Європи. Що можете сказати про цей турнір?

‒ Думаю, що ми виконали мінімальне завдання – потрапляння на Чемпіонат світу. Був дуже драматичний турнір, зокрема матч з Італією, нам була потрібна лише перемога. Від Євро лише позитивні емоції, команда в України підібралась сильна, всі старались, демонстрували, що можуть та бились до останнього. Завдяки цьому ми отримали бронзу турніру.

‒ Які завдання ставите особисто перед собою у найближчому майбутньому?

‒ Завдання – відновитись від травми, набирати форму та кондиції, бо вже п’ять місяців без команди. Чекаю на відновлення тренувань після півтора місяця їх відсутності.

Фото - УАФ