Блогер: "Рубчинський та Брагару очікувано страждають через патріотизм - замість зборів з "Динамо" поїхали в Париж"

- Після попередньої гри з Рухом мене переконували, що геніальні аналітики львівʼян розібрали Динамо на молекули, тож 0:0 не випадковість та флюк. Нинішній тур не переконав мене зовсім:

⁃ аналітики Руху не змогли розібрати на дошці Колос

⁃ аналітики Лівого Берега виявилися ще більш геніальними, бо ЛБ віддав Правому Берегу набагато менше за Рух

Динамо досягло половини поля ЛБ в 67% своїх володінь (з Рухом 72%), а карного в 18% випадків (з Рухом 23%). Тож автобус Лівого Берега був міцнішим. Динамо створило лише один big chance момент (0.73 xG), коли забивав Михавко (8ʼ). Помʼякшуюча обставина, що це був другий темп стандарту, тому захист просто розсипався. З гри все досить надійно. Тому за логікою підписки Руха аналітики Лівого Берега якісно попрацювали над тактичною дошкою?

Без Шапаренка (та навіть Кабаєва) Динамо стає дико обмеженою командою. Напевно, вже немає в УПЛ тренерів, які не розуміють впливу Буяльського на завершальні стадії атаки киян. Біда в тому, що із Рубчинським та Брагару знаходження Віталія на полі втрачає будь-який зміст. На пальцях. Попри те, що Буяльський фактично долучився до голу Бражка (здійснивши ривок на Механіва) та голу Рубі (відкрився під пас та від нього мʼяч повернувся назад), він не був настільки активно залучений в процеси. Немає часу робити скрини, де згаданий тандем робить вигляд, що не бачить Віталія. Просто факт - Буяльський торкнувся мʼяча у штрафному майданчику ЛБ лише ДВІЧІ! Ще раз: команда грає проти автобуса, а головний ресивер отримав лише 2 (!) паси в штрафному. Навіть з Рухом, де геніальні аналітики, було 8 дотиків.

Лише 29% усього масиву передач виконувалися у фінальній третині (або в напрямку). 57% у другій - і це вже прямий наслідок «застрягання» киян там. Дехто пояснив би це аналітиками ЛБ, які провели титанічну роботу. Але існує Буяльський - індикатор здоровʼя позиційного нападу. Віталій виконав 5 передач під удар, що дорівнює сумі решти. А глибока лише одна. Тож замість того, щоб отримувати передачі там, де зазвичай, йому довелося самому виконувати ці передачі. Ресивер перебрав на себе функції квотербека, якщо зрозумілою мовою. Чому це сталося? Бо компаунд складу з відчутними ротаціями не впорався з тим, що вони Динамо, і що Піхальонка немає поруч, робити усю креативну роботу. В очі суттєво кидається обмеженість візуальна та тактична:

⁃ Брагару виконував найкоротші передачі в команді - 13.8 метрів, тоже мова не йде про розвороти атак чи діагоналі, короткі стінки максимум

⁃ Рубчинський виконував треті найкоротші передачі - 15.7 метрів, тут теж мова не йде про розвороти атак, а більше про пас ближньому; передачі Шапаренка з Рухом виміряли на 19.3 метри середню

Точність передач Рубі - 98%. Для порівняння в Шапаренка проти Руху нещасні 86% точності. Чому на це звертаю увагу? Бо це їбана стерильність: 100% точних коротких/середніх (43/43). Це низький рівень ініціативності, тому й моментів немає, що часто замість наскрізної передачі - стерильна.

Тож ще раз. Рубчинський та Брагару очікувано страждають через патріотизм. Змушучи страждати і вболівальників. Замість зборів з командою поїхали в Париж. Тепер Шовковський мусить ризикувати, попри очевидну інородність обох в командних побудовах. Шовковський це розуміє, але ставить. Бо Шапаренко не залізний, Шапаренку потрібне відновлення. Ось цей «вихідний» дає йому змогу повноцінно відновитися після Лаціо на Гоффенгайм.

Чи це кінець світу? Ні. Приклад Кабаєва демонструє, що за наявності бажання та стійкої нервової системи цілком можливо адаптуватися. Шовковський зміг під сильні риси Владислава знайти відповідну роль. Тепер Кабаєв може тягати мʼяч (веденнями/передачами) частково розвантажуючи Шапаренка. Усі задоволені.

Проблема Брагару, що він в Одесі так само переважно тягав мʼяч, тому з такими муками народжує дії у фінальній третині за умов високої щільності. Певно потрібен час усвідомити, що подачі навмання - це про Одесу, а не про Динамо. Тому стосовно Максима в мене більше оптимізму. Якщо Владислав зміг, то й Максим теж.

Стосовно Валентина оптимізму менше. Він і в Дніпрі-1 не відзначався геніальним пасінгом, бо завжди поруч був Піхальонок. Рубі давав інтенсивність без мʼяча, якої немає в Олександра. Власне те саме, дає інтенсивність без мʼяча, він і в Динамо. Фоли та дуелі вже стали візитівкою. Але на мʼячі все дуже стерильно. А Буяльський - не Піхальонок! Віталій теж не надто інтенсивний без мʼяча, однак, коли йому доводиться сідати нижче, щоб займатися плеймейкінгом (як Піхальонок), то Динамо втрачає цінного юніта в корпусі ресиверів. Буяльский не може віддавати передачі сам собі.

Тож самостійно обирайте за смаком причину такого невиразного матчу від Динамо: геніальність аналітиків Лівого Берега чи нездатність окремих гравців (сподіваюсь тимчасова) виконувати певні життєво важливі функції в команді.