"Суркіс і Шовковський скоро пожалкують". Український тренер вважає, що "Динамо" дарма не купило Краснопіра

Тренери Олександр Собкович та Олександр Антоненко в ексклюзивному інтерв’ю «УФ» розповіли, як і за рахунок чого в запала зірка молодого нападника Ігоря Краснопіра, який зумів з аматорів пробитися до УПЛ та молодіжної збірної України й нині феєрить у складі Руху.

Після п’яти турів у новому сезоні Прем’єр-ліги, яка поновила свої змагання після міжнародної паузи для ігор національних збірних, вже є про що і кого поговорити. Наприклад, про нападника львівського Руху Ігоря Краснопіра, який має у доробку вже чотири голи і перебуває серед лідерів у перегонах бомбардирів.

Ось і експертна рада «УФ» (цього разу в такому складі – Олег Дулуб, Віталій Кварцяний, Мирон Маркевич і Володимир Шаран) визнала Ігоря найкращим футболістом УПЛ серпня 2024 року. Проте ще два сезони тому про гравця з прізвищем Краснопір знали лише люди, які дуже пильно стежать не лише за змаганням в УПЛ.

Як хлопчина з київського мікрорайону ДВРЗ зумів з команди аматорів пробитися до київської Оболоні, стати одним з лідерів «пивоварів», почати забивати в УПЛ, почати постійно отримувати виклики до молодіжної збірної України? Про все це кореспондент сайту «Український футбол» Віктор Глухенький поговорив з Олександром Собковичем, який тренував Краснопіра у юному віці, починаючи з ДЮСШ, та асистентом головного тренера Оболоні Олександром Антоненком, який встиг пограти з Ігорем в одному аматорському колективі та потренувати його у столичному клубі на рівні професіоналів.

Напередодні сьогоднішнього матчу Ворскла – Рух «УФ» представляє лідера бомбардирських перегонів Краснопіра.

Собкович: Я свого часу працював у ДЮСШ-21, яка знаходиться на Дарниці, мікрорайон ДВРЗ. В мене були хлопці 2001 та 2002 років народження. Ігор взагалі-то тренувався переважно у Руслана Шапаренка (не батько Миколи Шапаренка з Динамо, – прим. В.Г.), але інколи ми формували для участі у різних турнірах одну сильну команду з двох і саме так вперше я й помітив Ігоря.

Потім я перейшов працювати до Динамо, згодом мав ще й роботу у Канаді. Вже, як повернувся з-за океану, то отримав пропозицію від Чемпіона (команда з Києва). Було це в 2018-му, і от у цьому клубі ми знову перетнулися з Краснопіром. Його, тобто команду загалом, тренував Олександр Розгон.

До речі, пригадую, що коли я працював у Динамо, то Ігор частенько мені телефонував, просив індивідуально з ним позайматися. Працювали з ним, зокрема, над біговою роботою.

Стосовно задатків Краснопіра, то він, звісно не був таким собі другим Шевченком, бо Андрія я знаю відмінно, грав з ним у Динамо, але в Ігоря одразу було видно, що він горить футболом. Живе цією грою, а не просто приходить на тренування копати м’яч. Постійно був допитливий: а як те краще зробити, а як інше? І з малих літ Краснопір виділявся своєю швидкістю, ще коли грав не у нападі, а на фланзі півзахисту.

Коли Краснопір трохи підріс, то я зразу зрозумів, що з нього будуть люди. Старанний хлопчина був завжди, дуже працьовитий.

Антоненко: Я познайомився з Краснопіром, коли Ігор був геть малий. У команді Асканія-Флора (Калинівка) це сталося. Він тоді діяв на позиції крайнього півзахисника.

Собкович: Наскільки мені відомо, то ні. У нього звичайна сім’я. Небагата, точно. Середній клас. ДВРЗ, район Києва, де Ігор зростав, не елітний у Києві, м’яко кажучи. В основному, тут живуть звичайні роботяги. На тренування Ігор приїздив на трамваї, а не на Мерседесі з особистим водієм.

Антоненко: Родина, наскільки мені відомо, неспортивна. Однак його мама (за певними даними, керівниця станції метро «Вирлиця», – прим. «УФ») була, здається, на кожному матчі, як тільки Ігор потрапив до Оболоні. Його фанатка номер один.

А ще, видно по Краснопіру, що вихований він правильно: повага до старших, дисципліна. Це, мабуть, вже батькова школа.

– Перехідний вік дався Краснопіру нормально? Бо частенько у цей час хлопці починають палити, вживати пиво. Це не секрет. І багато хто так і звершував свої кар’єри у футболі, яка ще й не встигли розпочатися. Тим більше, живучи на ДВРЗ, районі, який мені теж досить добре відомий, хоч я і на Солом’янці виріс.

