Нардеп: "Дуже прикро, що останні десятиліття Києвом керують здебільшого якісь прийшлі, випадкові люди, для яких місто - дорога іграшка..."

"Сьогодні чергова річниця трагедії, про яку з радянських часів не прийнято багато говорити. 83 роки тому, 24 вересня 1941 року, внаслідок детонації вибухівки, закладеної при відступі червоної армії з Києва агентами радянського НКВС в більшість будинків Хрещатику і нижньої частини Прорізної і прилеглих вулиць, почалася велика пожежа на Хрещатику, що тривала п'ять днів. В результаті дій НКВС з реалізації тактики "випаленої землі" фактично вся історична центральна частина Києва була повністю зруйнована.

В районі Хрещатика було знищено чи сильно пошкоджено понад 320 будівель. Багато киян загинуло, тисячі залишилися без даху над головою. Німці фактично не постраждали. Це був абсолютно безпрецедентний випадок тотального руйнування радянською владою свого ж ключового міста. На той час це був безпрецедентний випадок в Європі, коли за пʼять днів щезло з лиця землі обличчя старовинного європейського столичного міста.

В радянські часи про трагедію 24-29 вересня 1941 року взагалі не прийнято було говорити, основна версія була така, що це німці все зруйнували, та і все. Всім показували руїни Успенського собору в Лаврі як доказ «звірств нацистів»… За часів Незалежності київський політико-суспільний простір, постійно перебуваючи під впливом російської агентури, так і не підняв на найвищий рівень суспільного сприйняття драму і пам’ять про втрату Хрещатика у вересні 1941 року. Так ніби цього і не було.

Крім всього іншого, катастрофа Хрещатика стала каталізатором ще більшого жахіття в історії міста. Німецькі фашисти миттєво скористалися радянським терактом і використали його як привід, аби почати вирішення «єврейського питання» в столиці України. Масові розстріли єврейського населення Києва в Бабиному Яру у відповідь на радянські теракти розпочалися відразу після закінчення пожежі, вже 29 вересня 1941.

Сьогодні, коли діячі будівельного бізнесу разом з муніципальними очільниками добивають останні старовинні малоповерхові будинки в центрі Києва і на Подолі, я часто розмірковую над тим, що при всій дикості радянської системи при повоєнному відновленні Хрещатика були кинуті всі творчі і інженерноі сили, аби зберегти кожен будинок на головній вулиці України, який хоч якось підлягав збереженню, незважаючи на те, вписувався він в нове архітектурне рішення вулиці, чи ні. Кожен будинок, що мав ознаки життя, зберегли. До сьогоднішнього дня живими залишилися досить дивні три-чотири поверхові будинки по обидва боки Хрещатика, особливо в частині ближче до Бессарабки, які взагалі не мають жодного стосунку до архітектурного ансамблю центральної вулиці але які були дбайливо відновлені і збережені. Навіть радянські комуністи розуміли, що їх неймовірна цінність в тому, що саме вони є мовчазними свідками минулого, саме вони охороняють тяглість і безперервність часу і життя киян в їхньому місті.

Дуже прикро, що останні десятиліття містом керують здебільшого якісь прийшлі, випадкові люди, для яких Київ - дорога іграшка, місце ситуативного заробітку, які геть не розуміють, як з ним потрібно поводитись і від усвідомлення цього же гидкіше дивитися на рукотворні руїни сьогодення в історичному центрі Києва які сталися не з вини російських ракет чи дронів", - написав Осадчук.