"Калюжний зараз кращий за Степаненка": перші тренери екс-динамiвця про його виклик у збірну

Час кризи – це також і час можливостей. Це може підтвердити півзахисник Олександрії Іван Калюжний, який у свої 26 років на тлі суттєвих кадрових втрат у збірній України отримав дебютний виклик до національної команди.

Калюжний свого часу не закріпився у київському Динамо, шукав себе в українських клубах, а потім навіть мав досвід гри в чемпіонатах Ісландії та Індії. Все змінилося саме цього сезону, коли Олександрія сенсаційно вийшла в лідери чемпіонату, а Калюжного відзначили як одного з ключових гравців команди Руслана Ротаня.

Оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський звернувся до перших тренерів Івана Калюжного – Володимира Циткіна (юнацька збірна України U-17) та Володимира Лінке (академія Металіста), аби ті поділилися власними емоціями від радісної звістки про свого експідопічного та розповіли про старт кар’єри нового збірника.

«Виклик Калюжного не став несподіванкою – це абсолютно логічне рішення Реброва»

– Як відреагували на новину про виклик Калюжного до національної збірної України? Здивувалися?

Лінке: А чому я мав здивуватися? Іван вміє добре грати у футбол, зараз набрався досвіду та почувається впевненим. Я знаю, що футбол він любить і ставиться до себе досить серйозно.

Циткін: Емоції дуже позитивні. Для тренера завжди приємно, коли гравця з яким він працював, викликають до національної збірної. Це дуже позитивний момент для мене, адже усі тренери, з якими працюють футболісти, щось їм дають. Для мене це честь.

– Ребров не став довикликати досвідченого Сидорчука, надавши перевагу саме Калюжному. Погодитеся зі словами Олександра Кучера, що зараз Іван – найкращий опорний хавбек в Україні після Бражка та Степаненка?

Лінке: Я не вважаю, що Калюжний третій. Він з Бражком десь на одному рівні, а Степаненко на цей момент набагато слабкіший за Івана. І тут різниця не тільки у віці. Степаненко ніколи не володів швидкістю, не мав такого удару, як у Калюжного. Та й карток Іван заробляє набагато менше:)

Циткін: Важко сказати. Ваня зараз знаходиться у дуже непоганій формі, в команді, яка на ходу. Це логічне рішення тренерського штабу, адже Бражко та Степаненко травмовані. На сьогодні Калюжний один з найкращих опорників в Україні, але проблема в стабільності.

Це зараз Олександрія на ходу, але ж воно не увесь час так буде. Треба буде подивитися на перспективи. Якщо Калюжний зможе втримати рівень, який надає виклик до збірної, то в команді Ротаня він не затримається. Зараз опорників з такою грою у відборі не дуже багато, не тільки в Україні, а й у Європі.

– Калюжний прибув до збірної у дуже непростий момент: після двох турів – 0 очок, низка травмованих лідерів. На такому тлі Іван може проявити свої найкращі якості?

Лінке: Мені хотілося б, щоб він впорався з психологічним тиском та хвилюванням. Я думаю, що в нього вийде, оскільки у нього зараз прекрасний вік для футболіста – 26 років. Він набрався досвіду, тому якщо вийде на футбольне поле, то зможе продемонструвати свій рівень.

Циткін: Це для збірної важкий період, а Ваня там – нова людина, гравець, який перебуває в чудовій формі. Криза – час для змін. Думаю, що якби не низка травм у лідерів, то навряд хтось говорив би про те, що Калюжного викликали в збірну. На сьогодні йому виданий дуже серйозний шанс, але питання в тому, як він ним скористається. Для нього ця ситуація в збірній, я вважаю, найкраща.

«Калюжний вирізнявся фізичними даними – це справжній боєць на полі. Але у нього були і недоліки»

– Хотілося б дізнатися, за яких обставин ви познайомилися з майбутнім збірником.

Лінке: Я зустрів його, коли він був ще зовсім малим. Він вже тоді вирізнявся своїми фізичними характеристиками. Багато хто навіть вважав, що Калюжний грає на «підставі».