Собкович: Ви праві, шкода, але були такі хлопчики в ДЮСШ-21, які самі себе згубили. Чи вулиця їх... Проте проблем з дисципліною у Краснопіра ніколи не було, я вже не говорю про цигарки чи алкоголь.

Антоненко: Я його у цьому віці майже не пам’ятаю, але не чув, щоб у нього були «зальоти». Знаю, що, навіть почавши заробляти нормальні гроші, не катався на тренування на таксі, а їздив за звичкою на метро з лівого на правий берег і навпаки.

Я б про що хотів сказати. От є такі футболісти, як Ліонель Мессі. В нього дар від Бога. А є такі, як Кріштіану, які гарували до сьомого поту, що стати зіркою. Якщо порівнювати, то Краснопір подібний до Роналду більше, ніж до Мессі. Він – «пахар». Навіть у відпустці постійно тренується.

Собкович: Тільки за рахунок старанності. І десь йому пощастило. Він взагалі міг зав’язати з футболом на певному етапі, а саме коли був у Чемпіоні. Дуже там некрасива ситуація вийшла. Розумієте, це не класична ДЮСШ, а бізнес-школа, скажімо так. «Нам не треба якість, нам треба кількість», – за таким принципом живе керівництво цього клубу.

Один сезон за U-19 Краснопір відіграв, випустився, прийшов на тренування вже після, допрацьовувати, а поле зачинено і висить записка: «Шановні гравці команди U-19, будь ласка, не приходьте на цей стадіон, ви вже випустилися».

Після Чемпіону Ігорю запропонували порати за аматорську команду Калинівки. Він там побув десь пів року, класно грав, завоював спецприз КОАФ «Відкриття сезону» найкращого молодого гравця Київської області, а потім я забрав його до себе в Денгофф. Умови у нас були кращі, фінансові зокрема. Я знав його, він – мене, вмовляти довго не потрібно було. Тоді ще у мене був консультантом Роман Санжар, не остання людина в українському футболі. Трішки Краснопір пограв у Денгоффі, і Санжар мені сказав: треба хлопцю якось допомогти, аматори вже не його рівень.

Антоненко: В Ігоря завжди була шалена мотивація. Він завжди хотів грати в УПЛ, а не бігати в аматорах. І все робив поетапно: заявив про себе в юнаках, потім в аматорах, засвітився у змаганнях на область, потрапив до команди Першої ліги (в Оболонь у 2022 році). Він не виник нізвідки.

Є футболісти, у яких є всі задатки вирости не просто до рівня команди УПЛ, а до рівня національної збірної, але вони їх марнують. Типу «Я ж і так футболіст, і Перша ліга нормально, пройде час – буду грати й у еліті», а потім – пшик і все. Бо не працювали над собою. Не горіли не жили футболом. У Краснопіра все навпаки.

Собкович: Ні. В нього до певного часу не було ніяких контрактів з агентами. Діло було так: якось я взяв телефон, набрав Олександра Антоненка з Оболоні (асистент головного тренера «пивоварів» Валерія Іващенка, – прим. В.Г.) і кажу: є в мене хлопчина один тямучий, чи можна його до вас на перегляд? Це вже була пізня осінь і отримав я у відповідь відмову. Краснопір залишився в нас, запалював на місцевих змаганнях і розпочалася повномасштабна війна…

Вже коли минула гаряча фаза, війська росіян вигнали з Київщини, мене вже набрав Антоненко і запропонував провести товариську гру Оболонь – Денгофф. Перший тайм ми виграли 2:0, але в підсумку програли 2:3. Саме у тій грі Ігор і забив Оболоні, здається, обидва голи. Один точно. Й от після гри мені Антоненко каже: «А можна нам цього хлопчину на перегляд?» А я йому: «Саша, так я ж про нього тобі вже раніше говорив!» (сміється). Одним словом, поїхав Краснопір на тиждень тренуватися до Оболоні і вже не повернувся, бо підписав з цим клубом професійний контракт.

Антоненко: Вперше Оболоні запропонували подивитися на Краснопіра взимку 2022 року, якраз перед тим, як ми мали вирушати на передсезонний збір до Туреччини. Йому тоді було 19 років, якщо не помиляюсь. Його позиціонували, як крайнього півзахисника, а нам не потрібен був гравець на цю позицію. Ми потребували крайнього, але оборонця. Тож я сказав Олександру Собковичу, це він просував кандидатуру Краснопіра до Оболоні, що добре, подивимося на твого хлопця, але вже після того, як повернемося зі зборів. А в кінці лютого почалася повномасштабна війна і все це забулося… Не до футболу було.

