Ігор БЄЛАНОВ: "Зіркова хвороба на чемпіонаті Європи не проходить"

Результат вчорашнього матчу Румунія – Україна (3:0), який був зіграний у Мюнхені на чемпіонаті Європи, став справжньою сенсацією у групі. Адже ще задовго до цього поєдинку фаворитом пари вважались українці. Та футбол вкотре довів, що є грою непередбачуваною. Після вчорашньої гри чимало фахівців намагались знайти пояснення ганебній поразці української команди, якій пророкували не тільки вихід із групи, а й просування до наступних стадій турніру.

У чому ж причина несподіваного фіаско? Своїм баченням зі Sport.ua поділився володар «Золотого м’яча» 1986 року Ігор Бєланов.

– Незадовго до старту чемпіонату Європи в одному із своїх коментарів я застерігав, що головним на турнірах такого масштабу є мікроклімат у команді, зосередженість футболістів та недопустимість прояву «зіркової» хвороби. Якщо не буде мікроклімату, то ніякого результату годі й чекати. Та й «зірковість» на чемпіонатах світу та Європи не проходить. І що ми побачили у поєдинку з румунами? Це якраз і називається - «зіркова хвороба». Вона простежувалась у половини наших «крутих» футболістів. Як не прикро, але виконувати чорнову роботу мало хто хоче. А комусь бо треба працювати, робити справу! Ви мене вибачте, але 0:3 від Румунії – це вже неповага не тільки до мільйонів українців, які потерпають від війни, а й до тренера та самих себе. Перед початком континентальної першості у засобах масової інформації з’являлись різні публікації, які футболістів нашої збірної явно перехвалили. А цього не можна робити, не можна! Потрібна стриманість в оцінках, щоб люди у збірній були наче одне ціле. Якщо цього не буде – нічого не вийде.

– У період виступу збірної СРСР на європейській першості 1988 року з мікрокліматом було все гаразд?
– Авжеж. У Валерія Лобановського, який для усіх був авторитетом, не було любимчиків. Не було в нього ніяких «крутих», козирних – не бу-ло! Звідси і результат – як у «Динамо», так і в збірній СРСР. Завоювання у 1988-му срібних медалей на чемпіонаті Європи у компанії потих потужних збірних дорогого вартує. Тоді ми не думали лише про гроші, а усвідомлювали, що граємо за честь своєї країни. А зараз все по-іншому. «Зіркова» хвороба, яка завірусилася у футболістів, судячи з усього, не дає їм спокою. То одного продають за мільйони, то іншого. От вони ці мільйоні і рахують, а не грають. Що ми вчора у мюнхенському матчі побачили? Це був не футбол, а відверто слабка гра. Це ж не якісь іграшки, а чемпіонат Європи! Тут потрібно боротися, віддаватися у кожному матчі від першої до останньої секунди. Так, як це зробили ті ж румуни! Чесно кажучи, я в шоці від того, що сталося. Такого явно не чекав. Тим більше, що я від усього цього застерігав футболістів. Прикро. Дуже прикро.

– І що тепер?
– Сподіваюсь, після такої гучної поразки від румунів багато хто з наших футболістів опуститься з небес на землю і почне грати у футбол, а не перейматися думками про гроші. І ще варто не забувати про нашу країну, яка нині потерпає від звірячої люті країни-агресора. Мені пригадується 1986-й рік, фінальний матч Кубка кубків УЄФА з мадридським «Атлетико». Пам’ятаєте, що тоді було в Україні?

– Авжеж. Аварія на Чорнобильській АЕС…
– Ну от… Чорнобиль… Про цю техногенну катастрофу нам сказали перед матчем. Після цього хлопці готові були віддати боротьбі всі сили без залишку, «розірвати» суперника. На кону стояла не тільки спортивна честь країни, а й моральна підтримка народу. Ми тоді перемогли іспанців 3:0, гідно виконавши свою справу. І не було у нас такого: мовляв, ми виграли Кубок кубків – і тепер ми всі «круті». Ні! Ні в якому разі! Ми ж бо хотіли чогось досягти у цьому житті, до чогось прагнули. А якщо нинішніх збірників не заводить такий футбольний форум, як чемпіонат Європи, то ви мене вибачайте. Тим більше, коли поразка з великим рахунком зазнається від Румунії, а не від якогось футбольного гранда. Про ще говорить? Саме про те, що я вже сказав вище – відсутність мікроклімату і наявність «зірочки» у низки футболістів.

І якщо у двох наступних матчах – із Словаччиною та Бельгією не відбудеться переоцінка цінностей та відношення до своїх професіональних обов’язків, то про що тоді говорити?

– Що скажете про суперників, з якими Україна має зіграти у групі?
– Слабких команд на чемпіонаті Європи апріорі бути не може. Кожен суперник проторував собі шлях у фінальну частину першості впевненою грою у відбірковому циклі, що ми бачили по іграм збірних Словаччини та Бельгії. Обидві ці команди довели свій рівень. І якщо хтось відводив роль беззаперечного фаворита бельгійцям, то після вчорашньої поразки від словаків акценти у групі дещо змінилися. Як змінила їх і перемога румунів над нашою командою. Це означає, що боротьба у групі буде непередбачуваною. Збірній України сьогодні варто забути про вчорашню невдачу і з усією відповідальністю готуватись до поєдинку із Словаччиною. Кожен з гравців синьо-жовтої команди повинен суворо дотримуватись вимог тренерського штабу на чолі з Сергієм Ребровим. Цей тренер лише рік працює із збірною і робить все можливе для її прогресу та здобутків. Тож незважаючи на осічку в окремо взятому матчі хотів би його підтримати. Знаю, що йому вдасться разом із своїми підопічними здолати це непросте випробування, і незважаючи на критику рухатись далі. Футболісти після програшу румунам зобов’язані підтримати свого коуча, адже на кону стоїть багато. Дуже хочеться, щоб наші збірники не думали про майбутні клубні справи, а зосередились виключно на справах національної команди. І слід пам’ятати, що відступати далі вже нікуди.