Я прекрасно знайомий з його родиною – з мамою спілкуюся досі, батько, на жаль, помер. Брат у нього – пожежник, тато працював у поліції, а мати – медсестра, досі працює у Харкові в лікарні. Ніхто з них серйозно спортом не займався, але всі володіють міцною статурою від природи.

Циткін: Його я почав викликати в юнацьку збірну (U-17) у 2014 році. Я його побачив у команді харківському Металісті, що виграв перший чемпіонат України серед юнаків. Ваня був одним із лідерів тієї команди, грав центрального захисника, але у збірній він у мене діяв виключно на позиції опорного півзахисника.

– Головні козирі Калюжного – це …?

Лінке: Та у нього завжди було вміння віддати передачу, він ніколи не перетягував ковдру на себе. У нього прекрасний пас, чудова ліва нога. Ми свого часу два тренування на тиждень проводили, де гравці могли грати лише слабкою ногою. Це йому тоді було років 12-13. Тому він і цей компонент підтягнув.

Якось ми грали з Дніпром у Харкові. Відбулося зіткнення, Калюжний впав, а палець у нього вивернувся в іншу сторону. Він до лікаря відразу, аби йому перемотали того пальця, а сам мені кричить: «Володимире Івановичу, не міняйте, не міняйте, будь ласка!». Характер у хлопця є, він хворий футболом, живе цим і доля йому віддячує, якщо його викликають до національної команди.

Циткін: Він відзначається характером – це справжній боєць на полі. Помітно вирізнявся Калюжний і фізичними даними, виконував великий обсяг роботи ще на дитячому рівні. Але у нього є і недоліки – він не дуже добре грає головою, є питання щодо тактичних моментів.

– Як Іван поводив себе у колективі: відсторонений чи, скоріше, душа компанії?

Лінке: Він не душа компанії, але нормальний комунікабельний хлопець. Ось на полі він дійсно лідер, може повести за собою. У житті він доволі м’який, навіть сльозу може пустити, хоч і володіє такими габаритами. Калюжний на полі та за його межами – різні люди.

«Після переходу в Динамо Калюжний знизив вимоги до себе, через що перестав потрапляти до юнацької збірної»

– Як гадаєте, чому у Калюжного так і не вийшло закріпитися в структурі Динамо?

Лінке: Знаєте, я і Харкові зіштовхувався зі спеціалістами та горе-фахівцями, які скептично ставилися до стилю гри Калюжного. Іван габаритний, не володіє різкістю як у Мессі, тому говорили, наче він повільний. Я відповідаю: «Добре, він повільний, але як він тоді всюди встигає?».

Кожен тренер має власне бачення, важко сказати, чому в нього не вийшло в Динамо. У тому ж Металісті 1925 теж не дуже трималися за нього. Чому? Бо типу повільний… Ось так він «повільно» до збірної і потрапив:) У мене Калюжний завжди грав у складі, був лідером на полі.

Циткін: Він не став засиджуватися у Металісті й перейшов у 2015 році в київське Динамо. Після трансферу в столичний гранд був період, коли Ваня різко знизив вимоги до себе. Це призвело до того, що я перестав викликати його в юнацьку збірну. Він був у мене в обоймі, але випав зі стартового складу.

– Був період, коли Калюжний, маючи контракт з Динамо, грав за команду Золочівського району на чемпіонат Харківської області. Виходить, для Івана – ігрова практика важливіша за статусність клубу, в якому він перебуває?

Лінке: Де він тільки не грав:) Це говорить лише про його любов до самої гри. Але ж ви розумієте, як у нас підписувалися контракти з Динамо чи Шахтарем. Це більше на кабалу схоже. Людина хоче піти, наприклад, але кого це там хвилює? Навіть коли в оренду віддають, то перед цим продовжують контракт, аби гравець і далі їм належав. Не думаю, що це правильний підхід. А грати ж молоді потрібно. Скільки гравців у Динамо та Шахтарі не розкрилося через подібний підхід…

Циткін: Важко сказати, бо Ваню я бачив вже дуже давно. У Калюжного були проблеми з ігровою дисципліною, негаразди в Динамо, але, я думаю, він це переріс. Те, що він підтримував форму в змаганнях Харківської області – не дивина, він же сам з Харківщини. Я думаю, він все правильно зробив, адже його рішення привели до того, де він зараз є.