Вже після того, як росіян відігнали якомога далі від Києва, ми почали знову час від часу шукати, переглядати молодих гравців. Мали товариську гру з Денгоффом. І от саме після цього матчу нам і приглянувся Краснопір, бо добряче поганяв наших гравців, граючи на правому фланзі півзахисту. Я його згадав, звісно, але чисто так візуально, бо у Асканії-Флорі, як вже казав, він ще зовсім пацаном був.

Взяли його на перегляд і дали шанс у товариській грі проти Чорноморця, випустили хвилин на десять. Одесити тоді грали в УПЛ, ми – у Першій лізі. Ігор не загубився, хоч і не забив. До речі, ми його одразу визначили в напад, бо побачили відповідні задатки.

Вже після гри він понурий такий збирався йти додому, а ми, хоч вже й вирішили, що беремо його в Оболонь, не сказали одразу. Бачимо з Іващенком і спортивним директором Оболоні Мазуренком, що хлопець геть розклеєний, і кажемо: «Ігорю, чого сумний? Все нормально, заїжджаєш з нами на збір. Ти в команді. Підписуємо з тобою контракт». А він, певно не почув, почав там щось казати, типу, «Я все розумію, але дайте мені шанс ще, я все доведу» (сміється).

Ніяких агентів на той час в Краснопіра не було. Ігор реально сам створив себе, змусив звернути увагу, довів на полі. От і все. Хоча, щоб бути до кінця правдивим, варто сказати, що ще раніше за Собковича Оболоні його пропонував тренер Асканії-Флори Андрій Герасименко. Добре, що все-таки Ігор не розминувся з нами.

Собкович: Для Краснопіра минулий сезон був поки найтяжчим у його кар’єрі, але він подолав його гідно. І, не в останню чергу, завдяки тренерам, які у нього повірили: Валерію Іващенку з Оболоні, Руслану Ротаню, який працював з ним у молодіжній й олімпійській командах.

За сезон він в ігровому плані з хлопчика перетворився на чоловіка. Ігор ще не сформований на всі сто відсотків, бо не той вік ще, але він вже демонструє впевненість: вміло відкривається, класно діє на вістрі атаки, зони перекриває коли треба. Повірте, сезон-два – і він поїде з нашої країни кудись до Європи грати.

Стосовно переходу до Руху, то він стався дуже своєчасно. Хоча, я знаю, що ще взимку ним цікавилися команди з-за кордону, які саме, такою інформацією не володію, чи то зі Словаччини, чи то з Угорщини, й пропонували більше за Рух. Та в Оболоні вирішили тоді не продавати Краснопіра. І правильно зробили. Він у другій половині чемпіонату добре обкатався в УПЛ, набрався ще досвіду.

Зараз Рух для Ігоря – саме та, що треба, команда. Там плюс-мінус всі гравці однієї вікової категорії і йому там комфортно. База у львів’ян класна.

Антоненко: На даному етапі його кар'єри минулий сезон був для Ігоря знаковим. Звісно, для Оболоні втратити такого гравця не є добре, але я радий за нього, що він перейшов до дуже пристойного клубу. Трансфер у Рух – однозначно крок вперед для Краснопіра. Та й наш клуб зумив заробити за нього пристойні гроші, хоче це вже питання з геть іншої площини.

– Днями мав розмову з Мироном Маркевичем і він сказав, що з молодих виконавців із УПЛ він виокремив би саме Краснопіра і навіть натякнув, що непогано б було йому дати шанс у національній збірній пограти з метою її омолодження. Доріс Ігор до рівня головної команди країни?

Собкович: Раціональне зерно у цьому є. Я б його залучив до збірної, скажімо, викликавши на якусь товариську гру. Перебування у таборі команди Реброва йому б точно пішло на користь. Став би ще впевненішим у собі, психологічно зміцнів.

Так, конкуренція серед нападників у національній збірній потужна. Є Артем Довбик, Роман Яремчук – дуже досвідчені виконавці. Не забуваймо і про Владислава Ваната, який у минулому сезоні став найкращим бомбардиром УПЛ, та Данила Сікана. Проте збірна звертає увагу на гравців у гарній формі, а Краснопір прогресує.

Антоненко: Не можу не погодитися з Маркевичем. Не за горами, думаю, свій шанс, виклик до національної збірної Ігор отримає.

До речі, коли ми були взимку у Туреччині на зборах, то Сергій Ребров і його асистенти приїздили на наші контрольні матчі, дивилися їх. Дві чи три гри. Хто знає, може саме за Краснопіром й слідкували.

Собкович: Такий турнір однозначно додав йому досвіду. Він не провів жодної повної гри, тому важко дати якийсь глибокий аналіз, але зумів відзначитися голом (забив збірній Марокко, – прим. В.Г.). А найголовніше, як на мене, це те, що він не «зазірчився».

