Олег ФЕДОРЧУК: "Не треба шукати алібі для Реброва"

Відомий тренер, а нині ще й авторитетний експерт Олег Федорчук в бесіді з кореспондентом Sport.ua розповів чого очікує від протистояння в Познані:

– Mені не до вподоби, що ще задовго до матчу в пресі почали акцентувати увагу на кадрових втратах української збірної. Не треба шукати передчасно алібі для Сергія Реброва. Слід сфокусуватися на тих виконавцях, які залишилися в його розпорядженні.

– Давайте не згущувати фарб. Зараз реально могли б допомогти збірній – Віталій Mиколенко, Віктор Циганков та Володимир Бражко. Решта – це гравці ротації при всій повазі до Андрія Ярмоленка та Тараса Степаненка. Ось чому при всіх розкладах у нас в строю залишилося 5-6 «зіркових» футболістів, тоді, як в грузин таких лише два: Гіоргі Mамардашвілі та Хвіча Кварацхелія.

– Я віддаю перевагу українській збірній, тільки треба максимально скористатися своїми «козирями». Тут можна брати за приклад керманича грузинської збірної Віллі Саньоля, який вже не один сезон використовує тактичну схему 5-3-2. Так це шикування не гарантує видовищний футбол, зате ефективне. Розрахунок на надійний тил й швидкий перехід до наступу. З іншого боку, в яких посібниках прописано, що видовищність має бути обов'язковим атрибутом футболу? Пригадується, свого часу Олександра Петракова також часто критикували за раціональний стиль, за те, що він дотримувався схеми з 5 захисниками, проте це не завадило молодіжній збірній України під його орудою стати чемпіонами світу.

Ось чому 11 жовтня в Познані буде й суперництво тренерських ідей, хто кого більше здивує? Сподіваюся, Сергій Ребров знає, що йому робити.

Грузинська збірна, справді, останнім часом виступає більш стабільно. Але в української – більший потенціал, збалансованіший склад. На видноті воротар Анатолій Трубін з «Бенфіки», стопер Ілля Забарний з «Бортмута», Георгій Судаков з «Шахтаря» вже готовий спробувати себе в топ-чемпіонаті, забиває в Серії Артем Довбик. Хоча їм є, що доказувати виступаючи за збірну.

І ще на один аспект кортить звернути увагу. Останніми роками наша збірна неодноразово «вистрілювала», коли відступати вже було нікуди. Післязавтра в Познані в наших ще буде одна нагода стрибнути вище голови.