– Далі Іван грав за Металіст 1925, Рух, вперше прийшов до Олександрії. Проте наступні два клуби – це представники чемпіонату Ісландії та Індії. Виходить, що і після такого турне можна повернутися сильнішим та заслужити на виклик до збірної України?

Лінке: Ну, якщо в Ісландії футбол дійсно слабкіший за нас, то щодо Індії я б так не говорив:) Іван розповідав, що у них в Керала Бластерс грали іспанці досить непоганого рівня, та й загалом чимало якісних легіонерів. В Індії завдяки іноземцям футбол і підіймається потрохи. Він був у хорошій команді, яка боролася за призові місця, а це завжди стимул для зростання. Цей закордонний досвід пішов йому лише на користь.

Циткін: Звісно, можна. Чудово, що він не став продовжувати своє перебування у теплій ванній, а поїздив та пограв. Спробував себе в Україні, потім доля занесла в Ісландію та Індію. Закордонний футбольний досвід все ж трохи змінює гравців, їхнє ставлення до справи. До України він повернувся дорослим, з солідним багажем знань. Думаю, що це все пішло йому на користь.

«У Калюжного є всі якості, аби закріпитися в збірній України. Його мета – грати в Європі»

– А яка роль Руслана Ротаня в тому, що Калюжний проводить такий сезон і отримує виклик до національної команди?

Лінке: Я мало слідкую за українським футболом через низький рівень гри, але руку на пульсі тримаю. Ротань же свого часу грав на цій позиції, він все розуміє:) Тим більше, я думаю, що він рекомендував Івана у збірну, оскільки бачить і знає його можливості.

Циткін: Це їхня спільна заслуга. Ротань вміє працювати з молоддю, але при цьому знаходить підхід і до гравців середнього віку. Мені здається, що шанс дебютувати в нього буде.

– Чи є у Калюжного необхідні якості, аби закріпитися у збірній України на тривалий термін? Чи не перетвориться цей виклик на одноразову акцію, яка була викликана проблемами в збірній?

Лінке: Все залежить від самого Івана. Головне, аби була довіра від тренерського штабу. Знаєте, можна ж викликати, але так і не дати зіграти. Якщо Ребров у нього повірить, а Калюжний вийде та продемонструє той рівень, який показує в Олександрії – чому б і далі не викликати?

Циткін: Важко сказати, адже у Калюжного ще немає такого досвіду. Чи закріпиться він – залежить від нього самого та від обставин. Минулого року про нього ніхто стільки не говорив, а зараз до нього, як лідера Олександрії, прикута серйозна увага. Загалом у нього є всі якості, аби закріпитися в національній команді.

– У Шахтаря зараз проблема з опорними півзахисниками, чи можна очікувати трансфер Калюжного, на сьогодні гравця збірної, в донецький клуб? Чи Івану краще підійшло б не чуже для нього Динамо?

Лінке: Не думаю, що після всього того, що було в нього з Динамо, він повернеться туди. А ось Шахтар – чому ні? З того, що я знаю, то пріоритет для Івана – гра у Європі. Який чемпіонат йому підійшов би? На своїй позиції він в будь-якій хорошій європейській лізі не загубився б.

Циткін: Так, Ваня на ходу, але повторюся, що зараз він грає у такій команді, яка теж на ходу, демонструє непогану гру та здобуває позитивний результат. Як буде далі, якщо в Олександрії раптом виникне спад, важко сказати.

Що стосується його ймовірного трансферу, то в Динамо Калюжний вже був. Він знайомий з цим клубом, його системою. Шахтар? Можливо, але… Розумієте, але Ваня такий гравець, який більше підходить саме для Динамо. У Шахтарі комбінаційний стиль, а Калюжний грає все ж у більш силовий футбол. Але, знаєте, ніколи ж не пізно перебудуватися.