Антоненко: Зарекомендував він себе дуже непогано. При тому, що не був основним нападником. Та, пом’яніть моє слово, він ще буде грати на турнірах найвищого рівня за Україну. Не хочу наврочити, але от є така віра в нього. Краснопір дуже любить футбол, а не милується собою у футболі – це для молодого гравця вкрай важливо от так підходити до справи.

Собкович: Коли Рух предметно почав цікавитися Краснопіром, я був майже впевненим, що у боротьбу за Ігоря увімкнеться і Динамо, бо у киян з нормальних нападників є Ванат – і все! Та вони купили Герреро в підсумку.

І все ж я впевнений, що Суркіс і Шовковський скоро пожалкують, а може і кусають лікті вже, що не придбали Краснопіра в Оболоні у це літнє трансферне вікно.

Антоненко: Всі молоді таланти в Україні на прицілі у скаутів Динамо і Шахтаря. Тому важко спрогнозувати, де у наступному сезоні може опиниться Краснопір, якщо у цьому зіграє ще краще, ніж у попередньому.

Може, він заб’є два голи Шахтарю чи Динамо і вже на наступний день отримає пропозицію від «гірників» чи біло-синіх. Все може бути.

Взимку Краснопіром вже цікавилися з-за кордону. У нас з Іващенком (вже екстренер Оболоні, – прим. «УФ») керівництво клубу прямо запитувало, наскільки сильно нам потрібен Краснопір чи можна його відпустити, продати. Ми попросили Ігоря зберегти у команді бодай до кінця чемпіонату. І, згадаймо, що у перехідних матчах за право залишитися в УПЛ, саме гол Краснопіра не дав Оболоні вилетіти до Першої ліги.

Собкович: Права нога у нього робоча. Вісім балів.

Антоненко: Завжди є куди рости і вдосконалюватися, тому – дев’ять з десяти.

Собкович: Він нею володіє вище середнього і вона йому точна потрібна не просто заради балансу під час ходіння. Може і пробити, як потрібно, і передачу віддати. Поставлю шість.

Антоненко: Трошки гірше грає Краснопір лівою ніж правою. Поставлю вісімку.

Собкович: Цей компонент гри йому треба покращити. З переходом в Оболонь він сильно додав у грі головою, але є ще над чим працювати і куди рости. Оціню у сімку.

Антоненко: Вісім балів.

Собкович: Він однозначно розумний футболіст. Дев’ять балів.

Антоненко: Мабуть, це його козир головний – дев’ять з половиною.

Собкович: Ще потрібно Краснопіру трішки обрости м’язами. Два-три роки – і тоді вже буде повністю сформованим у цьому компоненті. Хоч він вже такий колючий нападник, неприємний для захисників. Дев’ять балів.

Антоненко: дев’ятка.

Собкович: Дистанційна швидкість в Ігоря краща. Десь з десяти метрів він вже переходить на широкий крок і вже потім спіймати його не просто. Однак і стартова у Краснопіра на рівні. Стартову та дистанційну швидкості оціню однаково – у дев’ять балів.

Антоненко: Він вибуховий гравець, різкий. Стартова швидкість – тверда дев’ятка, дистанційна теж заслуговує такого ж балу.

Собкович: Як показують матчі нового сезону, з цим у нього все гаразд. Краснопір вміє опинитися у потрібний момент в потрібному місці й витиснути максимум та й самотужки створює чимало голів. Поставлю вісім балів у цьому компоненті.

Антоненко: Якби він реалізовував всі свої моменти, то грав би вже давно не в УПЛ. Тому поставлю… Хай буде вісім, треба ще рости.

Собкович: Дуже спокійний. Поза полем скромняжка й інтелігент, але на полі – звір. Він не з тих гравців, що живе у вільний час гламурним життям. Навіть у вільний час я завжди його бачив на полі: ставить фішки бігає, відпрацьовує удари. Думаю, що він з бази Руху нині й не виходить у місто. Тут оцінка вісім.

Антоненко: Він часто переживає, якщо щось не складається у його грі чи командній загалом, але це не відображається на його діях безпосередньо на полі. Все ж, Краснопір емоційно стійкий, тож оцінка – дев’ять.

Собкович: Робота у завершальній фазі. І треба постійно працювати над психологією. А так, то техніка і швидкість вже майже відшліфовані».

Антоненко: Завершальна фаза, хоч він і постійно над цим компонентом працює.

Собкович: Легко не буде. Як на мене, багато залежатиме від того, як Рух зіграє з лідерами: Динамо, Шахтарем, Поліссям, Кривбасом. Зуміє забити грандам – будуть хороші шанси стати новим найкращим бомбардиром УПЛ.

Щодо головного претендента… Я хочу, щоб «золоту бутсу» виграв Краснопір.

Антоненко: Шанси у Краснопіра є. Досить пристойні. Знаючи його, він до того прагнутиме й докладе максимум зусиль. Це для нього виклик. Персональний.